12 березня 2012 року 2а-72/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,
за участю:
представника позивача - Биліни Р.Г.,
представника відповідача - Гуща О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Банкнота"
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Банкнота" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 14.12.2011 № 00098823012 та від 14.12.2011 № 00098923012, а також визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 14.12.2011 № 00098823012, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 81935,00 грн., з яких: 65548,00 грн. - за основним платежем; 16387,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 14.12.2011 № 00098923012, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 65547,50 грн., з яких: 52438,00 грн. - за основним платежем; 13109,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями
В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за поставку товарів (папір, картон, книги та канцелярські приладдя), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених позивачем контрагентам у складі ціни вказаних товарів, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентами фактично не поставлялись, позивач не мав мети дійсного придбання товарів, а правочини уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Тому укладені правочини, на думку податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з товарів мали реальний характер - товари доставлені контрагентами в повному обсязі й оплачені позивачем. Ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені правильно. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Приватне підприємство "Банкнота" є юридичною особою, що зареєстрована 19.02.2008 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 20.02.2008, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 11.03.2008.
Основним видом діяльності позивача є здійснення оптової торгівлі папером, картоном, книгами та канцелярським приладдям. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, постачальниками вищевказаних товарів є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр".
У листопаді 2011 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 11.12.2010 по взаємовідносинам з ТОВ "Фінпром груп" та ТОВ "ВКП "Трейд-Центр" (акт перевірки від 28.11.2011 № 1840/232/35612335).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:
підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 65548,00 грн., в тому числі по періодах: за ІІІ-й квартал 2009 року - на суму 13254,00 грн.; за ІV-й квартал 2009 року - на суму 19860,00 грн.; за І-й квартал 2010 року - на суму 17982,00 грн.; за ІІ-й квартал 2010 року - на суму 14453,00 грн.;
підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 52438,00 грн., в тому числі по періодах: у серпні 2009 року - на суму 5051,00 грн.; у вересні 2009 року - на суму 5552,00 грн.; у жовтні 2009 року - на суму 7261,00 грн.; у листопаді 2009 року - на суму 5153,00 грн.; у грудні 2009 року - на суму 3475,00 грн.; у січні 2010 року - на суму 5198,00 грн.; у лютому 2010 року - на суму 3851,00 грн.; у березні 2010 року - на суму 5336,00 грн.; у квітні 2010 року - на суму 9009,00 грн.; у травні 2010 року - на суму 2553,00 грн.;
частини першої та п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини укладені, між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр", є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки, позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, призвело до втрат державного бюджету.
Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на відомостях, одержаних від правоохоронних органів, які в результаті розслідування кримінальної справи № 24-210, порушеної 01.02.2011 ГСУ МВС України за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, на підставі свідчень свідка та пояснень підозрюваного, ді йшли висновку, що група осіб, а саме: ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та іншими невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді мінімізації податкових зобов'язань та сприянням в ухиленні від оподаткування інших підприємств, легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, зареєстрували, придбали фіктивні підприємства (у т.ч. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр").
За результатами перевірки позивача Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 14.12.2011 № 00098823012, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 81935,00 грн., з яких: 65548,00 грн. - за основним платежем; 16387,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 14.12.2011 № 00098923012, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 65547,50 грн., з яких: 52438,00 грн. - за основним платежем; 13109,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
З приводу господарських операцій з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" судом встановлено наступне.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" є юридичною особою, що зареєстрована 11.03.2008 Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області, стан юридичної особи - зареєстрована.
У період з серпня по листопад 2009 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" товари (папір, картон, книги та канцелярські приладдя) на загальну суму 138097,98 грн. Придбання товарів здійснювалось позивачем за усною угодою на підставі рахунків-фактур, що виставлялись постачальником. Загалом позивач одержав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" п'ять рахунків-фактур, копії яких досліджені судом і долучені до матеріалів справи.
Як пояснив позивач, доставка придбаних товарів здійснювалась постачальником на склад покупця, тому в нього відсутні товарно-транспортні накладні.
На підтвердження факту поставки товарів позивач надав суду наступні первинні фінансово-господарські документи:
п'ять видаткових накладних (від 03.08.2009 № 10-0308 на суму 30303,42 грн.; від 02.09.2009 № 7-0902 на суму 33314,88 грн.; від 02.10.2009 № 3-1002 на суму 34368,60 грн.; від 22.10.2009 № 4-1022 на суму 9195,96 грн.; від 03.11.2009 № 6-1103 на суму 30915,12 грн.) на загальну суму 138097,98 грн., підписаних уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" і позивача;
реєстр отриманих документів за період з 01.08.2009 по 31.05.2010, в якому відображено факти отримання прибуткових накладних від різних постачальників, у тому числі й від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп";
оборотно-сальдова відомість по складу (рахунок 281), що відображує оприбуткування придбаного товару в складському обліку.
В оплату за придбані товари позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" кошти на загальну суму 138097,98 грн., у тому числі ПДВ - 23016,33 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача, що містяться у матеріалах справи.
На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" п'ять податкових накладних (від 03.08.2009 № 120803 на суму 30303,42 грн.; від 02.09.2009 № 0209/2 на суму 33314,88 грн.; від 02.10.2009 № 41002 на суму 34368,60 грн.; від 22.10.2009 № 41022 на суму 9195,96 грн.; від 03.11.2009 № 81103 на суму 30915,12 грн.) на загальну суму 138097,98 грн. (у тому числі ПДВ - 23016,33 грн.)
Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп", на користь інших суб'єктів господарської діяльності.
Згідно з даними акта перевірки від 28.11.2011 № 1840/232/35612335, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, витрати на оплату товарів включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість (23016,33 грн.) на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп", включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди (з серпня по листопад 2009 року).
З приводу господарських операцій з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр" судом встановлено наступне.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр" є юридичною особою, що зареєстрована 04.02.2009 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, стан юридичної особи - зареєстрована.
У період з грудня 2009 року по травень 2010 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр" товари (папір, картон, книги та канцелярські приладдя) на загальну суму 176532,42 грн. Придбання товарів здійснювалось позивачем за усною угодою на підставі рахунків-фактур, що виставлялись постачальником. Загалом позивач одержав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр" дев'ять рахунків-фактур, копії яких досліджені судом і долучені до матеріалів справи.
Як пояснив позивач, доставка придбаних товарів здійснювалась постачальником на склад покупця, тому в нього відсутні товарно-транспортні накладні.
На підтвердження факту поставки товарів позивач надав суду наступні первинні фінансово-господарські документи:
дев'ять видаткових накладних (від 04.12.2009 № РН-04/12-04 на суму 20849,16 грн.; від 12.01.2010 № 12/01-1 на суму 26458,14 грн.; від 25.02.2010 № 25/01-3 на суму 4731,36 грн.; від 03.02.2010 № 03/02-2 на суму 23103,90 грн.; від 02.03.2010 № 02/03-3 на суму 20804,58 грн.; від 17.03.2010 № 17/03-5 на суму 11213,10 грн.; від 07.04.2010 № 07/04-1 на суму 29016,54 грн.; від 15.04.2010 № 15/04-3 на суму 25035,12 грн.; від 05.05.2010 № 05-05-3 на суму 15320,52 грн.) на загальну суму 176532,42 грн., підписаних уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр" і позивача;
реєстр отриманих документів за період з 01.08.2009 по 31.05.2010, в якому відображено факти отримання прибуткових накладних від різних постачальників, у тому числі й від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр";
оборотно-сальдова відомість по складу (рахунок 281), що відображує оприбуткування придбаного товару в складському обліку.
В оплату за придбані товари позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю"ВКП "Трейд-Центр" кошти на загальну суму 176532,42 грн., у тому числі ПДВ - 29422,07 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача, що містяться у матеріалах справи.
На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр" дев'ять податкових накладних (від 04.12.2009 № 041206 на суму 20849,16 грн.; від 12.01.2010 № 120101 на суму 26458,14 грн.; від 25.02.2010 № 250103 на суму 4731,36 грн.; від 03.02.2010 №030202 на суму 23103,90 грн.; від 02.03.2010 № 020302 на суму 20804,58 грн.; від 17.03.2010 № 170307 на суму 11213,10 грн.; від 07.04.2010 №070402 на суму 29016,54 грн.; від 15.04.2010 № 150405 на суму 25035,12 грн.; від 05.05.2010 № 050503 на суму 15320,52 грн.) на загальну суму 176532,42 грн. (у тому числі ПДВ - 29422,07 грн.)
Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр", на користь інших суб'єктів господарської діяльності.
Згідно з даними акта перевірки від 28.11.2011 № 1840/232/35612335, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, витрати на оплату поставлених вищевказаних товарів включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді і відображені у податкових деклараціях, а сума податку на додану вартість (29422,07 грн.) на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр", включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.
Сукупно за операціями з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр" позивач сформував валові витрати на загальну суму 262192,00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 52438,40 грн.
Як встановлено судом, єдиною підставою для тверджень податкового органу про безтоварність операцій позивача з вказаними контрагентами та нікчемність укладених правочинів стали відомості щодо свідчень свідка і підозрюваного, одержані слідчим під час розслідування кримінальної справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі товари фактично не постачались, угоди з їх придбання є нікчемними, тому формування валових витрат і податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварності господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, факти надання позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
З приводу свідчень свідка та пояснень підозрюваного, одержаних слідчим під час розслідування кримінальної справи, на які податковий орган посилається як на доказ нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між позивачем і його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр", суд зазначає, що дані докази є недопустимими, тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр" в оплату за надані товари, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.
Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не наведено і не доведено.
За недоведеності відповідачем того факту, що товари контрагентами не постачалися, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.
Тому, податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 № 00098823012, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 81935,00 грн., з яких: 65548,00 грн. - за основним платежем; 16387,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (безтоварність господарської операції) у судовому засіданні були спростовані.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними, а тому, податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 № 00098923012, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 65547,50 грн., з яких: 52438,00 грн. - за основним платежем; 13109,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1478,83 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 1478,83 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області:
від 14.12.2011 № 00098823012, згідно з яким Приватному підприємству "Банкнота" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 81935,00 грн., з яких: 65548,00 грн. - за основним платежем; 16387,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 14.12.2011 № 00098923012, згідно з яким Приватному підприємству "Банкнота" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 65547,50 грн., з яких: 52438,00 грн. - за основним платежем; 13109,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Банкнота" сплачений судовий збір у сумі 1478 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) гривень 83 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 березня 2012 р.