06 березня 2012 року 2а-946/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2011 року № 0000871701.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що податкове повідомлення-рішення щодо зобов'язання позивача сплатити нараховану суму податку з доходів фізичних осіб прийняте Відповідачем всупереч вимогам Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Податкового кодексу України.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що доводи викладені в акті перевірки є вірними, а донараховані до сплати податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб є вірно визначеними. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що у жовтні 2011 року посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області проведено документальну позапланову перевірку громадянки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт від 04.10.2011 року № 2135/17-1/3100404307.
За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2011 року № 0000871701, яким донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45490993,95 грн.
Як свідчать обставини справи позивач перебував у цивільних взаємовідносинах з ТОВ "Аларіт Пром", ТОВ "Аларіт Україна", ТОВ "Аларіт Трейд", ТОВ "Орто Плюс" та ТОВ "Спеціалізоване управління № 630".
Відповідач посилається на результати аналізу руху коштів по розрахунковим рахункам відкритим у ВАТ "Український професійний банк" та ФАБ "Факторіал-Банк", а саме виписок за операціями по даним рахункам за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.
На думку податкового органу порушення полягали в тому, що в період з 2007 року по 2010 рік позивач отримав від ТОВ "Аларіт Пром", ТОВ "Аларіт Україна", ТОВ "Аларіт Трейд", ТОВ "Орто Плюс" та ТОВ "Спеціалізоване управління № 630" на свої розрахункові рахунки грошові кошти в загальній сумі 303273293,00 грн. та не включив дану суму до річної декларації, результатом чого стала несплата податку з доходів фізичних осіб в сумі 45490993,95 грн.
Як свідчать матеріали справи і про що зазначено в акті перевірки, грошові кошти перераховувались ТОВ "Аларіт Пром", ТОВ "Аларіт Україна", ТОВ "Аларіт Трейд", ТОВ "Орто Плюс" та ТОВ "Спеціалізоване управління № 630" на розрахункові рахунки позивача у ВАТ "Український професійний банк" № 262054751 та у Київській ФАБ "Факторіал-Банк" № 26204000001089. З банківських виписок по вищевказаним рахункам за 2007-2009 роки, що наявні в матеріалах справи, вбачається, що грошові кошти перераховувались по договорам доручення.
При проведенні документальної позапланової перевірки позивача відповідач неналежним чином здійснив аналіз виписок про рух коштів на рахунках позивача та не провів перевірку первинних документів, на підставі яких перераховувались кошти, зокрема договори доручення про які йдеться в банківських документах.
Судом було встановлено, що грошові кошти, про які зазначено в акті перевірки, в загальній сумі 303273293,00 грн. були надані позивачу на підставі наступних договорів:
- договір доручення № 72 від 29.05.2007 року з додатковою угодою № 01 від 02.07.2007 року, укладений з ТОВ "Аларіт Пром";
- договір доручення № 144 від 19.11.2007 року з додатковою угодою № 01 від 30.11.2007 року, укладений з ТОВ "Аларіт Пром";
- договір доручення № 9 від 09.02.2005 року, укладений з ТОВ "Аларіт Україна";
- договір доручення від 08.05.2008 року з додатковою угодою № 01 від 12.05.2008 року та додатковою угодою № 02 від 17.10.2008 року, укладений з ТОВ "Орто Плюс";
- договір доручення від 01.10.2008 року з додатковою угодою № 1 від 10.10.2008 року, укладений з ТОВ "Орто Плюс";
- договір доручення № 1-Д від 15.09.2006 року з додатковою угодою № 01 від 18.09.2006 року та додатковою угодою № 02 від 17.10.2008 року, укладений з ТОВ "Аларіт Пром";
- договір доручення № 01/09 від 28.01.2009 року, укладений з ТОВ "Аларіт Пром";
- договір доручення № 05/01 від 05.01.2009 року, укладений з ТОВ "Спеціалізоване управління № 630";
- договір доручення № 2-Д від 01.12.2008 року з додатковою угодою № 01 від 30.12.2008 року та додатковою угодою № 02 від 05.01.2009 року, укладений з ТОВ "Аларіт Трейд".
Зі змісту зазначених договорів доручення та додаткових угод до них вбачається, що позивачу було доручено здійснити від імені юридичних осіб, що перераховували позивачу грошові кошти, юридичні дії: провести розрахунки з фізичними особами, придбати товарно-матеріальні цінності.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV (далі - Закон № 889-IV), доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 889-IV, встановлено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року.
Як вбачається зі ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
В п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV зазначено вичерпний перелік доходів, які включаються до загального місячного оподатковуваного доходу. Зазначений перелік не містить пункту, під який підпадало б отримання грошових коштів повіреним від довірителя для виконання договору доручення.
Крім того, в п.п.4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV зазначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума коштів, отриманих платником податку під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.
Пункт 9.10 ст. 9 Закону № 889-IV передбачає, що грошові кошти під звіт можуть надаватись не тільки в рамках трудових відносин, а й на "…виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт".
Також, відповідно до п. 6.2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, не визнаються доходами суми надходжень від інших осіб за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.
Таким чином, всі юридичні дії які вчиняються повіреним як представником довірителя, вчиняються від імені та за рахунок довірителя. А отже, грошові кошти надані довірителями (ТОВ "Аларіт Пром", ТОВ "Аларіт Україна", ТОВ "Аларіт Трейд", ТОВ "Орто Плюс" та ТОВ "Спеціалізоване управління № 630") позивачу по договорам доручення не можуть бути доходом повіреного відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 889-IV.
Відповідно до ст. 1002 Цивільного кодексу України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, по цивільно-правовим договорам, якими є договори доручення, повірений може отримувати плату (винагороду), яка включається до місячного оподатковуваного доходу.
Договорами доручення позивача передбачено, що за виконання зобов'язань передбачених договорами доручення позивач (повірений) не отримує жодної винагороди (на безоплатній основі). Таким чином, при отриманні грошових коштів по договорам доручення у позивача відсутній дохід та не виникають податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - визнанню протиправним та скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 13 жовтня 2011 року №0000871701.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 березня 2012 р.