06 березня 2012 року 2а-407/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Зайцев В.С.,
від відповідача -не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
до ОСОБА_2 - фізичної особи - підприємця
про стягнення заборгованості,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до ОСОБА_2 - фізичної особи - підприємця про стягнення податкової заборгованості у сумі 600,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний борг зі сплати фінансових санкцій за ведення роздрібної торгівлі без придбання торгового патенту. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення цього боргу у судовому порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.02.2012.
У судове засідання 16.02.2012 уповноважені представники сторін не з'явились.
Від позивача до суду надійшло клопотання, в якому позивач просив суд відкласти розгляд справи.
Керуючись приписами пункту другого частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд даної справи на 06.03.2012.
У подальшому, до суду повернуто поштовий конверт, який надсилався відповідачу за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -АДРЕСА_1, з довідкою відділення поштового зв'язку ф. 20 -«за закінченням терміну зберігання».
У судове засідання 06.03.2012 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
У свою чергу, відповідач або його уповноважені представники у судове засідання 06.03.2012 не з'явились. Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать дані наявного в матеріалах справи копії поштового реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції від 20.02.2012.
Від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 07.06.2010 державним реєстратором виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області та перебуває на обліку як платник податків з 08.06.2010 за № 1097/35633.
Як встановлено судом, у листопаді 2010 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 за період з 07.06.2010 по 26.11.2010, за результатами якої складено Акт від 26.11.2010 № НОМЕР_2 (далі -Акт перевірки).
Згідно Акта перевірки під час її проведення встановлено, що за період з 03.08.2010 по 02.10.2010 відповідач здійснював торгівлю без придбання торгового патенту.
Таким чином, за результатами перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення відповідачем приписів статті 3 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
При цьому, суд зазначає, що Акт перевірки підписаний відповідачем, один примірник Акта з додатками отриманий відповідачем 26.11.2010.
На підставі Акта перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.12.2010 № 5043/0010100171/1045/НОМЕР_1, згідно з яким відповідачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 650,26 грн.
Вказане рішення вручено відповідачу 07.12.2010. про що свідчить її підпис на копії корінця рішення.
Згідно з поясненнями представника позивача, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу, сума заборгованості відповідача зі сплати штрафних (фінансових) санкцій становить 600,26 грн.
Оскільки нарахована відповідачу сума штрафних (фінансових) санкцій відповідачем не була сплачена у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.
Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту (частина третя статті 2 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Частиною третьою статті 3 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Як пояснив представник позивача, сума фінансових санкцій, визначена рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій не була сплачена відповідачем. При цьому, будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.
Право органів податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а вразі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що у відповідача наявна заборгованість у сумі 600,26 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 - фізичної особи - підприємця (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 600 (шістсот) грн. 26 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 березня 2012 р.