Категорія №11.5
Іменем України
01 березня 2012 року Справа № 2а/1270/249/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лагутіна А.А.;
Суддів: Чиркіна С.М.;
Мирончук Н.В.;
при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.;
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 27.07.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 2.8.1.1-22/1004 від 30.12.2011 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВСС-ЕЛЛЯ» до Державної виконавчої служби України про визнання дій неправомірними, визнання постанов незаконними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії,-
04 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВСС-ЕЛЛЯ» (далі - Позивач або ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ») до Державної виконавчої служби України (далі-Відповідач або ДВС України) про визнання дій неправомірними, визнання постанов незаконними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07.12.2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 30265120 з виконання постанови № 17876943 від 11.07.2011 року про стягнення з ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» на користь держави 1 596 800,00 грн.
11.07.2011 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України виніс постанову про поновлення виконавчого провадження за заявою стягувача. В цей день державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою повернув виконавчий напис нотаріуса № 8745 від 25.12.2009 року «ПАТ-Альфа-Банк» на підставі п.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження № 17876943 закінчено не було, оскільки не було винесено відповідної постанови. В постанові від 11.07.2011 року про стягнення виконавчого збору зазначено, що боржнику надавався семиденний строк для добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса, однак боржник у цей строк відповідні дії не вчинив. В зв'язку з цим головний державний виконавець керуючись ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» виніс постанову № 17876943 від 11.07.2011 року про стягнення з ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» виконавчого збору у розмірі 1 596 800,00 грн. Позивач зазначив, що окреме провадження стягнення виконавчого збору не виділялось.
Позивач вважає, виконавче провадження № 1876943 підлягає закінченню тому що Ленінським районним судом м. Луганська було винесено рішення від 10.11.2010 року яким виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 8745 від 25.12.2009 року було визнано таким, що не підлягає виконанню. 25.01.2011 року ухвалою апеляційного суду Луганської області по справі № 22ц-927/11 було залишено без задоволення заяву ПАТ «Альфа-Банк» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду від 10.11.2011 року. Таким чином, рішення суду про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню набуло законної сили. ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» 27.07.2011 року надсилала заяву до ДВС України про закінчення виконавчого провадження № 1876943, однак жодної відповіді на свою заяву не отримало.
Позивач зазначив, що ДВС було відомо про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вона виступала у якості відповідача у справі № 2а-9119/11/1270, в якій вирішувалось питання про скасування постанови № 17876943 про стягнення виконавчого збору. Після цього ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» 16.12.2011 року повторно направило на адресу ДВС України клопотання про закінчення виконавчого провадження, до якої були надані належним чином завірені копії рішень судів, що підтверджують факт визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню. Таким чином ДВС України було відомо про існування підстав для закінчення виконавчого провадження № 17876943, проте не було вчинено жодних дій з закінчення виконавчого провадження, а навпаки з метою ускладнення процесуальної процедури головний державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 30265120 з виконання постанови № 17876943 від 11.07.2011 року про стягнення з ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» на користь держави 1 596 800,00 грн.
На підставі викладеного, позивач просив визнати неправомірними дії ДВС України з невжиття заходів для закінчення виконавчого провадження № 17876943 за п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати незаконною та скасувати постанову № 30265120 про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 року; визнати незаконною та скасувати постанову № 30265120 про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011 року; зобов'язати ДВС України винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 17876943 за п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що 11.07.2011 року державний виконавець, керуючись вимогами п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання. Підставою для повернення виконавчого документа без виконання була заява ПАТ «Альфа-Банк», а не повідомлення Боржника про скасування рішення, оскільки Позивач не повідомив Відповідача вчасно про існування вказаних обставин. Постанова про повернення виконавчого документа від 11.07.2012 року була надіслана сторонам виконавчого провадження, в тому числі Позивачу 13.07.2011 року за вихідним номером № 12202-0-26-11-20/12. Виконавче провадження було завершено, про що Позивачеві було відомо ще в липні 2011 року.
Відповідач зазначив, що постанова про стягнення виконавчого збору від 11.07.2011 року винесена в рамках виконавчого провадження № 17876943. відповідно до Пленуму Верховного Суду України № 14 державний виконавець правомірно виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Виконавче провадження № 17876943 було завершено 11.07.2011 року, а постанова про повернення виконавчого документа від 11.07.2012 надіслана сторонам виконавчого провадження, в тому числі ТОВ „ВСС-ЕЛЛЯ" 13.07.2011 за вихідним номером № 12202-0-26-11-20/12. Тому посилання Позивача на те, що ДВС України не вчинено жодних дій з закінчення виконавчого провадження не мають нормативно-правового обґрунтування, оскільки державними виконавцем вжито всіх заходів відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідач вважав, що оскільки постанова про стягнення виконавчого збору боржником не виконана, тому державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 року № 30265120 щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 11.07.2011 року № 17876943, яка відповідно є виконавчим документом, що підлягає виконанню.
Щодо постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011 року № 30265120, то відповідач зазначив, що оскільки на ДВС України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить 10 та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, тому виконавчий документ - постанова про стягнення виконавчого збору у сумі 1 596 800,00 грн. - підлягає направленню для виконання за належністю, а саме за місцем знаходження боржника ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ».
З огляду на зазначене, представник відповідача вважав, що дії державного виконавця вчинено відповідно до вимог чинного законодавства та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою державного виконавця ДВС України від 10.03.2010 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 8745 від 25.12.2009 року, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на будівлю архітектурно-конструкторської майстерні та промтоварного магазину літ. А-3 з напівпідвалом та ґанками, загальною площею 2 077 м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул.50- річчя Створення СРСР, буд.24, що належить на праві власності ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ». За рахунок коштів, які мають бути отримані від реалізації майна було задоволено вимоги ПАТ «Альфа-Банк» у розмірі 2 000 000,00 доларів США (аркуші справи 18-20).
10.03.2010 державним виконавцем відкрите виконавче провадження та встановлено боржнику строк для добровільного виконання виконавчого напису нотаріусу протягом 7 днів з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження (аркуші справи 18-20).
У встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання відомостей від боржника щодо виконання виконавчого документа не надійшло.
31.05.2010 року на підставі п.8 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (аркуші справи 18-20).
Ленінським районним судом м. Луганська було винесено рішення від 10.11.2010 року по справі № 2-3546 за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Альфа-Банк», треті особи ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ», ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та його скасування, яким виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 8745 від 25.12.2009 року було визнано таким, що не підлягає виконанню (аркуші справи 14-17).
24.05.2011 року ухвалою апеляційного суду Луганської області по справі № 22ц-1820/11 було відхилено клопотання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 10.11.2010 року по справі № 2-3546 (аркуші справи 16, 17).
У зв'язку із надходженням до відповідача заяви про повернення виконавчого документа ПАТ «Альфа-Банк» від 05.07.2011 року, державним виконавцем 11.07.2011 року було винесено постанови про поновлення виконавчого провадження (ВП № 17876943), про повернення виконавчого документу стягувачеві (ВП № 17876943) та про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП № 17876943), копії яких було направлено для відома та виконання до ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» (аркуші справи 11-13, 72, 73, 77).
Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.07.2011 року направлено на адресу ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» 13.07.2011 року за вихідним № 12203-0-26-11-20/12 (аркуш справи 13, 77).
07.12.2011 року на підставі виконавчого документа (постанови № 17876943 від 11.07.2011 року) державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 30265120 про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 1 596 800,00 грн. (аркуш справи 76).
13.12.2011 року за вихідним № 11-0-33-12200/5-703/12 копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 30265120 була направлена позивачу (аркуш справи 75).
08.12.2011 року на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання постанови № 17876943 від 11.07.2011 року про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в розмірі 1 596 800,00 грн. було закінчено. Копія постанови було направлено боржнику, а виконавчий документ (постанова № 17876943 від 11.07.2011 року про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в розмірі 1 596 800,00 грн.) у зв'язку з тим, що ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» на ДВС України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять і більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, був направлений Управлінню ДВС ГУЮ у Луганській області для виконання за належністю, а саме: за місцем знаходження боржника ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ», м. Луганськ, вул. В.Тітова, 17/26, що підтверджується супровідним листом від 13.12.2011 року за № 11-0-33-12200/5-703/12 (аркуші справи 78, 79).
02.12.2011 року постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-9119/11/1270 за позовом ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» до ДВС України про визнання дій неправомірними, визнання постанови про стягнення із боржника виконавчого збору № 17876943 від 11.07.2011 року незаконною та її скасування, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року по справі № 2а-9119/11/1270 апеляційну скаргу ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року у справі за позовом ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» до ДВС України про визнання дій неправомірними, визнання постанови про стягнення із боржника виконавчого збору № 17876943 від 11.07.2011 року незаконною та її скасування - задоволено частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року - скасовано.
Позов ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» до ДВС України про визнання дій неправомірними, визнання постанови про стягнення із боржника виконавчого збору № 17876943 від 11.07.2011 року незаконною та її скасування - задоволено частково.
Постанова про стягнення із боржника виконавчого збору № 17876943 від 11.07.2011 року - скасована. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Зазначена постанова ДААС була виготовлена в повному обсязі 06.02.2012 року (аркуші справи 60, 61).
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.1 Закону України від 24.03.1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Щодо правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 року ВП № 30265120, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.17 Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606) (в редакції що діяла на час вчинення відповідних правовідносин) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 7 ч.2 ст.17 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, окрім іншого виконавчий документ - постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Згідно з ст.28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
На час винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 року ВП № 30265120, виконавчий документ - постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.07.2011 року скасована не була, а відтак була чинною та підлягала примусовому виконанню.
За таких обставин, постанова державного виконавця від 07.12.2011 року на підставі виконавчого документа (постанови № 17876943 від 11.07.2011 року) про відкриття виконавчого провадження № 30265120 про стягнення із позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 1 596 800,00 грн. була винесена без порушення вимог чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для скасування цього рішення.
Щодо правомірності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011 року ВП № 30265120, суд виходить з наступного.
Пунктом 2 ч.1 ст.21 Закону № 606 встановлена підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень ДВС України, а саме: окрім іншого, покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Пунктом 10 ч.1 ст.49 Закону № 606 передбачена підстава для закінчення виконавчого провадження, а саме: направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Оскільки, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.21 Закону № 606 виконавче провадження № 30265120 про стягнення із позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 1 596 800,00 грн. не було підвідомче ДВС України, зазначене виконавче провадження було закінчено, а виконавчий документ був направлений Управлінню ДВС ГУЮ у Луганській області для виконання за належністю, а саме: за місцем знаходження боржника ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ», м. Луганськ, вул. В.Тітова, 17/26, що підтверджується супровідним листом від 13.12.2011 року за № 11-0-33-12200/5-703/12 та цілком відповідає зазначеним вимогам Закону № 606 (аркуші справи 78, 79).
На час винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011 року ВП № 30265120, виконавчий документ - постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.07.2011 року (ВП № 17876943) скасована не була, а відтак була чинною та підлягала примусовому виконанню.
Таким чином, відповідач при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011 року ВП № 30265120 правомірно діяв відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.21 та п.10 ч.1 ст.49 Закону № 606, а відтак відсутні підстави для скасування цього рішення.
Лише, в судовому засіданні 15.02.2011 року судом було встановлено та стало відомо сторонам, що виконавчий документ - постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.07.2011 року ВП № 17876943 була скасована Постановою ДААС від 01.02.2012 року по справі № 2а-9119/11/1270, яка була фактично підставою для винесення оскаржуваних постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 року (ВП № 30265120) та про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011 року (ВП № 30265120).
Таким чином, враховуючи те, що державним виконавцем ДВС України на час винесення оскаржуваних постанов (про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 року та про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011 року) не було відомо та не могло бути відомим факт того, що Постановою ДААС від 01.02.2012 року (складена в повному обсязі 06.02.2012 року) буде скасовано виконавчий документ - постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.07.2011 року ВП № 17876943, яка була фактично підставою для винесення оспорюваних рішень ДВС України (аркуш справи 60, 61).
За таких обставин, на думку суду, звернення позивача із позовними вимогами щодо скасування постанов ДВС України про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 року та про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011 року, до прийняття Постанови ДААС від 01.02.2012 року в частині скасування виконавчого документу - постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.07.2011 року ВП № 17876943, є необґрунтованим та передчасним, а відтак вимоги в цієї частині не підлягають задоволенню.
Розглядаючи обґрунтованість вимог позивача в частині визнання неправомірними дій ДВС України з невжиття заходів для закінчення виконавчого провадження № 17876943 за п.4 ч.1 ст.49 Закону № 606 та зобов'язання ДВС України винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 17876943 за п.4 ч.1 ст.49 Закону № 606, суд виходить з такого.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону № 606 встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 10.11.2010 року по справі № 2-3546 за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Альфа-Банк», треті особи ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ», ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та його скасування, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 8745 від 25.12.2009 року було визнано таким, що не підлягає виконанню (аркуші справи 14-17).
24.05.2011 року ухвалою апеляційного суду Луганської області по справі № 22ц-1820/11 було відхилено клопотання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 10.11.2010 року по справі № 2-3546 (аркуші справи 16, 17).
25.01.2011 року ухвалою апеляційного суду Луганської області по справі № 22ц-927/11 була залишена без задоволення заява ПАТ «Альфа-Банку» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду від 10.11.2010 року по справі № 2-3546 позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Альфа-Банк», треті особи ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ», ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та його скасування та апеляційна скарга - без розгляду (аркуш справи 16).
Таким чином, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 10.11.2010 року по справі № 2-3546 набрало законної сили та підлягало обов'язковому виконанню.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, про те, що 27.07.2011 року ним було надіслано заяву на адресу ДВС України про закінчення виконавчого провадження № 17876943 за п.4 ч.1 ст.49 Закону № 606, однак представник позивача не надав суду зазначену заяву для огляду. Із наданих представником позивача для огляду в судовому засіданні доказів нібито відправлення відповідної заяви від 27.07.2011 року, а саме: копій повідомлення про поштове відправлення, фіскального чеку № 3992 від 27.07.2011 року неможливо зробити висновок про зміст відправлених речей до ДВС України (аркуш справи 21).
Також, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ним повторно 16.12.2011 року на адресу ДВС України було спрямовано клопотання про закінчення виконавчого провадження № 17876943 за п.4 ч.1 ст.49 Закону № 606, доказом чого є фіскальний чек № 5522 від 16.12.2011 року та вкладення до цінного листа (прийнято до відправки 16.12.2011 року, згідно з штампом пошти), однак для огляду суду знов не було надано заяви від 16.12.2011 року про закінчення виконавчого провадження № 17876943 за п.4 ч.1 ст.49 Закону № 606 (аркуш справи 22).
У зв'язку із надходженням до відповідача заяви про повернення виконавчого документа ПАТ «Альфа-Банк» від 05.07.2011 року, державним виконавцем 11.07.2011 року було винесено постанови про поновлення виконавчого провадження (ВП № 17876943) та про повернення виконавчого документу стягувачеві (ВП № 17876943), копії яких було направлено для відома та виконання до ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» (аркуші справи 11-13, 72, 73, 77).
Таким чином, посилання позивача на те, що виконавче провадження № 17876943 підлягає закінченню взагалі є необґрунтованим, скільки зазначене виконавче провадження вже було завершено 11.07.2011 року на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону № 606 - державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання, на підставі заяви ПАТ «Альфа-Банк» від 05.07.2011 року.
За таких обставин, посилання представника позивача на те, що 27.07.2011 року та повторно 16.12.2011 року ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» було надіслало заяву до ДВС України про закінчення виконавчого провадження за п.4 ч.1 ст.49 Закону № 606, є незмістовними та необґрунтованими, оскільки виконавче провадження вже було завершено - 11.07.2011 року, а постанова про повернення виконавчого документа від 11.07.2011 року була надіслана сторонам виконавчого провадження, в тому числі Позивачеві - ТОВ «ВСС-ЕЛЛЯ» 13.07.2011 за вихідним номером № 12202-0-26-11-20/12, тобто вже після надіслання заяв позивача від 27.07.2011 року та повторно від 16.12.2011 року про закінчення ВП № 17876943 за п.4 ч.1 ст.49 Закону № 606.
Тому, твердження позивача про те, що відповідачем - Державною виконавчою службою України не вчинено жодних дій із закінчення виконавчого провадження № 17876943 не мають нормативно-правового обґрунтування, оскільки державним виконавцем було вжито всіх заходів на час розгляду заяви про повернення виконавчого документа від ПАТ «Альфа-Банк» від 05.07.2011 року відповідно до вимог Закону № 606 щодо завершення ВП № 17876943.
Крім того, суд звертає увагу на те, що представником позивача не було надано суду доказів оскарження або скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.07.2011 року, а відтак вона є чинною (аркуш справи 12).
За таких обставин, на думку суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині визнання неправомірними дій ДВС України з невжиття заходів для закінчення виконавчого провадження № 17876943 за п.4 ч.1 ст.49 Закону № 606 та зобов'язання ДВС України винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 17876943 за п.4 ч.1 ст.49 Закону № 606.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що представником відповідача було доведене суду правомірність прийняття оспорюваних постанов про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 року та про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011 року ВП № 30265120 та вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження № 17876943 відповідно до вимог Закону № 606, а відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Стягнення з державного бюджету України витрат зі сплати судового збору статтею 94 КАС України у даному випадку не передбачено.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ВСС-ЕЛЛЯ» до Державної виконавчої служби України про визнання дій Державної виконавчої служби України неправомірними з невжиття заходів для закінчення виконавчого провадження № 17876943 за п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язання винести постанову про закінчення виконавчого провадження за п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», визнання незаконними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 № 30265120 та про закінчення виконавчого провадження від 08.12.2011 року № 30265120, відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 03 березня 2012 року.
Головуючий суддяА.А. Лагутін
суддя
суддяС.М. Чиркін Н.В. Мирончук