14 березня 2012 року 2а-1130/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції
про скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження 16.02.2012 № ВП 31229182.
Спірною постановою Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ВДАІ у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2012 № ВП 31229182 є незаконною та винесена з порушенням законодавства. Позивач вказує, що постанову ВДАІ серії АА № 435495 від 31.05.2010 пред'явлено до виконання поза межами трьохмісячного строку, встановленого на її виконання, а тому відповідач у відповідності до приписів статті 26 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження»повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропуском встановленого строку пред'явлення документів до виконання. Тому, позивач просив суд скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2012 № ВП 31229182.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 14.03.2012.
Зважаючи на те, що частиною п'ятою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено скорочені терміни розгляду справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, суд на підставі статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України застосував винятковий засіб надсилання особам, які беруть участь у справі, судових повідомлень - факсом або засобами телефонного зв'язку. У матеріалах даної справи наявні відповідні телефонограми.
У судове засідання 14.03.2012 сторони не з'явились.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання, заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав.
Згідно частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи вказаної правової норми, суд здійснює розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2012 до відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області надійшла постанова ВДАІ від 31.05.2010 серії АА № 435495 у справі про адміністративне правопорушення, за якою до позивача застосовано штраф у розмірі 255, 00 грн.
16 лютого 2012 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2012 ВП № 31229182 на підставі постанови ВДАІ від 31.05.2010 серії АА № 435495.
21 лютого 2012 року позивачем отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2012 ВП № 31229182.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її, звернувшись із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV “Про виконавче провадження”.
Приписами статті 2 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV “Про виконавче провадження” (надалі -Закон України № 606-XIV) встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом є виконавчими документами в силу приписів частини 2 пункту 6 статті 17 Закону України № 606-XIV.
Судом встановлено, що 31.05.2010 інспектором ДПС по обслуговуванню СП ДПС полку ДПС ДАІ складено постанову серії АА № 435495 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якого встановлено порушення позивачем пункту 12.4 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність згідно частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі зазначеного протоколу ВДАІ 31.05.2010 прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 435495, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255, 00 грн. Примірник постанови отримано позивачем 31.05.2010 року, що посвідчується його підписом на копії постанови, наявної у матеріалах справи.
У відповідності до статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови (стаття 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Позивач не надав суду докази оскарження постанови ВДАІ від 31.11.2010 серії АА № 435495.
Таким чином, постанова ВДАІ від 31.05.2010 серії АА № 435495, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255, 00 грн., набрала законної сили 11.06.2010.
Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження передбачені нормами глави 3 Закону України № 606-XIV.
У відповідності до частини першої статті 19 Закону України № 606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Статтею 25 Закону України № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання та він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Строки пред'явлення виконавчих до документів встановлені статтею 22 Закону України № 606-XIV. Так, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання у такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Як було зазначено судом, постанова ВДАІ від 31.05.2010 серії АА № 435495 набрала законної сили 11.06.2010, проте, заява про її примусове виконання була подана до виконавчої служби лише 13.02.2012.
Суд зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України № 606-XIV, державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.
Статтею 26 Закону України № 606-XIV визначено перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Тобто, законодавством чітко встановлено та врегульовано питання щодо строку, протягом якого виконавчий документ - постанова органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, може бути пред'явлено до примусового виконання. У даному випадку цей строк становить три місяці.
Аналогічні норми містяться і у статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем суду не надано доказів поновлення строку пред'явлення для примусового виконання постанови ВДАІ від 31.05.2010 серії АА № 435495, суд приходить до висновку про відсутність у державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області належних правових підстав, передбачених статтею 25 Закону України “Про виконавче провадження”, для прийняття оскаржуваної постанови від 16.02.2012 ВП № 31229182 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВДАІ від 31.05.2010 серії АА № 435495, з підстав закінчення трьохмісячного строку, встановленого законодавством для примусового виконання даного виконавчого документа.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятої постанови.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
За наведених обставин, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження 16.02.2012 ВП № 31229182.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.