06 березня 2012 року 2а-939/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,
при секретарі судового засідання -Трофимовичі М.М.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 03.02.2012 р. №880),
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_2
доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
проскасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії
фізична особа-підприємць ОСОБА_2 пред'явив позовні вимоги до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладене у відповіді від 01.02.2012 р. №1617/я/172, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування. Вимоги обгрунтовано тим, що він займається роздрібною торгівлею ювелірними виробами (код виду економічної діяльності згідно ДК 009:2005-52.48.2) та має право на підставі пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України самостійно обирати спрощену систему оподаткування, вважає себе особою, яка відповідає вимогам, встановленим до особи- суб'єкта спрощеної системи оподаткування. Посилаючись на положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків у разі неоднозначного (множинного) трактування його прав та обов'язків вказує, що законодавцем не надано визначення поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння», а чинним Законом України «Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»не визначено поняття ювелірний виріб та побутовий виріб з дорогоцінного металу, а відтак, на думку позивача, застосування обмеження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на нього не розповсюджується. Вважає відмову Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про застосування до нього спрощеної системи оподаткування протиправною, просить скасувати рішення відповідача з цього приводу, викладене у відповіді від 01.02.2012 р. №1617/я/172.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2012 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 06.03.2012 р.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача, повідомлений судом своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не сповістив, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відстуності не надав.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАСУ суд розглянув справу за відсутності уповноваженого представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані документи та інші зібрані по справі докази та матеріали, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.05.2009 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1, взятий на облік Броварською ОДПІ Київської області як платник податків 13.05.2009 р. №4012. Відповідно довідки №1366/09 від 15.05.2009 р. Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві здійснює господарську діяльність за КВЕД 52.48.2 -роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами. На протязі 2009-2010 р.р. перебував на спрощеній системі оподаткування згідно свідоцтв серії НОМЕР_2 від 18.12.2009 р. та серії НОМЕР_3 від 20.12.2010 р.
23.01.2012 р, відповідно до відмітки Броварської ОДПІ Київської області позивачем до податкового органу було подано заяву про застосування до нього спрощеної системи оподаткування.
01.02.2012 р., податковим органом було дано відповідь ОСОБА_2 за №1617/я/172 про неможливість видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2012 р., оскільки господарюючі суб'єкти, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зважає на наступне:
частиною 1 статті 2 КАСУ визначено завдання адміністративного судочинства- захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Статтею 4 Податкового кодексу України встановлені принципі, на яких грунтується податкове законодавство: загальності оподаткування -обов'язок кожної особи сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпціі правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; фіскальної достатності - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями; соціальної справедливості - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків; економічності оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування, тощо. Призначення принципів полягає в узгодженні судами при вирішенні конкретних справ двох основних вимог: задоволення фіскальних потреб держави та врахування при цьому інтересів платників податків.
Судом встановлено, що Державна податкова служба України своїм листом №46/2/17-1210 від 26.01.2012 р. надала роз'яснення щодо застосування спрощеної системи оподаткування при здійсненні торгівлі ювелірними виробами та побутовими виробами з дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння, в якому зазначено, що відповідно до положень Закону України від 04.11.2011 р. N 4014 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності” (далі -Закон N 4014), який набрав чинності з 1 січня 2012 року, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Законом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18.11.97 р. N 637/97-ВР “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” (далі -Закон N 637). Статтею 1 Закону N 637 надано визначення дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, видобуток дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння.•Дорогоцінні метали -золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); (пункт 1)•дорогоцінне каміння -природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах); (пункт 2)•дорогоцінне каміння органогенного утворення -перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді; (пункт 3)•видобуток дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами; (пункт 5)•видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння -вилучення дорого цінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами; (пункт 6)•виробництво дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів; (пункт 7)•афінаж дорогоцінних металів -металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок. (пункт 19).
Відповідно до норм Закону N 4014 у заяві суб'єкта господарювання та свідоцтві платника єдиного податку зазначаються, зокрема, обрані фізичною особою -підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005. Згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 “Добування руд інших кольорових металів”, а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння -до підкласу 14.50.0 “Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань”. Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. Цей підклас не включає:•виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);•виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).
Щодо сфери торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:•підклас 51.52.4 “Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами”;•підклас 51.56.0 “Оптова торгівля іншими проміжними продуктами”, що включає оптову торгівлю коштовним камінням.
Пунктом 2 статті 4 Закону N 637 визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогеннного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.
Щодо розподілу видів діяльності відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2005, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року N 375 (в Міністерстві юстиції України не зареєстрований), пов'язаних з виробництвом та реалізацією дорогоцінних металів, згідно листа від Державної служби статистики України від 30.12.2011 р. N 14/3-12/636 класифікація видів економічної діяльності має переважно статистичне призначення та методологічні основи застосування.
Така правова позиція Державної податкової служби України у питанні застосування особами-підприємцями спрощеної системи оподаткування також викладена у листі Союзу ювелірів України від 19.01.2012 р. N 1256/6/1216 та підтримана Міністерством фінансів України у листі від 19.01.2012 р. N 31-08160-10-18/1122, в якому Міністерство не визнало право фізичних осіб -підприємців, що здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів на застосування спрощеної системи оподаткування.
Листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 19.01.2012 р. N04-39/12-58 роз'яснення ДПС України із порушеного питання, надане листом від 05.12.2012 р. №1237/8/23-50-0318 названо помилковим. При цьому, в листі-роз'ясненні Комітету Верховної Ради зроблено висновок про можливість застосування спрощеної системи оподаткування особами, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів з дорогоцінних металів.
Розв'язання вказаної проблеми позивач вважає за можливе шляхом звернення до суду та ухвалення судом з цього приводу відповідного рішення.
Згідно статті 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади виконують свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Сторонами визнано той факт, що у Податковому кодексі України не визначено поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння»і поняття щодо діяльності з їх «видобутку, виробництва та реалізації». З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України в такому випадку необхідно звернутися до інших нормативно-правових актів. Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
В обгрунтування своєї позиції ДПС України посилається виключно саме на цей Закон. Проте, Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України вважає можливим застосування спрощеної системи до осіб-підприємців , які здійснюють виготовлення та реалізацію ювелірних виробів та побутових виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, надаючи своє тлумачення певним нормам того ж Закону та обгрунтовуючи свою позицію презумпцією правомірності рішення платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Отже, проблема полягає у відсутності однозначної позиції щодо тлумачення абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Погоджучись з позицією ДПС України в частині висновків, що в розумінні пунктів 1-2 статті 1 Закону №637 ювелірні вироби підпадають під визначення «дорогоцінні метали»чи «дорогоцінне каміння», суд одночасно зазначає, що статтею 14 Закону №637, врегулювано такий вид діяльності як «торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них». Відповідно до частини 2 зазначеної статті, правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом міністрів.
Таким чином, законодавець у статті 14 вищезгаданого Закону розмежовує торгівлю дорогоцінними металами, торгівлю дорогоцінним камінням та торгівлю виробами з них. Базуючись на граматичному тлумаченні, в розумінні Закону України №637, торгівля дорогоцінними металами, торгівля дорогоцінним камінням та торгівля виробами з них (ювелірними виробами) є окремими видами діяльності. Це також підтверджується і самими Правилами роздрібної торгівлі ювелірними виробами та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджених постановою КМУ від 25.03.1999 р. №460, де торгівля ювелірними виробами відокремлена від торгівлі іншими виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.
Однак, таке поняття як торгівля ювелірними виробами у Законі №637 відсутнє, тобто є прогалина в законі, яку Державна податкова служба України та Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України намагається усунути на власний розсуд.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне зазначити наступне:
застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України чітко встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма. З огляду на приписи статті 6 та пункту 2 статті 150 Конституції України, суд вважає неприпустимим розширене тлумачення норми закону, яка визначає перелік осіб, на яких розповсюджується пільгова система оподаткування, оскільки таким рішенням фактично буде запроваджено нову правову норму, яка зачіпає права та інтереси платників податків, а дії суду у даному випадку будуть виходити за межі наданих йому повноважень.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Виходячи із буквального змісту вказаної статті не можуть бути суб'єктами спрощеної системи оподаткуввання фізичні особи-підприємці, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами тобто виробами із дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння. Поняття «вироби із дорогоцінного металу»визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №244, зареєстрованої в Мін'юсті України за №3698968 від 25.03.2004 р. Виріб із дорогоцінного металу- це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладене у відповіді від 01.02.2012 р. №1617/я/172 та зобов'язання видати йому свідоцтво платника єдиного податку, згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування,- залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Брагіна О.Є.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 березня 2012 р.