Україна
13 березня 2012 року Справа № 1170/2а-5026/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Брегея Р.І.,
в присутності секретаря Осипової Н.В.,
за участі представників позивача Дівіна К.Г.,
відповідача Бейгул А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позов фермерського господарства «Рубас»(далі -Господарство) до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області в частині вимоги про встановлення відсутності компетенції щодо надання певних висновків,
Позивач звернувся до суду з заявою до фіскального органу про встановлення відсутності компетенції стосовно зазначення у акті перевірки висновків про недійсність договорів.
В судовому засіданні представник Господарства підтримав вимоги позову.
Стверджував, що питання визнання договорів недійсними відноситься до виключної компетенції суду.
Представник відповідача заперечила стосовно задоволення позову.
Зазначала, що ревізори дійшли правильних висновків при проведенні перевірки діяльності Господарства.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Акт перевірки є документом, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.
Надалі акт перевірки вивчає керівник фіскального органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.
У разі погодження посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення, оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.
Якщо ж цього не відбувається, то думка ревізора, так і залишається його власними поглядами, які позбавленні можливості правової реалізації на практиці.
Таким чином, не можна ставити питання про неправильність висновків акту перевірки, оскільки предметом судового розгляду не може бути оцінка сприйняття певних фактів особою.
Відтак, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків у осіб чи суб'єктів владних повноважень.
З огляду на те акт перевірки не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.
Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що потребує судового захисту.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд
Закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей