Україна
27 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-227/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сагуна А.В.,
при секретарі - Мітіній І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 або позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту -Долинська МДПІ або відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 №0004731700.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправним оскільки позивач, як член особистого селянського господарства не зобов'язаний виконувати вимоги п.121.1 ст. 121, п. 176.1 ст.176 ПК України у зв'язку з тим, що механізм реалізації даних статей для членів особистих селянських господарств не врегульований чинним законодавством, а органами державної податкової служби не визначена форма і порядок ведення обліку доходів та витрат членів особистих селянських господарств.
Позивач в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 47).
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав законності оскаржуваного рішення, яке прийнято на підставі обґрунтованих висновків перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача (а.с. 32-34).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.
Заслухавши представника відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, допитавши свідка, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про особисте селянське господарство” особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону особисті селянські господарства підлягають обліку.
Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області позивач є членом особистого селянського господарства і має в особистому користуванні земельну ділянку №364 площею 6,61 га, яка знаходиться на території Березівської сільської ради (а.с. 4).
Судом встановлено, що 17.08.2011 посадовим особами Долинської МДПІ, проведена документальна перевірка ОСОБА_1 з питань обчислення і сплати податку з доходів фізичних осіб, про що складений акт № НОМЕР_1 (а.с. 40-41).
Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, в частині неподання первинних документів за 2010 рік на вимогу податкового органу.
Згідно п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Висновки відповідача щодо порушень позивачем вимог п. 121.1 ст. 121 ПК України ґрунтуються на тому, що позивач для ведення особистого селянського господарства використовує земельну ділянку розміром, який перевищує максимально встановлений ч. 1 ст. 5 Закону України “Про особисте селянське господарство” 2 га, а тому доходи від ведення особистого селянського господарства, одержані у 2010 році, оподатковуються згідно з п.п. 4.3.36 п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (в редакції Закону чинному на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п.п. 4.3.36 п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (в редакції Закону чинному на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) - доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для - ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.
На думку відповідача позивач, у зв'язку з використанням земельної ділянки більшої ніж визначено законодавством, був зобов'язаний вести облік доходів та витрат, від ведення особистого селянського господарства, у відповідній книзі обліку, форма якої затверджена Наказом ДПА України від 16.10.2003 р. №490 “Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу”.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що визначальною умовою для застосування до спірних правовідносин положень п.п. 4.3.36 п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” і як наслідок п. 121.1 ст. 121 ПК України, є наявність двох обов'язкових складових, а саме наявність доходу від використання земельної ділянки; та встановлення факту збільшення розміру земельної ділянки не за рахунок земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”(в редакції Закону чинному на момент виникнення спірних правовідносин), дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
В ході розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не доведено належними доказами, що позивачем протягом 2010 року отримано дохід від ведення особистого селянського господарства, а отже, і необхідність його обліку та декларування.
Також, відповідачем не надано доказів, що збільшення позивачем законодавчо встановленого, мінімального розміру земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відбулося за рахунок інших джерел, ніж визначені п.п. 4.3.36 п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (в редакції Закону чинному на момент виникнення спірних правовідносин).
Зважаючи на вищевикладене у позивача не виникає обов'язку виконувати, а отже, і не наступає відповідальність за невиконання вимог п. 121.1 ст. 121 ПК України, що вказує на незаконність рішення відповідача про застосування штрафних санкцій.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням принципу законності, визначеного п.1 ч.3 ст.3 КАС України, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути документально підтверджені судові витрати по справі, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 3,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції від 05.09.2011 №0004731700.
Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Долинської міжрайонної державної податкової інспекції грошові кошти в розмірі 3,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Дата складання постанови в повному обсязі - 05.03.2012.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду А.В. Сагун