Україна
13 березня 2012 року Справа № 1170/2а-5024/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брегея Р.І.,
в присутності секретаря Осипової Н.В.,
за участі представників позивача ОСОБА_1,
відповідача Панасенко І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернулася до суду з позовом до фіскального органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 70844,76 грн. та накладено штрафну санкцію - 3643,84 грн.
Представник позивача підтримав вимоги заяви.
Стверджував, що від укладення договорів купівлі-продажу з ПП «Белвас»(далі -Підприємство) впродовж травня-липня 2011 року настали реальні правові наслідки, що обумовлювались ними.
А тому, вважає, що позивач правомірно сформувала в податкових деклараціях з податку на додану вартість тих звітних періодів суми податкового кредиту за цими правочинами.
Представник відповідача заперечила стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що договори, котрі уклала позивач зі згаданим контрагентом впродовж періоду, який перевірявся, не спрямовувались на реальне настання наслідків, що обумовлювалися ними.
На її думку, доказом того є довідки перевірок діяльності Підприємства.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов належить задовільнити з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що є підставами звернення.
Так, протягом травня-липня 2011 року позивач та Підприємство уклали договори поставки (продукти харчування та тара), асортимент яких визначається видатковими накладними (а.с.75-75, 85-86, 92-93).
Згідно видаткових накладних від 31 травня, 30 червня, 25 липня 2011 року Підприємство поставило позивачу товар на загальну суму 425068,54 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 70844,76 грн.).
У ті ж дні Підприємство виписало податкові накладні (а.с.76, 87, 94).
ФОП ОСОБА_3 сплачувала Підприємству кошти готівкою, починаючи з 31 травня до 04 серпня 2011 року (а.с.77-84, 88-91, 95-97).
30 вересня 2011 року сторони провели звірку розрахунків, під час якої не виявили заборгованості (а.с.98).
Допитаний як свідок ОСОБА_4 (керівник Підприємства) зазначив, що доставка продукції позивачу здійснювалась як Підприємством, так і ПП «Євросвіт»(контрагент Підприємства).
Разом з тим, повідомив суд про неможливість надати товарно-транспортні накладні у зв'язку з їх втратою.
14 жовтня 2011 року відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача стосовно взаємовідносин з Підприємством впродовж травня-липня 2011 року (а.с.33).
Проводячи перевірку, ревізори досліджували документи первинного та бухгалтерського обліку позивача (а.с.6-20, 31-32, 164-165).
За результатом перевірки ревізори склали акт, у якому зазначили виявлені порушення (а.с.6-20).
Так, вони дійшли висновку, що правочини, котрі уклали позивач та Підприємство є нікчемними, оскільки не спрямовувались на настання реальних наслідків, які обумовлювались ними.
Як доказ того зазначили довідки перевірок Підприємства.
Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та виніс податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2011 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 70844,76 грн. та накладено штрафну санкцію -3643,84 грн. (а.с.5).
Зокрема, збільшено грошове зобов'язання за травень на 37908,70 грн., червень -18364,70 та липень 2011 року -14571,36 грн. (а.с.36).
19 вересня та 10 жовтня 2011 року відповідачем проведені документальні позапланові невиїзні перевірки діяльності Підприємства в період з травня по липень 2011 року (а.с.37-66).
Проводячи перевірки, ревізори дійшли висновку, що Підприємство впродовж цього часу укладало договори стосовно придбання та подальшого продажу продукції, які не спрямовувались на реальне настання правових наслідків правових наслідків, котрі обумовлювались ними.
За результатом проведення тих перевірок фіскальний орган не виносив податкових повідомлень-рішень та інших рішень негативного характеру стосовно платника податку (а.с.106).
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Перш за все, довідка перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.
Надалі довідку вивчає керівник фіскального органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.
У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.
Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.
Зокрема, цією нормою права передбачено, що фіскальний орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.
Судом встановлено, що за результатом проведення перевірок діяльності Підприємства податкова інспекція не винесла жодного рішення та не звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів, котрі уклав платник податків, в тому числі і з позивачем, нехтуючи повноваженнями, передбаченими пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд дійшов висновку, що керівник податкового органу не погодився з висновками ревізорів про недійсність правочинів, які уклало Підприємство.
Отже, фіскальним органом враховані податкові зобов'язання Підприємства з податку на додану вартість за договорами, котрі укладені з позивачем.
Проводячи перевірку діяльності ФОП ОСОБА_3, податкові ревізори посилались на довідки перевірок Підприємства, як незаперечні докази недійсності правочинів позивача.
Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.
Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення фіскального органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, тощо.
З огляду на те, суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів щодо недійсності правочинів, які уклали позивач та Підприємство.
За таких обставин рішення відповідача щодо визначення позивачу розміру грошового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість за травень-липень 2011 року є необґрунтованим і протиправним.
Більше того, в судовому засіданні позивач надала суду достатню кількість доказів (які не бажав оцінювати відповідач про проведенні перевірки) стосовно виконання ним та його контрагентом зобов'язань за договорами.
Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача (податкові та видаткові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів) і показання свідка.
Більше того, позивач надала беззаперечні докази реалізації товарів, придбаних у Підприємства.
Такими доказами є договір про надання торгової площі у користування, трудові договори з продавцями, реєстраційні посвідчення про використання реєстраторів розрахункових операцій (а.с.142-149).
Оскільки фіскальний орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.
Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження фіскального органу, що є недопустимим.
Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.
Таким чином, позивач включила до податкового кредиту з податку на додану вартість суми коштів за договорами з Підприємством відповідно до пункту 2 статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товарів, яка підтверджена податковою накладною).
Отже, позов необхідно задовільнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 листопада 2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 70844,76 грн. та накладено штрафну санкцію -3643,84 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати у сумі 28,23 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2012 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей