про закриття провадження у справі
07 березня 2012 року 2а-5913/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Садівницького товариства «Меркурій-3»
до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області
третя особа Садівницьке товариство «Меркурій»
про визнання недійсним та скасування розпорядження,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Садівницьке товариство «Меркурій -3»з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Садівницьке товариство «Меркурій»про визнання недійсними та скасування розпорядження від 29.10.2009 «По передачу у власність земельних ділянок 19 громадянам України в садівницьких товариствах на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області; розпорядження від 01.09.2010 «Про передачу у власність земельних ділянок 38 громадянам України в садівницьких товариствах на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області; розпорядження від 25.11.2010 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області; розпорядження від 22.02.2011 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність 31-му громадянину України для ведення садівництва на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
16.01.2012, у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 06.02.2012, а потім на 07.03.2012.
У судове засідання 07.03.2012 сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Протокольною ухвалою суду від 07.03.2012 суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю з таких підстав.
У ході судового розгляду судом встановлено, що позивач просить суд:
- визнати недійсним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 29.10.2009 «По передачу у власність земельних ділянок19 громадянам України в садівницьких товариствах на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області;
- визнати недійсним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.09.2010 «Про передачу у власність земельних ділянко 38 громадянам України в садівницьких товариствах на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області;
- визнати недійсним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 25.11.2010 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області;
- визнати недійсним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 22.02.2011 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність 31-му громадянину України для ведення садівництва на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області».
Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, даний позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Рішенням Конституційного суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 визначено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності»слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням дій чи бездіяльності.
Однак, суд не може застосувати зазначене рішення Конституційного суду України в даній справі, виходячи з наступного.
В самому зазначеному рішенні Конституційного суду України зазначено, що до адміністративної юрисдикції належать лише ті земельні спори, в яких орган місцевого самоврядування виступає як суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до пункту 7 статті 119 Конституції України, місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують реалізацію наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Відповідно до пункту «а»частини першої статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Розпорядження земельними ділянками, є участю місцевих державних адміністрацій від імені держави у відносинах власності і користування державними землями, і на ці відносини поширюються норми земельного і приватного права щодо відносин власності.
В таких відносинах відсутній принцип влади -підпорядкування, притаманний, відносинам фізичних і юридичних осіб з державним органом в сфері державного управління.
Земельні ж відносини в сфері управління, справи з приводу яких можуть бути розглянуті адміністративними судами передбачені розділом VII Земельного кодексу України, а саме це відносини з приводу: визначення меж населених пунктів, землеустрою, контролю за використанням і охороною земель, моніторингу, державного земельного кадастру, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Спір у даній справі стосується повноважень районної державної адміністрації, як розпорядника земель і не стосується владних управлінських функцій відповідача.
Тобто, у випадках щодо розпорядження землями територіальної громади, які мають місце і в цій справі, орган місцевого самоврядування виступає саме як власник, а не як суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, до компетенції господарських судів віднесені справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Стосовно позовних вимог в частині визнання недійсним розпорядження відповідача №2977 від 25.11.2010 та № 219 від 22.02.2011 суд прийшов наступного висновку. Зазначені позовні вимоги не оскаржуються позивачем окремо від інших позовних вимог, а щодо їх змісту позивач не зазначає обставини порушень допущених відповідачем в порядку виконання управлінських функцій, а не функцій розпорядника землями від імені власника. Таким чином, розпорядження відповідача № 2977 і № 219 оскаржуються позивачем у зв'язку з відносинами та правовими наслідками, які виникли після прийняття відповідачем оскаржуваних розпоряджень про передачу у власність земельних ділянок.
Таким чином, даний позов не може бути розглянуто у межах адміністративної юрисдикції, оскільки позовні вимоги щодо визнання недійсними та скасування розпорядження від 29.10.2009 «По передачу у власність земельних ділянок 19 громадянам України в садівницьких товариствах на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області; розпорядження від 01.09.2010 «Про передачу у власність земельних ділянко 38 громадянам України в садівницьких товариствах на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області; розпорядження від 25.11.2010 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області; розпорядження від 22.02.2011 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність 31-му громадянину України для ведення садівництва на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області», є земельними відносинам в яких відповідач виступає як розпорядник земель і даний спір не стосується владних управлінських функцій відповідача, а тому не можуть бути предметом спору у даній адміністративній справі, а підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Таким чином, даний позов не підлягає розгляду в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися відповідним судом господарської юрисдикції за правилами, передбаченими Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Закрити провадження у справі № 2а-5913/11/1070 за позовом Садівницького товариства «Меркурій - 3» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Садівницьке товариство «Меркурій» про визнання недійсними та скасування розпорядження від 29.10.2009 «По передачу у власність земельних ділянок 19 громадянам України в садівницьких товариствах на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області; розпорядження від 01.09.2010 «Про передачу у власність земельних ділянок 38 громадянам України в садівницьких товариствах на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області; розпорядження від 25.11.2010 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області; розпорядження від 22.02.2011 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність 31-му громадянину України для ведення садівництва на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області».
2. Роз'яснити позивачу, що належним судом для вирішення даного спору є Господарський суд Київської області.
3. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Терлецька О.О.