Категорія №12.3
Іменем України
26 грудня 2011 року Справа № 2а-5970/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Тріфанової С.С.
при секретарі: Лізогуб Ю.В.,
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1 (дов. від 21.07.2011)
представника УМВС України
в Луганській області: ОСОБА_2 (дов. від 13.12.2011 №ВД3Р/4673),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на службі та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, -
У травні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії УМВС України в Луганській області, скасувати наказ начальника УМВС України в Луганській області від 06 жовтня 2006 року № 305 про її звільнення з органів внутрішніх справ, поновити її на службі в органах МВС України на посаді старшого інспектора - чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області; стягнути з УМВС України в Луганській області на її користь суму грошового утримання за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2006 року по день винесення постанови суду. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначала, що проходила службу на посаді старшого інспектора - чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області. Наказом начальника УМВС України в Луганській області від 06 жовтня 2006 року № 305 її звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни. Вказувала, що при застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідачем не враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, чи заподіяна шкода та попередня поведінка особи, рівень кваліфікації, а також те, що звільнення є крайнім заходом дисциплінарного стягнення. Вважаючи своє звільнення незаконним, просила суд задовольнити позовні вимоги.
Справа раніше розглядалась судами.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 08 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано неправомірними дії УМВС України в Луганській області та відмінено наказ начальника УМВС України в Луганській області від 06 жовтня 2006 року № 305 про звільнення ОСОБА_3 з органів МВС України; ОСОБА_3 поновлено на службі в органах МВС України на попередній посаді старшого інспектора - чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області; стягнуто з УМВС України в Луганській області на користь ОСОБА_3 суму грошового утримання за час вимушеного прогулу у розмірі 12 527 грн. 49 коп.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 08 січня 2008 року та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 08 січня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У судовому засідання суду першої інстанції, позивач та її представник позов підтримали, представник відповідача позов не визнав, вказавши, що 26.07.2006 до УМВС в Луганській області надійшов рапорт заступника начальника УОС при УМВС України в Луганській області полковника міліції ОСОБА_4 про те, що 21.07.2006 в 13 г. 20 хв. по вул. Луганської правди невстановленими особами був заблокований оперативний автомобіль УОС при УМВСУ в Луганській області. Відповідач вказує, що під час проведення службового розслідування за вказаним фактом було встановлено, що цей факт став можливим в наслідок порушення нормативних актів, відомчих наказів УМВСУ в Луганській області, неправомірних та некваліфікованих дій з боку старшого інспектора-чергового відділу оперативного інформування УІТ при УМВСУ капітана міліції ОСОБА_3, які виразилися у грубому порушенні вимог наказу УМВСУ № 477 від 07.07.2006, в частині використання службової інформації в особових цілях. Відповідач зазначає, що вказаними діями ОСОБА_3 сприяла подальшому розшифруванню оперативного автомобілю УОС при УМВСУ під час проведення негласних оперативних заходів. На думку відповідача, своїми діями ОСОБА_3 грубого порушила ст. 2 Дисциплінарного статуту працівника органів внутрішніх справ України, Кодекс честі та Етичний кодекс працівника міліції, щодо сурового дотримання чинного законодавства України при виконанні службових обов'язків. Відповідач зазначає те, що за вищевказане порушення службової дисципліни позивачку було звільнено з лав ОВС за порушення дисципліни, яке було здійснено на законних підставах та у чіткому дотриманні вимог чинного законодавства, а вимоги позивачки щодо поновлення її на службі не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню. Також, відповідач звертає увагу на те, що позивачка просить суд стягнути з відповідача грошове утримання за час вимушеного прогулу з 06.10.2006. На думку відповідача, вказана вимога суперечить чинному законодавству України, оскільки відповідно до ст. 256 КАС України законодавець чітко визначив перелік постанов суду які виконуються негайно. Відповідач зазначає те, що згідно до вказаної норми, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносини; публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. А відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спів одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Крім того відповідач вказує на те, що позивачку звільнено наказом УМВС № 305 о/с від 06.10.2006, та в цей же день вона отримала трудову книжку та виписку з наказу, а звернулась позивачка до суду 03.05.2007. На думку відповідача, з дня звільнення по день звернення до суду минуло майже 7 місяців та позивач пропустив строк звернення до суду який встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України. Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову також з підстав пропуску строку звернення до суду.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно д ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Таким чином, при новому розгляді даної адміністративної справи суд повинен врахувати висновки Вищого адміністративного суду України, які викладені в ухвалі від 09 червня 2011 року.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються «Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України», затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991 (далі - Положення про проходження служби) права осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, їх обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Судом встановлено, що наказом УМВС України в Луганській області № 054 о/с від 15.11.1995 року ОСОБА_3 прийнято на службу в органи внутрішніх справ.(а.с.8)
Наказом начальника УМВС України в Луганській області № 305 о/с від 06.10.2006 капітана міліції ОСОБА_3 (М-034577), старшого інспектора-чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВСУ в Луганській області, згідно з Положенням про проходження служби, з 06 жовтня 2006 року було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України, за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни).(а.с.9)
Вказані обставини підтверджується записами в трудовій книжці позивача.
Вищезазначений наказ видано на підставі наказу УМВС України в Луганські області від 28 серпня 2006 року № 615дск «Про покарання співробітників Ленінського ОВС та УМВСУ».
Як зазначено в наказах, підставою для звільнення стало неналежне ставлення ОСОБА_3 до виконання своїх службових обов'язків, низьку особисту дисциплінованість, що виразилось у грубому порушенні вимог наказу УМВС України в Луганській області від 07 липня 2006 року №477, в частині використання службової інформації в особистих цілях, здійснення неправомірних дій, які в подальшому привели до розшифрування оперативного автомобілю під час проведення негласних оперативних заходів.
21 липня 2006 року, у свій вихідний день ОСОБА_3 по телефону звернулась до старшого інспектора чергового відділу УІТ при УМВС України в Луганські області ОСОБА_5, який знаходився на чергуванні, з проханням встановити чи занесений до бази даних УМВС легковий автомобіль та повідомила його державний номер, на що отримала відповідь про відсутність інформації про зазначений автомобіль в базі.
Позивачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що наказом УМВС України в Луганській області №477 від 07 липня 2006 року «Про порядок доступу до Інтегрованого банку даних УМВС України в Луганській області» передбачено, що право користування базою даних, надано працівникові, який звертається до бази даних,використовуючи свій власний пароль.
Доводи позивачки ОСОБА_3 були підтверджені показаннями, під час судового засідання, свідка ОСОБА_5, який зазначив, що 28 липня 2006 року йому зателефонувала ОСОБА_3, з якою він разом працює, та назвавши державний номер автомобіля просила з'ясувати, кому належить цей автомобіль. Необхідність отримання зазначеної інформації позивачка пояснила проханням свого чоловіка, який є старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу боротьби з нецільовим використанням бюджетних коштів УДСБЕЗ УМВСУ, майор міліції ОСОБА_6 Він, ОСОБА_5, з використанням свого власного паролю, зайшов до бази даних «Армор», та з'ясував, що такого автомобілю не має, про що повідомив ОСОБА_3 В подальшому, відносно позивачки було проведено службове розслідування, під час якого він ,ОСОБА_5, був опитаний з зазначених обставин. До нього не застосовано ніяких дисциплінарних стягнень з цього приводу.
З дослідженого в судовому засіданні наказу УМВСУ в Луганській області від 07 липня 2006 року №477 «Про порядок доступу до Інтегрованого банку даних УМВС України в Луганській області» та інструкції «Про порядок доступу до Інтегрованого банку даних УМВС України в Луганській області», затвердженої вказаним наказом, вбачається, що право користування базою даних надано працівникові, який звертається до бази даних, використовуючи свій власний пароль.
Таким чином, з аналізу пояснень позивачки, свідка ОСОБА_5, та змісту вищевикладеного наказу УМВС України в Луганській області №477 від 07 липня 2006 року «Про порядок доступу до Інтегрованого банку даних УМВС України в Луганській області» та Інструкції «Про порядок доступу до Інтегрованого банку даних УМВС України в Луганській області», затвердженої наказом, вбачається, що ОСОБА_3 особисто не користувалась базою даних.
Підставою для винесення відповідачем наказів № 305 о/с від 06.10.2006, № 615дск від 28.08.2006 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стали результати службового розслідування відносно старшого інспектора - чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області - ОСОБА_3, за неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, низьку особисту дисциплінованість, що виразилось у грубому порушенні вимог наказу УМВСУ № 477 від 07.07.2006, в частині використання службової інформації в особистих цілях, здійснення неправомірних дій, які в подальшому привели до розшифрування оперативного автомобілю УОС при УМВСУ під час проведення негласних оперативних заходів.
Згідно з частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Визначення поняття дисциплінарного проступку надано у статті 2 Дисциплінарного статуту - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Згідно з пунктами 14. 2, 14. 7, 14. 8 «Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.12.1991 № 552 (далі - Інструкція про порядок проведення службових розслідувань), посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана дотримуватися передбачених законом прав та інтересів особи, щодо якої проводять службове розслідування, скласти за результатами службового розслідування висновок та подати його на розгляд і затвердження керівнику органу внутрішніх справ або його заступнику; ознайомити із затвердженим висновком службового розслідування особу, стосовно якої воно проводилося.
Вказані норми Інструкції про порядок проведення службових розслідувань кореспондуються з приписами пунктів 15. 1, 15. 2, 15. 3, 15. 4 цієї ж інструкції, де передбачені права особи, відносно якої проводиться службове розслідування, - давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази стосовно обставин, що досліджуються; заявляти відводи щодо працівника, який проводив службове розслідування, подавати скарги на його дії та рішення; знайомитися після закінчення службового розслідування із затвердженим висновком, а з дозволу керівника, який призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині, що його стосується, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної і службової таємниці; оскаржувати затверджений висновок службового розслідування в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом.
В ході судового засідання встановлено, що матеріали службового розслідування, відносно старшого інспектора - чергового відділу оперативного інформування УІТ при УМВС України в Луганській області, капітана міліції ОСОБА_3 були знищені 08 листопада 2011 року після закінчення терміну зберігання.(а.с.239-243)
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_7, який проводив службове розслідування відносно проступку ОСОБА_3, та який показав, що під час службової перевірки він встановив, що автомобіль знаходився на певному об'єкті. Від цього об'єкту неподалік знаходились позивачка та її чоловік. Після дзвінка позивачки, через деякий час, кілька осіб вибігло з магазину і спрямували до цього автомобілю, порізали колеса та вимагали вийти з автомобілю присутніх у ньому. Люди, які це зробили, допитані не були. Хто вони, не встановлено. Ним, свідком, зроблено висновок шляхом співставлення різниці часу дзвінка позивачки ОСОБА_5 та часом, коли невстановлені особи порізали колеса. Крім того свідок показав, що в процесі службового розслідування конкретно не було встановлено кому позивачка передала інформацію отриману від ОСОБА_5 відносно оперативного автомобілю.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів, що позивачка ОСОБА_3 передала інформацію невстановленим особам, які зробили напад на оперативний автомобіль та тим самим була зірвана оперативна операція.
Таким чином, нема причинного зв'язку між отриманой позивачкою інформацією та зривом операції, а також тим, що вона діяла в особистих цілях.
Крім того, відповідно до атестаційного листа від 22 вересня 2006 року за період роботи з березня 2005 року по вересень 2006 року, свідчить, що за період проходження служби в органах внутрішніх справ, капітан міліції ОСОБА_3 зарекомендувала себе з позитивного боку: контактна, в спілкуванні з людьми ввічлива, витримана, з колегами по роботі підтримує товариські взаємовідносини.
Статтями 20-21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачені порядок та строки оскарження скарг до старшого прямого начальника - до міністра внутрішніх справ або суду.
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
З наведених статей Дисциплінарного статуту вбачається, що вказаний трьохмісячний строк стосується внутрішнього порядку розгляду скарг.
Таким чином, оскільки спеціальний Закон не передбачає строки звернення до суду передбачені законодавством про працю, дані строки не поширюються на працівників органів внутрішніх справ, то застосовуються строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
На момент звернення позивачки до суду діяла норма ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачала річний строк звернення до суду.
З наведеного випливає, що ОСОБА_3 не пропустила строк звернення до суду.
Оскільки жодним доказом, дослідженим в судовому засіданні, не доведено неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, низьку особисту дисциплінованість, не доведено використання службової інформації в особистих цілях, здійснення неправомірних дій, які в подальшому привели до розшифрування оперативного автомобілю УОС при УМВСУ під час проведення негласних оперативних заходів, то наказ від 06.10.2006 № 305 о/с про звільнення ОСОБА_3 є необґрунтованим та незаконним.
Відповідно до п. 24 “Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Відповідно до положень п. 2 Зазначеної Постанови збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно до положень п.3 вищезазначеної Постанови при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Враховуючи, що відповідачем не надано на вимогу суду всіх необхідних відомостей відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 про час роботи та заробітну плату позивача, суд вважає можливим при обчисленні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходити з тих доказів, які є у справі.
Довідка Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 12.12.2011 за №3 92 свідчить, що заробітна плата позивача за два календарні місяці роботи, що передують звільненню, склала:
за серпень 2006 року - 814,45 грн.
за вересень 2006 року - 808,44 грн.
При обчисленні кількості відпрацьованих позивачем днів у серпні та вересні 2006 року, суд враховує кількість робочих днів за календарем за виключенням вихідних та святкових днів. Таким чином фактично позивач відпрацював:
за серпень 2006 року - 22 дня
за вересень 2006 року - 21 день.
Таким чином, його середньоденна заробітна плата складає:
(814,45 гривень (за серпень 2006 року) + 808,44 гривень (за вересень 2006 року) / (22 дні фактично відпрацьовані за серпень 2006 року) + 21 день (фактично відпрацьовані за вересень 2006 року) = 1622,89 гривні / 43 дні = 37,74 гривні.
При обчисленні часу вимушеного прогулу суд також враховує постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України» № 114 від 29.07.1991 р., згідно якої, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Отже, позивач має право на оплату періоду вимушеного прогулу, тобто з дня незаконного звільнення зі служби 06 жовтня 2011 року, але не більш як за один рік. Таким чином, за період вимушеного прогулу підлягає стягненню на користь позивача: 365 днів ( за час вимушеного прогулу) x 37 гривні 74 копійок (його середньоденна заробітна плата) = 13 775 гривень 10 копійок.
Обов'язок по нарахуванню та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід покласти на Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, де позивач проходив службу та отримував грошове забезпечення.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Тому з митою захисту прав позивачки ОСОБА_3 суд виходить за межі її позовних вимог та вважає за необхідне скасувати наказ №615 дск від 28.08.2006 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора - чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області - ОСОБА_3, який став підставою для прийняття наказу №305 о/с від 06.10.2006.
Оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій (частина перша статті 2 КАС України), у справах щодо оскарження рішень таких суб'єктів суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а обставини справи підтверджують протиправність звільнення позивача, тому право позивача підлягає поновленню шляхом визнання неправомірними дії посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області по звільненню старшого інспектора-чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при Управлінні МВС України в Луганській області ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ України, скасування наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області №615дск від 28.08.2006 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора - чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області - ОСОБА_3, скасування наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області №305 о/с від 06.10.2006 щодо звільнення з органів МВС у запас за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України капітана міліції ОСОБА_3 (М-034577), старшого інспектора-чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при Управлінні МВС України в Луганській області.
У відповідності до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби -у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а тому суд вважає наявними підстави для звернення до негайного виконання ухваленої постанови в цій частині.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, не належить стягувати зі сторін.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на службі та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області по звільненню старшого інспектора-чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при Управлінні МВС України в Луганській області ОСОБА_3 зі служби в органах внутрішніх справ України.
Скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області №615дск від 28.08.2006 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора - чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при УМВС України в Луганській області - ОСОБА_3.
Скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області №305 о/с від 06.10.2006 щодо звільнення з органів МВС у запас за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України капітана міліції ОСОБА_3 (М-034577), старшого інспектора-чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при Управлінні МВС України в Луганській області.
Поновити ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора-чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при Управлінні МВС України в Луганській області, з 06 жовтня 2006 року.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 775,10 грн. (тринадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень 10 копійок).
Постанову суду щодо поновлення ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора-чергового відділу оперативного інформування управління інформаційних технологій при Управлінні МВС України в Луганській області та в частині стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1147,92 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 92 копійки) звернути до негайного виконання.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 30 грудня 2011 року.
СуддяС.С. Тріфанова