27 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-297/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді -Чубари Н.В.
секретар судового засідання -Черна О.Ю.
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Турчин О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (надалі -позивач) до відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (надалі -відповідач, ВГэІРФО) про визнання висновку неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача щодо визнання висновку відповідача від 31.10.2011р. неправомірним та зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_1 вилучений за актом вилучення паспортного документа від 22.11.2011р. паспорта громадянина України.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.11.2011 р. на підставі висновку ВГІРФО УМВС України в Кіровоградській області паспорти громадянина ОСОБА_1, його дружини та дітей вилучено працівниками ВГІРФО УМВС України в Кіровоградській області.
Зазначає, що він та його сім'я народилися в республіці Вірменія. При досягненні ним 16 річного віку йому та його дружині в республіці Вірменії видано паспорти громадянина СРСР зразка 1974р. Після землетрусу в 1989 р. з сім'єю переїхав на постійне проживання до Української РСР та 24.02.1989 р. зареєструвався у Кіровському відділі міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області. 05.07.2003 р. обміняв паспорт громадянина СРСР зразка 1974р. на паспорт громадянин України у зв'язку з паспортною реформою.
Вказує на те, що паспорт громадянина України набув у відповідності до Закону України „Про громадянство України.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з зазначених підстав.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що при вилученні паспорта гр. ОСОБА_1, працівники ОВС діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 02.03.2012 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що в 1989 р. позивач з сім'єю переїхав на постійне проживання до Української РСР та 24.02.1989 р. зареєструвався в Кіровському відділі міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області. 05.07.2003р. паспорт громадянина СРСР зразка 1974 р. обміняв на паспорт громадянина України. (а. с. 8)
За результатами перевірки підстав видачі працівниками паспортного підрозділу Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в області паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було складено висновок від 31.10.2011 р.
Згідно Висновку паспорти позивачу та членам його родини видано з порушенням вимог діючого законодавства та відповідно до п. 40 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 15.06.2006 р. № 600.
Згідно акта вилучення паспортного документу від 22.11.2011 р. вилучення проведено на підставі висновку УМВС України в Кіровоградській області про незаконність видачі паспорту громадянину України, затверджено начальником ВГІРФО УМВС України в Кіровоградській області. (а. с. 7)
Відповідно до частини першої Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року № 3423-ХІІ (надалі - Положення про паспорт), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Згідно пунктів 1, 4, 8 Положення про паспорт, паспорт є власністю громадянина України.
Правовий зміст громадянства України визначено Законом України „Про громадянство України” від 18 січня 2001 року № 2235-ІП.
Відповідно до статті 2 Закону України „Про громадянство України” законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на принципах неможливості позбавлення громадянина України громадянства України, збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Згідно зі статтею 5 Закону України „Про громадянство України” серед документів, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України.
Тобто, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника, підтверджує громадянство України та є власністю громадянина України.
Прийнявши Висновок про необхідність вилучення та знищення у позивача паспорта громадянина України, відповідачем порушено його право власності на паспорт, а також порушено права, які гарантовані Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами, реалізацію яких чинним законодавством поставлено у прямий зв'язок із наявністю у громадянина паспорта (виборчі права, можливість здійснювати цивільно-правові угоди, банківські операції, право на підприємницьку діяльність, соціальний захист та допомогу тощо).
Відповідно до пункту 40 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС від 15.06.2006р. № 600, у разі оформлення паспорта з порушенням законодавства керівником територіального органу (підрозділу) проводиться службова перевірка, про що складається висновок у двох примірниках, який затверджується керівником територіального органу (підрозділу) внутрішніх справ. Перший примірник висновку зберігається в територіальному підрозділі, а другий направляється до Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України.
Пунктом 40 вказаного Порядку передбачено проведення лише службової перевірки, матеріали якої не надаються власнику паспорта, то таким висновком відповідач не міг прийняти рішення, яке стосується прав та свобод конкретної особи. Тобто, Висновок відповідача не міг стосуватися прав позивача, в тому числі визнання недійсним паспорта та його вилучення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Висновок службової перевірки по факту громадянства України та документування паспортом громадянина України гр. ОСОБА_1 ВГІРФО УМВС в Кіровоградській області, 31.10.2011р. начальником ВГІРФО УМВС України в Кіровоградській області, є протиправним та підлягає скасуванню.
Вилучення у позивача паспорта було здійснено відповідачем із посиланням на п. 40 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 15.06.2006р. №600. Саме вилучення паспорта оформлено ВГІРФО УМВС України в Кіровоградській області одностороннім актом вилучення паспорта громадянина України від 22.11.2011р.
Пунктом 40 вказаного Порядку не передбачено право відповідача вилучати паспорт та складати при цьому односторонні акти.
Вилучивши у позивача паспорт громадянина України ВГІРФО УМВС України в Кіровоградській області незаконно позбавив його права власності на цей документ, оскільки паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника, підтверджує громадянство України та є власністю громадянина України.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо вилучення у позивача паспорта громадянина України є незаконними.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що позивач безпідставно отримав паспорт громадянина України у 2003 році у зв'язку з обміном паспорта колишнього Союзу СРС, зразка 1974 року та що позивач не підпадає під дію ст. 3 Закону України „Про громадянство України”, так як на момент набрання чинності Законом на території України постійно не проживав, зареєстрованим не бу, з огляду на наступне.
Підстави і порядок набуття громадянства України визначено Законом України „Про громадянство України”.
Громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України „Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис „громадянин України” (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 3 Закону України „Про громадянство України”).
Відповідно до статті 17 Цивільного кодексу УРСР місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.
До громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше ніж 183 дні у календарному році (частина друга статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян").
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України „Про громадянство України”, безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Стаття 1 цього Закону дає чітке визначення поняття „безперервне проживання на території України” та „проживання на території України на законних підставах”:
- безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів;
- проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачене.
Як було встановлено в судовому засіданні позивач в 1989 році з родиною приїхав до Української РСР та зареєструвався 24.02.1989 року в Кіровському відділі міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області. Проживав разом з сім'єю в м. Долинська Кіровоградської області по вул. Кірова, 162. Вказаний факт підтверджується формою № 1, талоном реєстрації за місцем проживання, довідками виконкому Долинської міської ради про постійне проживання з 1989 року і по теперішній час по АДРЕСА_1 поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили, що позивач постійно разом з сім'єю проживав за вказаною адресою з 1989 року, періодично від'їжджаючи у службові відрядження (а. с. 12, 13, 26, 46 -49, 68, 74, 75). Крім того, в 2003 році позивач придбав у власність домоволодіння по АДРЕСА_1 про що свідчить договір купівлі-продажу будинку та державний акт на право власності на земельну ділянку (а. с. 70 -71).
Твердження відповідача стосовно незаконності прописки позивача по вул. Пляжевій в м. Кіровограді суд вважає необргунтованими зважаючи на положення ст. 33 Конституції України, відповідно до яких кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання. В ході розгляду справи встановлено, що позивач з 1989 року постійно проживає на території України, а тому до нього повинні застосовуватись положення Закону України „Про громадянство України” в частині набуття права на громадянство України.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про безпідставність висновків ВГІРФО про те, що на момент набрання чинності Законом України „Про громадянство України” позивач на території України постійно не проживав, зареєстрованим не був, а, відповідно, неправомірності набуття позивачем громадянства України.
З оскаржуваного висновку вбачається, що посадова особа відповідача в 2003 році видала позивачу паспорт громадянина України в порушення норм постанови ВРУ № 3423-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження», Закону України «Про громадянство України», Інструкції щодо правил та порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України. При цьому в судовому засіданні представником відповідача зазначено проте, що винна посадова особа (начальник ВГІРФО Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС) не покарана. А тому суд вважає неправомірним застосування негативних наслідків щодо цих дій до позивача за відсутності його вини у цьому.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими насідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем не було дотримано вимог, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України при прийнятті оскаржуваного висновку та вилученні паспорта громадянина України у ОСОБА_1
Положеннями частини 1 статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття висновку про неправомірність видачі паспортним підрозділом паспорту гр. ОСОБА_1, у зв'язку з чим, зазначений висновок прийнятий без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення (вчинення дії), а тому є необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає визнанню неправомірним.
Відсутність паспорту перешкоджає гр-ну ОСОБА_1 здійснювати та реалізовувати свої Конституційні права, зокрема, вільно пересуватись на території України та займатися підприємницькою діяльністю, суд задовольняє вимогу щодо зобов'язання ВГІРФО УМВС України в Кіровоградській області повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України.
На підставі викладеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати висновок відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 31.10.2011р. неправомірним.
Зобов'язати відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області повернути ОСОБА_1, вилучений за актом вилучення паспортного документа від 22.11.2011р., паспорта громадянина України.
Присудити ОСОБА_1 судові витрати з державного бюджету в розмірі 32,50 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 02.03.2012р.
Суддя Н.В.Чубара