Україна
13 березня 2012 року Справа № 1170/2а-1790/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Нагібіної Г.П.
при секретарі - Дигас В.М.
за участю:
представників відповідача - Догана В.Й., Касьян В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор - Зерноторгівельна компанія»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень, -
ТОВ «Елеватор -Зерноторгівельна компанія» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог (а.с.221,241 т.1) про скасування податкових повідомлень - рішень Кіровоградської ОДПІ:
- від 11 жовтня 2010 р. №0001432310/0, від 21 грудня 2010 р. №0001432310/1, від 18 березня 2011 р. №0001432310/2, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 827669 грн. - за основаним платежом та 413835 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 11 жовтня 2010 р. №0001442310/0, від 21 грудня 2010 р. №0001442310/1, від 18 березня 2011 р. №0001442310/2, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1454547 грн. - за основаним платежом та 1335026 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 11 жовтня 2010 р. № 0001452351/0, від 21 грудня 2010 р. №0001452351/1, від 18 березня 2011 р. №0001452351/2, якими зменшено суму бюджетного відшкодування.
В обґрунтування позовної заяви товариство зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки були винесенені податкові повідомлення -рішення, які прийняті в зв'язку з тим, що посадові особи податкового органу, які здійснювали перевірку, дійшли висновку про збитковість господарських операцій, а також, що витрати понесені товариством по таких операціях не відносяться до господарської діяльності товариства, а тому не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Крім того, перевіряючими особами під час перевірки встановлені і інші порушення податкового законодавства, з якими товариство не погоджується.
Представники позивача в судове засідання не з'явились, направили до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.15, 32 т.5).
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовної заяви з підстав зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.222-230 т.1) та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 13.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 18.03.2012 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -
ТОВ «Елеватор - Зерноторгівельна компанія»(далі позивач) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради про що видане свідоцтво про державну реєстрацію Серія А00 № 078734 (а.с.249 т.1) та відомості стосовно нього внесено до ЄДРПОУ (а.с.190 т.1).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач), в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.
Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Елеватор - Зерноторгівельна компанія»код за ЄДРПОУ 32967979 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 по 30.06.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 30.06.10, за результатами якої складено акт від 29.09.2010 р. № 36ю/23-10/32967979 (далі акт перевірки) (а.с.17-99 т.1).
Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2011 р.:
- від 11 жовтня 2010 р. №0001432310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 827669 грн. - за основаним платежом та 413835 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.102 т.1);
- від 11 жовтня 2010 р. №0001442310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1454547 грн. - за основаним платежом та 1335026 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.103 т.1);
- від 11 жовтня 2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (а.с.104 т.1).
19.10.10р. позивачем на зазначені податкові повідомлення -рішення до Кіровоградської ОДПІ подано скаргу № 03/323 в порядку апеляційного узгодження (а.с.104-112 т.1). За результатами розгляду Кіровоградською ОДПІ винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.12.2010 р. № 26426/10/25-018, яким податкові повідомлення -рішення Кіровоградської ОДПІ залишені без змін, а скарга ТОВ «Елеватор -Зерноторгівельна компанія»- без задоволення (а.с.113-119 т.1). За наслідками розгляду скарги Кіровоградською ОДПІ прийняті податкові повідомлення рішення від 21 грудня 2010 р.:
- №0001432310/1, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 827669 грн. - за основаним платежом та 413835 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.121 т.1);
- №0001442310/1, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1454547 грн. - за основаним платежом та 1335026 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.120 т.1);
- №0001452351/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (а.с.122 т.1).
24.12.2010р. позивач подав скаргу №03/950 на вищенаведені податкові повідомлення-рішення до ДПА у Кіровоградській області, яка 15.02.11р. прийняла рішення №471/10/25-014 про залишення повторної скарги без задоволення. За результатами розгляду відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001452351/2, №0001432310/2, №0001442310/2 від 18.02.2011р. згідно яких суми відповідних нарахувань залишено без змін (а.с.124-140 т.1).
28.02.11 року позивач подав скаргу №03/22 на вказані вище податкові повідомлення-рішення до ДПА України, яка 27.04.11р. прийняла рішення №7955/6/25-0115 про залишення скарги без задоволення (а.с.124-145-159 т.1).
Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача про донарахування податкових зобов'язань та визначення штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 11 жовтня 2010 р. №0001442310/0, від 21 грудня 2010 р. №0001442310/1, від 18 березня 2011 р. №0001442310/2, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.
За результатами перевірки відповідачем встановлено завищення валових витрат за період з 01.01.09 по 30.06.10 у сумі 7534911 грн., в т.ч. за 1 квартал 2009 р. -64710 грн., 2 квартал 2009 р. -64710 грн., за 3 квартал 2009 р. -64711 грн., за 4 квартал 2009 р. - 6004710 грн., за 1 квартал 2010 р. -455646 грн.
Зі змісту акту перевірки та детального розрахунку грошового зобов'язання вбачається (а.с.108-109 т.3), що позивачу донараховано податок на прибуток в зв'язку з встановленням посадовими особами податкового органу наступних порушень:
1) віднесення до складу валових витрат, витрат пов'язаних з придбання товару за ціною вищою ніж його подальша реалізація;
2) віднесення до складу валових витрат, витрат по оплаті послуг зберігання зерна та продуктів переробки;
3) віднесення до складу валових витрат, витрат по утриманню та обслуговуванню елеватора, який знаходився в оренді іншого підприємства;
4) віднесення до складу валових витрат, витрат пов'язаних із виплатою заробітної плати працівникам товариства та витрат пов'язаних із нарахуванням суми страхового збору до фондів державного загальнообов'язкового страхування;
5) віднесення до складу валових витрат оплату інспекційних послуг об'єктів нерухомості інших суб'єктів господарювання;
6) віднесення до складу валових витрат оплату орендної плати за землю.
1) Стосовно включення до складу валових витрат сум, витрат пов'язаних з придбання товару за ціною вищою ніж його подальша реалізація, суд зазначає наступне.
В 4 кварталі 2009 р. за даними акту перевірки не підлягає включенню до валових витрат вартість придбання в жовтні 2009 р. у ТОВ “Зерноторгівельна компанія” олії соняшникової в кількості 1100 тон на загальну суму 7128000 грн., (в тому числі без ПДВ 5940000 грн.), яку в листопаді 2009 р. було реалізовано компанії “Allseeds Trade Ltd” (Лондон, Великобританія).
Такі висновки посадовими особами податкового органу зроблені з огляду на те, що позивач придбав олію соняшникову на загальну суму 7128000 грн., а реалізував її в подальшому лише за 5925892,5 грн., отримавши збиток в сумі 1202107,5 грн. Тобто, як на думку відповідача, позивач неправомірно відніс до складу валових витрат за 4 квартал 2009 р. суму 5940000 грн.
Зазначені висновки суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 3 статті 62 Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003 р. визначено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.
Відповідно до Статуту позивача, предметом діяльності Товариства є:
- всі види діяльності, пов'язані з закупівлею, перевалкою, зберіганням, виробництвом, переробкою і реалізацією зернових, бобових та олійних культур (продукції сільськогосподарського , тваринного та біологічного походження);
- торгівля оптова та роздрібна товарами продуктової групи (бакалія, в тому числі крупи в асортименті, хлібобулочними виробами, товарами м'ясомолочної промисловості, цукрової, олійної галузей, та інше (том 1, аркуш 174 справи, п 2.2, розділ 2 Статуту, )
Таким чином, придбання позивачем в жовтні 2009 року у ТОВ «Зерноторгівельна компанія»олії соняшникової в кількості 1100 тон на загальну суму 7 128 000 грн., в тому числі ПДВ 1188000 грн., та її реалізація в листопаді 2009 р. компанії “Allseeds Trade Ltd” (Лондон, Великобританія) на загальну суму 742 500 дол. США, або 5 925 892,50 грн. є статутною діяльністю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати на придбання олії соняшникової у ТОВ “Зерноторгівельна компанія” пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Стосовно висновків відповідача про збитковість господарських операцій, суд вважає їх помилковими з огляду на наступне.
ТОВ «Елеватор -Зерноторгівельна компанія» -Продавець уклало зовнішньоекономічний контракт № 501028 від 15 липня 2009р. з компанією “Allseeds Trade Ltd” (Лондон, Великобританія) - Покупець на придбання олії соняшникової нерафінованої в кількості 2000 метричних тонн (МТ) (а.с.74-76 т.2). Відповідно до п.4.1 зазначеного контракту ціна товару складає 675 доларів США за 1 МТ, що в еквіваленті дорівнює 5147,82 грн., відповідно до інформації управління Нацбанку України в Кіровоградській області про офіційній курс національної валюти (а.с.13 т.3).
Відповідно до довідки Державного комітету статистики України Головного управління статистики в Кіровоградській області від 04.07.2011 р. № 09-2-40/8030 (а.с.1 т.3) середня вартість олії нерафінованої соняшникової по Кіровоградській області становила на день укладання зовнішньоекономічного контракту з компанією “Allseeds Trade Ltd” -5351,80 грн. (77419,1 тис.грн./14466 т).
Згідно довідки товариства з обмеженою відповідальністю “Інформаційне агентство “АПК-Інформ” за №112 від 14.07.2011 р. згідно якої середня вартість експортних контрактів на олію соняшникову нерафіновану станом 15.07.2009 р. на умовах поставки FAS становила 675 USD/т (а.с.22, т.3).
Тобто, на час укладання зовнішнього-економічного контракту позивач уклав контракт про поставку олії соняшникової по середній ринковій ціні.
ТОВ «Елеватор-Зерноторгівельна компанія»(Покупець) уклало контракт № ЗТК-102/02683 від 01.09.2009 р. щодо купівлі олії нерафінованої соняшникової з ТОВ «Зерноторгівельна компанія»(Постачальник), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію нерафіновану соняшникову в кількості 3000 МТ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.65 т.2). Згідно з п.3.2.2 даного контракту ціна за 1 МТ товару з урахуванням ПДВ складає 6480 грн.
На підтвердження поставки олії соняшникової ТОВ «Зерноторгівельна компанія»виписало видаткові накладні № 1136 від 29.10.2009 р., № 1137 від 30.10.2009 р. (а.с.66,67 т.2) та податкові накладні від 29.10.2009 р. № 1557, від 30.10.2009 р. № 1558 (а.с.68,29 т.2).
Реальність та товарність вищезазначених операцій щодо придбання та реалізації олії соняшникової не заперечується податковим органом.
Відповідно до пункту 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Тобто, дана норма визначає господарську діяльність не як діяльність з одержання доходів, а як діяльність, що направлена на отримання доходу від господарських операцій. Оскільки змінилась ціна на олію соняшникову станом на день укладання позивачем контракту № ЗТК-102/02683 від 01.09.2009 р. щодо купівлі олії нерафінованої соняшникової з ТОВ «Зерноторгівельна компанія», а відповідно до умов зовнішньо - економічного контракту 501028 від 15 липня 2009р. з компанією “Allseeds Trade Ltd” у позивача був обов'язок поставити олію соняшникову, саме тому позивач змушений був придбати олію соняшникову за ринковою ціною, яка була вища ніж ціна, визначена в зовнішньо - економічному контракті.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Таким чином, продаж товарів нерезиденту навіть за ціною нижчою ціни придбання є господарською діяльністю в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), та діяльністю, направленою на отримання доходу, оскільки дані обставини виникли від незалежних від позивача обставин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за вищеописаним порушенням, суд вважає протиправним, а тому податкові повідомлення -рішення в цій частині підлягають скасуванню.
2) Стосовно включення до складу валових витрат оплату послуг по зберіганню зерна та продуктів переробок, суд зазначає наступне.
За даними перевірки позивач неправомірно відніс до складу валових витрат за 2 квартал 2010 р. витрати в сумі 496187 грн. по оплаті послуг по зберіганню зерна.
Такі висновки відповідача, суд вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
ТОВ „Елеватор - Зерноторгівельна компанія" відповідно до договору суборенди майна від 18.06.2009 року № ЗТК-103/00356 для надання послуг по зберіганню зерна орендувало у ТОВ „Зерноторгівельна компанія" рухоме та нерухоме майно (а.с.82-129 т.2).
Згідно угод від 01.06.2010 року про зміну сторони в договорі від 18.06.2009 року № ЗТК-103/00356, змінено суборендаря майна, а саме: ТОВ „Елеватор - Зерноторгівельна компанія" змінено на ВАТ «Полтавське XПП»та ТОВ «Кононівський елеватор». З моменту підписання договору всі права та обов'язки за даним договором у ТОВ „Елеватор-Зерноторгівельна компанія" припинено (а.с.184 т.2).
Станом на 01.06.2010 р. на зберіганні ТОВ “Елеватор-Зерноторгівельна компанія” за адресою м. Кіровоград, вул. Мурманська, 45 знаходилось насіння соняшнику в кількості 8153520 кг., поклажедавцем якого відповідно до договору від 02.03.2010 року № Е-5/С-09 є ТОВ “Кернер -Трейд”.
Також, станом на 01.06.2010 р. на зберіганні ТОВ “Елеватор-Зерноторгівельна компанія” за адресою Кіровоградська область, м. Ульяновка, вул. Промислова, 22, 33, 55 знаходилось насіння соняшнику в кількості 8111460 кг., поклажедавцем якого відповідно до договору від 02.03.2010 року № ОСК №5 є ТОВ “Кернер -Трейд”.
З 1 червня 2010 року ТОВ “Елеватор -Зерноторгівельна компанія” не має власних або орендованих складів, так як припинена дія договору суборенди майна від 18.06.2009р. № ЗТК-103/00356 у зв'язку зі зміною сторін.
ТОВ “Елеватор -Зерноторгівельна компанія” 01.06.2010 року уклало договори складського зберігання сільськогосподарської продукції з ВАТ “Полтавське хлібоприймальне підприємство” за № П-147/06/ЗТК та з ТОВ “Кононівський елеватор” за № 77.
Відповідно умов договорів складського зберігання сільськогосподарської продукції від 01.06.2010 року № П-147/06/ЗТК та від 01.06.2010 року №77 ВАТ “Полтавське хлібоприймальне підприємство” та ТОВ “Кононівський елеватор” являються зерновими складами.
Наявність сертифікату відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки відповідно до чинного законодавства є обов'язковою для зернового складу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 року №510 встановлено, що починаючи з 1 січня 2005 р. зернові склади, що не мають сертифіката відповідності, позбавляються права приймати на зберігання зерно та продукти його переробки.
Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 02.12.2009 р. визначений порядок видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. Відповідно до п.1 зазначеної Постанови Порядок регламентує організацію державного регулювання ринку зерна в Україні шляхом сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки і поширюється на суб'єкти зберігання зерна -зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні та комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, що беруть участь у процесі зберігання зерна, та органи сертифікації послуг зернових складів. Згідно умов зазначеного порядку визначено, що без наявності сертифікату складські документи на зерно не видаються.
ТОВ «Елеватор-Зерноторгівельна компанія»уклало договори зберігання з ВАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство»№ П-147/06/ЗТК та з ТОВ «Кононівський елеватор» за № 77, у яких відсутні сертифікати відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки на склади, розташовані за адресами: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 45 та Кіровоградська область, м. Ульяновка, вулиця Промислова, 22, 33, 55, відповідно.
Актом здачі -прийняття робіт від 30.06.2010 року за № 465 за підписами сторін, а саме: від замовника ТОВ «Елеватор-Зерноторгівельна компанія», від виконавця ВАТ “Полтавське хлібоприймальне підприємство” підтверджується виконання послуг зі зберігання соняшнику в червні 2010 року за договором за №П-147/06/ЗТК від 01.06.2010р. Згідно акту здачі -прийняття робіт вартість робіт складається з наданих послуг зі зберігання соняшнику та надання складської квитанції. Загальна вартість робіт з ПДВ склала 171 229,44 грн., без ПДВ - 142691,20 грн.
Актом здачі -прийняття робіт від 30.06.2010 року за № 225 за підписами сторін, а саме: від замовника ТОВ “Елеватор -Зерноторгівельна компанія”, від виконавця ТОВ “Кононівський елеватор” підтверджено виконання послуг зі зберігання соняшнику, відвантаження та надання складської квитанції. Загальна вартість наданих послуг становить з ПДВ 424 194,97 грн., без ПДВ- 353 495,81 грн.
Загальна вартість отриманих в червні 2010 року послуг зі зберігання соняшнику, отриманих від ВАТ “Полтавське хлібоприймальне підприємство” та ТОВ “Кононівський елеватор” становить 595 424,41 грн., в тому числі вартість послуг без ПДВ 496187,01 грн.
Позивач не надав ні під час перевірки, ні до суду складські квитанції на зерно, надані лише акти виконаних робіт.
Сертифікат відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки не є первинним документом в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996 ХIV для ТОВ “Елеватор-Зерноторгівельна компанія”. Первинним документом для ТОВ “Елеватор-Зерноторгівельна компанія” є складська квитанція на зерно, в якій вказується вага зерна, державний стандарт, його класність, вологість, сміттєву домішку та інші показники якості.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996 ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відсутність складської квитанції, яка є первинним документом, не надає право позивачу на віднесення до складу валових витрат суми 496187 грн., так як не підтверджується сам факт передачі зерна на збереження, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
3) Стосовно включення до складу валових витрат оплату по утриманню та обслуговуванню елеватора, який знаходився в оренді іншого підприємства, суд зазначає наступне.
За даними перевірки позивач неправомірно відніс до складу валових витрат за 2 квартал 2010 р. витрати в сумі 47895,55 грн. по оплаті супутніх послуг по обслуговуванню елеваторів, які знаходяться в суборенді іншого товариства.
Такі висновки відповідача, суд вважає правомірним з огляду на наступне.
Вартість послуг ТОВ “Яакс -ЛТД” за актом здачі-приймання робіт №ОУ-0000034 від 01.06.2010 за проведення регламентних робіт та участі в повірці ваг автомобільних в загальній сумі 3501,11 грн. (з ПДВ 4201,33 грн.).
Вартість послуг по акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 від 18.06.2010 по знезараженню ємності 102,397 препаратом К-Біоль в сумі 18431,00 грн.
Вартість за профдезроботи, виконанні відповідно акту виконаних робіт в червні 2010 року ОКМВП “Раттус” в сумі 96,67 грн. Приміщення, які підлягали обробці, починаючі з 1.06.10р. передані іншому орендарю.
За даними дослідження до валових витрат не включено витрати по водопостачанню ДП “Кіровоградське ВКГ” в сумі 823,07 грн. (з ПДВ - 987,68 грн.) в зв'язку із передачею майна з 01.06.2010 року іншому орендарю.
Вартість послуг ДП “Кіровоградстандартметрологія” за актом здачі-приймання робіт №10335 від 14.06.2010 по повіркі / технічному обслуговуванню ваг автомобільних для зважування у русі в сумі 2386,22 грн. (з ПДВ 2863,46 грн.).
До валових витрат за даними дослідження не включено послуги на постачання електроенергії в сумі 8667,26 грн. (без ПДВ) в зв'язку із відсутністю у товариства з 01.06.2010 року виробничих потужностей. Відповідно ПДВ в сумі 1733,45 грн. не може бути включений до податкового кредиту.
Вартість послуг ПП “Еталон-Сервіс” за актом виконаних робіт №17 від 06.08.2010 по повіркі засобів ваговимірювальної техніки. в сумі 8666,67 грн. (з ПДВ 10400 грн.).
Вартість послуг ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області за актом №120-000240 від 30.06.2010 за міліцейську охорону об'єктів в сумі 4373,33 грн. (з ПДВ 5248 грн.).
Вартість послуг ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області за актом №113-010547 від 30.06.2010 в сумі 532,21 грн. (з ПДВ 638,66) за охорону об'єкту та послуги GSM.
Вартість послуг ГУМНВ України в Кіровоградській області за актом виконаних робіт №21/6 аварійно-рятувального загону спеціального призначення в сумі 250,00 грн. (з ПДВ 300 грн.). Відповідно до акту аварійно-рятувальною службою з 01.06.2010 по 30.06.10 забезпечувалося функціонування у режимі постійної готовності до виконання комплексу аварійно-рятувальних робіт.
Вартість послуг ТОВ “АПС - Кіровоград” за актом здачі-приймання робіт за 30.06.2010 року щодо спостереження за установкою пожежної автоматики та її технічного обслуговування на загальну суму 168 грн. (з ПДВ 201,60 грн.).
З 1 червня 2010 року ТОВ “Елеватор -Зерноторгівельна компанія” не має власних або орендованих складів, так як припинена дія договору суборенди майна від 18.06.2009р. № ЗТК-103/00356 у зв'язку зі зміною сторін.
Усі вищеописані послуги надавались у період, коли все рухоме і нерухоме майно знаходилось в оренді іншого підприємства і які, як на думку суду, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) неправомірно віднесені позивачем до складу валових витрат за 2 квартал 2010 р. в загальній сумі 47895,55 грн., так як не відносяться до власної господарської діяльності товариства.
4) Стосовно включення до складу валових витрат нарахованих сум по заробітній платі працівникам товариства та витрат пов'язаних із нарахуванням суми страхового збору до фондів державного загальнообов'язкового страхування, суд зазначає наступне.
За даними акту перевірки встановлено завищення за 2010 рік задекларованих позивачем показників Декларацій у рядку 04.3 витрати на оплату праці в загальній сумі 177884,55 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року 177884,55 грн. (в червні 2010 р.) та завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників Декларацій у рядку 04.4 суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування за 1 півріччя 2010 року на загальну суму 62462,49 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року на суму 62462,49 грн.
До таких висновків відповідач дійшов з огляду на відсутність у позивача власних та орендованих приміщень, що унеможливлює віднесення до складу валових витрат на оплату праці в червні 2010 року в розмірі нарахованої заробітної плати усіх працівників, які в червні 2010 року залишались у трудових відносинах з товариством, за винятком нарахованих відпускних та компенсації за невикористану відпустку.
Такі висновки відповідача, суд оцінює критично, виходячи з наступного.
Підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).
До валових витрат за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. позивач відніс витрати на оплату праці в сумі 4 371 641,16 грн.
До 01.06.2010 р. у позивача в суборенді перебувало майно призначене для виробничих цілей. Майно знаходиться за адресами: вул. Мурманська, 45, м. Кіровоград, вулиця Промислова, 1, м. Бобринець, Кіровоградська область; вул. Промислова, 22, 33, 55 м. Ульяновка, Кіровоградська область (пп.1.1. пункту 1. договору). З 1 червня 2010 р. позивач не має власних або орендованих складів, так як припинена дія договору суборенди майна від 18.06.2009р. № ЗТК-103/00356 у зв'язку зі зміною сторін.
Тобто, представник відповідача зазначив в судовому засіданні, що оскільки у позивача відсутнє майно, тому і витрати по оплаті праці повинно нести інше товариство, майно у якого знаходиться в суборенді, оскільки, працівниками позивача виконувалась робота по обслуговуванню такого майна.
Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України , затвердженого Законом №322-VIII від 10.12.1971р. передбачено, що про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці.
В червні 2010 р. позивачем було звільнено 86 працівників, в тому числі: по головному підприємству - 25, по Грушківській філії -30, по Бобринецькій - 31. Загальна сума нарахованої звільненим працівникам за червень 2010р. заробітної плати разом з компенсацією за невикористану відпустку склала 178 651,56 грн.
В червні 2010 року знаходились у відпустці з травня місяця 15 працівників, в тому числі: по головному підприємству -8 працівників, по Боринецькій філії -4 та по Грушківській - 3 працівника.
Статтею 40 Кодексу законів про працю України, затвердженого Законом 322-VIII від 10.12.1971 р. визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Згідно підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Суд зауважує, що з 01.06.2010 р. перевіряючими констатована відсутність у позивача власних та орендованих приміщень, але в зв'язку з цим не припинена його виробнича діяльність. Віднесення позивачем на валові витрати нараховану працівникам в червні 2010 р. заробітну плату працівникам елеваторів в сумі 177884,55 грн. за даними дослідження відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР. А відтак, і нарахована сума страхового збору (внесків) до фондів загальнообов'язкового страхування в загальній сумі 62462,49 грн. є правомірним.
Сам факт виникнення у позивача обставин необхідності припинити договір суборенди елеватора не ставить в залежність негайне звільнення працівників, які обслуговували цей елеватор, оскільки КЗпП України передбачена необхідність попередження про можливе звільнення працівників за два місяця.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість в цій частині позовної заяви, а тому податкове повідомлення -рішення в частині збільшення грошового зобов'язання за даними порушеннями підлягає скасуванню.
5) Стосовно включення до складу валових витрат оплату інспекційних послуг об'єктів нерухомості, які належать іншим суб'єктам господарювання, суд зазначає наступне.
За даними акту перевірки встановлено завищення за 2-й квартал 2010 р. валових витрат на суму 30000 грн., в зв'язку з віднесенням до складу валових витрат оплаті інспекційних послуг.
До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що за умовами договору віл 01.04.2010 р. № 3/042010 про надання інспекційних послуг визначено перелік адрес де надавались інспекційні послуги, із зазначеного переліку в кількості 14 об'єктів лише на 3-х об'єктах позивача знаходяться філії позивача, а згідно додаткової угоди від 27.05.2010 р. № 2 із 5 об'єктів -лише 1 об'єкт позивача, в червня 2010 р. -не має жодного. Розрахунок плати за інспекційні послуги є сталою одиницею та визначено в розмірі 10000 грн. щомісяця, оплата за інспекційні послуги іншим підприємствам, які розташовані за зазначеними адресами, не виставлявся.
Вартість послуг ПП "Спец-Центр 2005" за актом здачі-приймання робіт №16 від 30.04.2010р. в сумі 10.000,00 грн. Згідно договору з ПП "Спец-Центр 2005" від 01.04.2010р. за № 3/042010 про надання інспекційних послуг та додаткової угоди до нього від 30.04.2010 послуги з інспектування надаються за переліком по 14 адресам, визначених в договорі. За адресами, вказаних в переліку, тільки по трьох адресах знаходяться об'єкти ТОВ “Елеватор-Зерноторгівельна компанія, а саме: Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Промислова, 1; Кіровоградська область, м. Ульянівка, вул. Промислова, 33 та м. Кіровоград, вул. Мурманська, 45. В протоколі про узгодження договірної ціни від 01.04.2010 вказана тільки загальна ціна послуг-10000 грн. в місяць. Окремо ціна по кожному об'єкту за послуги з інспектування не визначена.
Вартість послуг ПП "Спец-Центр 2005" за актом здачі-приймання робіт №17 від 31.05.2010р. в сумі 10.000,00 грн. Згідно договору з ПП "Спец-Центр 2005" від 01.04.2010 за № 3/042010 про надання інспекційних послуг та додаткової угоди до нього №1 від 30.04.2010р, послуги з інспектування надаються за 14 адресами. За адресами, вказаних в переліку, тільки по трьох адресах знаходяться об'єкти ТОВ “Елеватор-Зерноторгівельна компанія”, а саме: Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Промислова, 1; Кіровоградська область, м. Ульянівка, вул. Промислова, 33 та м. Кіровоград, вул. Мурманська, 45. В протоколі про узгодження договірної ціни від 01.04.2010 року вказана тільки загальна ціна послуг - 10000,00 грн. в місяць. Окремо ціна по кожному об'єкту за послуги з інспектування не визначена.
Вартість послуг ПП "Спец-Центр 2005" за актом здачі-приймання робіт №19 від 30.06.2010р. в сумі 10.000,00 грн. Згідно договору з ПП "Спец-Центр 2005" від 01.04.2010 року за № 3/042010 про надання інспекційних послуг та додаткової угоди №2 до нього від 27.05.2010р., послуги з інспектування надаються за 5 адресами. За адресами, вказаних в переліку, тільки за однією адресою Кіровоградська область, м. Ульянівка, вулиця Промислова, 22, 33, 55 знаходиться об'єкт ТОВ “Елеватор-Зерноторгівельна компанія”. В протоколі про узгодження договірної ціни від 01.04.2010 вказана тільки загальна ціна послуг - 10000,00 грн. в місяць. Окремо по кожному об'єкту ціна за послуги з інспектування не визначена.
Представник позивача в судовому засіданні, на питання суду чому за охорону інших об'єктів платив саме позивач, надав відповідь, що оплату таких послуг необхідно розглядати як подарунок іншим підприємствам.
Суд, такі пояснення представника позивача, оцінює критично, оскільки відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996 ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції.
Відсутність в актах виконаних робіт, які є первинними документами, конкретної операції із визначенням вартості такої, на думку суду, не надає право позивачу на віднесення до складу валових витрат суми 30000 грн., так як неможливо виокремити вартість наданих послуг по об'єктах позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про законність висновків відповідача з приводу допущених позивачем порушень, а тому в цій частині позову позивачу необхідно відмовити.
6) Стосовно включення до складу валових витрат оплату орендної плати за землю, суд зазначає наступне.
За даними акту перевірки встановлено завищення валових витрат на суму 408829,14 грн., в тому числі за 2009 рік -258840,72 грн., за 1 півріччя 2010 р. - 149988,42 грн. зв'язку з віднесенням до складу валових витрат орендної плати за землю. Такі висновки посадовими особами відповідача зроблені з огляду на те, що на протязі періоду, який перевірявся позивач для здійснення діяльності за адресою м. Кіровоград, вул. Мурманська,45 використовувало орендоване рухоме та нерухоме майно, власником якого є ЗАТ «Зерноторгівельна компанія Олсідз Україна». Орендна плата за договорами оренди та суборенди встановлювалась як стала одиниця. А відтак, позивач завищив валові витрати по оплаті орендної плати державної та комунальної власності, на яких розміщені об'єкти нерухомості, що не є власністю позивача і як наслідок, не пов'язані з його фінансово-господарською діяльністю.
Суд погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.
На підставі рішення Кіровоградської міської ради від 27.12.2005 року №1632 “Про регулювання земельних відносин” Кіровоградською міською радою був укладений договір з ТОВ “Елеватор -Зерноторгівельна компанія” про оренду землі від 02.10.2008р. за №87. Відповідно зазначеного договору ТОВ “Елеватор -Зерноторгівельна компанія” орендує земельну ділянку для розміщення та обслуговування виробництва по вулиці Мурманська, 45 в м. Кіровограді загальною площею 48056,5 кв.м. (а.с.185-186 т.2).
Більш того, як зазначає в письмових поясненнях позивач (а.с.146-148 т.3) 23.07.2007 р. між ТОВ «Елеватор -Зерноторгівельна компанія»та ЗАТ «Зерноторгівельна компанія Олсідз Україна»укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цілого комплексу будівель, що хнаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська,45.
Таким чином, на час укладання договору про оренду землі ТОВ «Елеватор -Зерноторгівельна компанія» -Орендар з Кіровоградською міською радою -Орендодавець, півтора роки Орендар вже не був власником рухомого та нерухомого майна за адресою м. Кіровоград, вулиця Мурманська, 45 (дата складання договору оренди рухомого та нерухомого майна 23.02.2007, дата складання договору оренди землі 02.10.2008).
В період з 01.01.2009 року 31.05.2010 р. позивач для здійснення діяльності використовувало орендоване рухоме та нерухоме майно, за адресою м. Кіровоград, вул. Мурманська, 45.
Власником орендованого рухомого та нерухомого майна є ЗАТ «Зерноторгівельна компанія Олсідз Україна», з яким позивачем був укладений договір оренди майна від 23.02.2007 за № ОЛС-103/00024, термін дії договору до 30.06.2009 року.
Відповідно до договору суборенди майна, укладеного з ТОВ «Зерноторгівельна компанія» 18.06.2009 за № ЗТК-103/00356, ТОВ «Елеватор -Зерноторгівельна компанія» орендує рухоме та нерухоме майно за адресою м. Кіровоград, вулиця Мурманська, 45 на умовах суборенди. Термін дії договору суборенди до 31.05.2012 року.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач сплачував орендну плату за землю, в той час як об'єкт нерухомості, який знаходиться на цій земельній ділянці належав іншому суб'єкту господарюванню. Суду не надано доказів, використанні даної земельної ділянки у власній господарській діяльності, оскільки в даному випадку саме ЗАТ «Зерноторгівельна компанія Олсідз Україна»використовувало у своїй власній господарській діяльності як об'єкти нерухомості так і земельну ділянку, оскільки їх неможливо відокремити.
Сам факт оренди нерухомого майна не має визначальною обставиною щодо використання такої земельної ділянки в господарській діяльності саме позивачем, оскільки є фактично використання в господарській діяльності ЗАТ «Зерноторгівельна компанія Олсідз Україна». Тобто, як на думку суду, позивач не навів доказів, використання земельної ділянки у своїй власній господарській діяльності.
Законом України №1702-VI від 5 листопада 2009 року внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю, які які набирали чинності з 1 січня 2010 року.
Відповідно до статті 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною 3 статті 7 Законі України «Про оренду землі»визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 31 Законі України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі: набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Відповідно до внесених змін до Земельного кодексу України та до Закону України “Про оренду землі позивач з 01.01.2010р. позбавився права користування земельною ділянкою за адресою м. Кіровоград, вул. Мурманська, 45. Нарахована та сплачена орендна плата з 01.01.2010р. не підлягає віднесенню до валових витрат також і з цих підстав.
Позивач відніс до валових витрат орендну плату за користування землею, що призвело до завищення валових на 408829,14 грн., в тому числі за 2009 рік -258840,72 грн., за 1 півріччя 2010 р. -149988,42 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про законність висновків відповідача з приводу допущених позивачем порушень, а тому в цій частині позову позивачу необхідно відмовити.
Завищення валових витрат за 2009 р. в зв'язку з віднесенням плати за землю в сумі 258840,72 грн. не спричиняють донарахування грошового зобов'язання, оскільки за 2009 р. позивач мав від'ємне значення об'єкту оподаткування -380652 грн., тому порушення щодо віднесення до складу валових витрат оплату орендної плати не спричиняє донарахування грошового зобов'язання, а лише можливе зменшення суми від'ємного значення (-380652 грн. + 258840,72 грн. = - 121811,28 грн.).
Крім того, стосовно порушень податкового законодавства, які допущені позивачем за період 1 півріччя 2010 р. і описані судом вище, суд зазначає наступне.
В декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 р. та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за півріччя 2010 р. прибуток, об'єкт оподаткування позивача мав від'ємне значення і складав «-1877315 грн.»(а.с.33-36 т.2). Тому, часткове підтвердження судом висновків відповідача щодо порушення податкового законодавства не спричиняють донарахування грошового зобов'язання, а лише можливе зменшення суми від'ємного значення (-1877315 грн. + 724071 грн. = - 1153244 грн.).
Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень -рішень, якими збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підстав, тому останні підлягають скасуванню.
Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 11 жовтня 2010 р. №0001442310/0, від 21 грудня 2010 р. №0001442310/1, від 18 березня 2011 р. №0001442310/2, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
За результатами перевірки відповідачем встановлено завищення податкового кредиту в сумі 1292993,86 грн. в тому числі за жовтень 2009 р. -1188000 грн., за лютий 47,5 грн. за червень 2010 р. -104946,36 грн.
Зі змісту акту перевірки та детального розрахунку грошового зобов'язання (а.с.108-109 т.3) вбачається, що позивачу донараховано податок на додану вартість в зв'язку з встановленням посадовими особами податкового органу наступних порушень:
1) віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання товару за ціною вищою ніж його подальша реалізація;
2) віднесення до складу податкового кредиту ПДВ включених до оплати послуг по зберіганню зерна та продуктів переробки та по утриманню і обслуговуванню елеваторів ;
3) віднесення до складу податкового кредиту ПДВ включених до суми оплати за придбання щіток двірників Воосsh;
4) віднесення до складу податкового кредиту ПДВ включених до сум оплати електроенергії на елеваторах, під час використанні елеваторів іншими суб'єктами господарювання;
Підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (який був чинний на час виникнення правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку , сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.
1) Стосовно включення до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання товару за ціною вищою ніж його подальша реалізація, суд зазначає наступне.
В жовтні 2009 р. за даними акту перевірки не підлягає включенню до податкового кредиту ПДВ вартості олії соняшникової в кількості 1100 тон придбаної в жовтні 2009 р. у ТОВ «Зерноторгівельна компанія»в 1188000 грн., яку в листопаді 2009 р.
Зазначені висновки суд вважає необґрунтованими з підстав описаних вище, а тому податкові повідомлення -рішення в частині збільшення грошового зобов'язання за даним порушенням підлягають скасуванню.
2) Стосовно включення до податкового кредиту сум ПДВ до оплати послуг по зберіганню зерна та продуктів переробки та по утриманню і обслуговуванню елеваторів, суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що позивач в червні 2010 р. відніс до складу податкового кредиту 103212,91 грн. - суми ПДВ включених до складу оплати послуг по зберіганню зерна в сумі 99237,40 грн. та ПДВ включений до суми оплати послуг елеваторів -3975,51 грн., які в червні 2010 р. вже не перебували ні у власності, ні у користуванні позивача.
Висновок щодо зазначених порушень описаний судом вище, де описана позиція суду щодо погодження з висновками податкового органу, а тому в цій частині необхідно відмовити в задоволенні позову.
3) Стосовно включення до податкового кредиту сум ПДВ включених до сум по оплаті щіток двірників Восsh, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, в лютому 2010 р. позивач відніс до складу податкового кредиту суму 47,50 грн., яка була включена до вартості щіток двірників Восsh, визнавши даний право чин фіктивним, оскільки згідно пояснень ОСОБА_5, останній не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Аграрник Плюс С».
Суд розглядає справу в межах документів та пояснень наданих сторонами. Ні зі змісту позовної заяви, ні в додаткових письмових та усних поясненням позивач не звертав увагу суду не незаконність таких висновків відповідача. Більш того, в матеріалах справи відсутні податкова накладна та будь-які пояснення з приводу використання щіток двірників Восsh позивачем в його господарській діяльності. А тому, суд погоджується і в цій частині з висновками відповідача та зазначає про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
4) Стосовно включення до податкового кредиту сум ПДВ включених до оплати електроенергії на елеваторах, під час використанні елеваторів іншими суб'єктами господарювання, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки позивачем в попередніх податкових періодах була включена до складу податкового кредиту з ПДВ оплата за електроенергію ВАТ «Кіровоградобленерго», тоді як згідно з акту про використану електричну енергію за червень 2010 р. на загальну суму 10400 грн., в т.ч. ПДВ 1733,45 грн. Тобто, позивачем оплачена електрична енергія для обслуговування елеватора, який в даному податковому періоді знаходився в оренді іншого підприємства.
Суд також погоджується з висновком податкового органу, оскільки як вже описувалось вище позивач не має в оренді, ні у власності елеваторів, а тому і в цій частині позову належить відмовити.
На суму визначеного податкового зобов'язання з ПДВ донарахованого відповідачем вплинула лише сума за порушення щодо купівлі-продажу олії соняшникової, решта порушень податкового законодавства не вплинули на визначення розміру податкового зобов'язання.
Враховуючи, що суд погодився з доводами адміністративного позову щодо незаконності висновків відповідача щодо збитковості господарських операцій по купівлі -продажу олії соняшникової і що саме сума ПДВ за цим порушенням вплинула на розмір податкового зобов'язання, що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, тому суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення -рішення про визначення податкового зобов'язання з ПДВ підлягають скасуванню.
Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 11 жовтня 2010 р. № 0001452351/0, від 21 грудня 2010 р. №0001452351/1, від 18 березня 2011 р. №0001452351/2, якими зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
В судовому засіданні представниками позивача не заявлялись вимоги про арифметичні обрахунки допущені посадовими особами податкового органу в акті перевірки чи то в оскаржуваних податкових повідомлення - рішеннях.
Представник відповідача в судовому засіданні повідомив суду, що зменшення суми бюджетного відшкодування відбулось за порушеннями, які вплинули на суму донарахування податку на додану вартість.
Оскільки суд погодився з деякими порушенням податкового законодавства, допущеними позивачем та описаними вище і які вплинули на суму бюджетного відшкодування, тому суд дійшов висновку, що податкові повідомлення -рішення підлягають частковому скасуванню.
Як вбачається зі змісту акту перевірки позивачем двічі відкориговано суму від'ємного значення з ПДВ, що переноситься до декларації наступного звітного періоду в загальному розмірі 1224 грн., а саме: зменшення податкового кредиту за лютий 2009 р. на суму ПДВ «мінус»958 грн. та користування від'ємного значення в сумі ПДВ МІНУС»266 грн. за результатами попередньої планової перевірки. Дана сума в загальному розмірі «мінус»1224 грн. була відкоригована згідно поданих в грудні 2009 р. уточнюючих розрахунків, а також відображена в декларації з ПДВ за січень 2010 р.
Суд розглядає справу в межах документів та пояснень наданих сторонами. Ні зі змісту позовної заяви, ні в додаткових письмових та усних поясненням позивач не звертав увагу суду не незаконність таких висновків відповідача. Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновками відповідача.
Сума, яка, як на думку суду правомірно нарахована відповідачем складає 88227 грн. Дана сума складається з сум порушень податкового законодавства, які судом описані вище, а саме: 47,5 грн. (оплата щіток двірників Восsh) + 103212,91 грн. (оплата послуг по зберіганню зерна та продуктів переробки та по утриманню і обслуговуванню елеваторів) + 1733,45 грн. (оплата за електроенергію) + 1224 грн. (двічі відкоригована сума) -17991 грн. (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2010 р.). Решта суми збільшеного податкового зобов'язання 322642 грн. (410869 грн. -88227 грн.) складає ПДВ по операціях з придбання олії соняшникової, що на думку суду нарахована відповідачем безпідставно.
Враховуючи, що сума 322624 грн. нарахована неправомірно, тому і сума штрафної (фінансової) санкції в сумі 64529 грн. (322624 грн. х 20%) нарахована безпідставно.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні частково знайшли підтвердження факти, викладені в позовній заяві, а відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволенні адміністративного позову.
Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи в суді по визначенні суми збільшення грошового зобов'язання та зменшення бюджетного відшкодування судом встановлено в розмірі 1 грн., що як повідомив представник відповідача сталось за рахунок заокруглень.
Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно частини 1 статті 95 КАС України, у разі відмови позивача від адміністративного позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією №К7/А/28 від 10.05.2011 р. (а.с.2 т.1), так як адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, то і відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору підлягають частковому відшкодуванню в сумі 3,35 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор -Зерноторгівельна компанія»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 жовтня 2010 р. №0001432310/0, від 21 грудня 2010 р. №0001432310/1, від 18 березня 2011 р. №0001432310/2, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 827669 грн. - за основаним платежом та 413835 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 жовтня 2010 р. №0001442310/0, від 21 грудня 2010 р. №0001442310/1, від 18 березня 2011 р. №0001442310/2, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1454547 грн. -за основаним платежом та 1335026 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 жовтня 2010 р. № 0001452351/0, від 21 грудня 2010 р. №0001452351/1, від 18 березня 2011 р. №0001452351/2, якими зменшено суму бюджетного відшкодування в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 322642 грн. та 64529 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Присудити судовий збір товариству з обмеженою відповідальністю «Елеватор -Зерноторгівельна компанія»в розмірі 3,35 грн., зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 3,35 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 18.03.2012 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна