27 лютого 2012 року 2а-821/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт ЛТД"
доФастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт ЛТД" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000382301.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та про нікчемність, фіктивність господарських операцій з ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ТОВ "Зеніт ЛТД" не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. Крім того позивач зазначив, що чинне законодавство України не містить жодної норми з вимогою до суб'єкта господарювання вчиняти контроль за діяльністю своїх контрагентів та відповідати за їх зобов'язаннями. З цих підстав просить позов задовольнити.
27 лютого 2012 року представник Позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомив.
Згідно з вимогами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що в січні 2012 року посадовою особою Фастівської ОДПІ Київської області на підставі направлення на перевірку від 05.01.2012 року № 3, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Пономарчук О.В. від 24.06.2011 року про призначення по кримінальній справі №11/079002 позапланової документальної перевірки ТОВ "Зеніт ЛТД" та ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт ЛТД" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ "Реал Альянс", ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект" за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 33/7/2301-20601552 від 19.01.2012 року.
Посадова особа податкового органу за результатами перевірки дійшла висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Зеніт ЛТД" занижено податок на додану вартість в розмірі 187194 грн., в тому числі за грудень 2008 року в розмірі 83120 грн., за січень 2009 року в розмірі 13528 грн., за лютий 2009 року в розмірі 90546 грн.
На підставі висновків Акту перевірки № 33/7/2301-20601552 від 19.01.2012 року Фастівською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000382301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 130092,50 грн., з яких: 104074,00 грн. - за основним платежем; 26018,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями
Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемними правочини між ТОВ "Зеніт ЛТД" та ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект", а також податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.
Як вбачається з акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" послуг по зберіганню морозива, а у ТОВ "Фронтект" товарно-матеріальних цінностей - плівку пакувальну.
На думку посадових осіб відповідача ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект" як постачальники мають ознаки фіктивності, оскільки згідно протоколів допитів директора ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" - ОСОБА_2 та директора ТОВ "Фронтект" - ОСОБА_3 в рамках кримінальної справи № 79002/11 про умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ПП "Будмаксплюс" та створення групою осіб фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 2012, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, останні пояснили, що вищезазначені підприємства вони зареєстрували за вказівкою невідомих осіб за винагороду, в дозвільні органи за виготовленням печатки ніколи не звертались, банківські рахунки відкрили за вказівкою невідомих осіб за винагороду, але ним ніколи не користувалися, назви банків в яких відкривали рахунки не пам'ятають, жодних бухгалтерських документів від імені підприємств не підписували, звітність до органів податкової служби не подавали, чим займались ці підприємства допитаним в якості свідків не відомо, на меті здійснювати підприємницьку діяльність не мали, хто підписував документи фінансово-господарської діяльності товариств та хто подавав звітність до податкової інспекції їм не відомо.
Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект" створені та здійснюють фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створює умови недоотримання коштів державним бюджетом України, у зв'язку з чим правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект" є нікчемними, оскільки вказані договори укладено проти волевиявлення уповноважених осіб підприємств-контрагентів.
Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект", посадові особи податкового органу також дійшли висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 187194,00 грн.
Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в грудні 2008 року ТОВ "Зеніт ЛТД" мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", а саме ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" надавало послуги ТОВ "Зеніт ЛТД" по зберіганню морозива.
Надання вказаних послуг підтверджується наступними документами:
- актами прийому-здачі робіт (послуг): № 178 від 05.12.2008 року на загальну суму 36500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6083,33 грн.; № 180 від 11.12.2008 року на загальну суму 40800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6800,00 грн.; № 181 від 17.12.2008 року на загальну суму 32100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5350,00 грн.; № 183 від 24.12.2008 року на загальну суму 25500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4250,00 грн.; № 186 від 31.12.2008 року на загальну суму 33800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5633,33 грн.;
- податковими накладними: № 178 від 05.12.2008 року на суму 36500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6083,33 грн.; № 180 від 11.12.2008 року на суму 40800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6800,00 грн.; № 181 від 17.12.2008 року на суму 32100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5350,00 грн.; № 183 від 24.12.2008 року на суму 25500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4250,00 грн.; № 186 від 31.12.2008 року на суму 33800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5633,33 грн.
Оприбуткування товару (послуг) від ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" в бухгалтерському обліку позивача відображалося по кредитному рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Станом на 31.12.2009 року заборгованість відсутня.
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не оспорюється факт надання послуг (робіт) та оплата їх вартості.
Крім того, в період з грудня 2008 року по вересень 2009 року позивач мав господарські відносини з ТОВ "Фронтект", а саме ТОВ "Фронтект" на адресу позивача здійснювало постачання товарно-матеріальних цінностей - плівку пакувальну.
Постачання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується наступними документами:
- видатковими та податковими накладними: № 180 від 09.12.2008 року на загальну суму 38340,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6390,00 грн.; № 182 від 10.12.2008 року на загальну суму 47925,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7987,50 грн.; № 183 від 12.12.2008 року на загальну суму 48672,64 грн., в т.ч. ПДВ - 8112,11 грн.; № 184 від 12.12.2008 року на загальну суму 44953,66 грн., в т.ч. ПДВ - 7492,28 грн.; № 185 від 16.12.2008 року на загальну суму 33547,50 грн., в т.ч. ПДВ - 5591,25 грн.; № 186 від 17.12.2008 року на загальну суму 36068,36 грн., в т.ч. ПДВ - 6011,39 грн.; № 187 від 19.12.2008 року на загальну суму 28755,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4792,50 грн.; № 188 від 20.12.2008 року на загальну суму 28755,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4792,50 грн.; № 189 від 21.12.2008 року на загальну суму 28755,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4792,50 грн.; № 190 від 22.12.2008 року на загальну суму 31582,58 грн., в т.ч. ПДВ - 5263,76 грн.; № 191 від 22.12.2008 року на загальну суму 31726,36 грн., в т.ч. ПДВ - 5287,73 грн.; № 192 від 22.12.2008 року на загальну суму 31496,32 грн., в т.ч. ПДВ - 5249,39 грн.; № 160104 від 16.01.2009 року на загальну суму 28755,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4792,50 грн.; № 160103 від 16.01.2009 року на загальну суму 28755,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4792,50 грн.; № 160105 від 16.01.2009 року на загальну суму 28755,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4792,50 грн.; № 160102 від 16.01.2009 року на загальну суму 28755,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4792,50 грн.; № 190103 від 19.01.2009 року на загальну суму 32589,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5431,50 грн.; № 190104 від 19.01.2009 року на загальну суму 30662,42 грн., в т.ч. ПДВ - 5110,40 грн.; № 190105 від 19.01.2009 року на загальну суму 30691,18 грн., в т.ч. ПДВ - 5115,20 грн.; № 190106 від 19.01.2009 року на загальну суму 30949,97 грн., в т.ч. ПДВ - 5158,33 грн.; № 10201 від 01.02.2009 року на загальну суму 57510,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9585,00 грн.; № 20202 від 02.02.2009 року на загальну суму 54922,06 грн., в т.ч. ПДВ - 9153,68 грн.; № 260203 від 26.02.2009 року на загальну суму 10977, 53 грн., в т.ч. ПДВ - 1829,59 грн.; № 230202 від 23.02.2009 року на загальну суму 14336,46 грн., в т.ч. ПДВ - 2389,41 грн.; № 230201 від 23.02.2009 року на загальну суму 13546,25 грн., в т.ч. ПДВ - 2257,71 грн.; № 230203 від 23.02.2009 року на загальну суму 13352,34 грн., в т.ч. ПДВ - 2225,39 грн.; № 220201 від 22.02.2009 року на загальну суму 12510,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2085,00 грн.; № 230204 від 23.02.2009 року на загальну суму 13535,82 грн., в т.ч. ПДВ - 2255,97 грн.; № 230205 від 23.02.2009 року на загальну суму 13444,08 грн., в т.ч. ПДВ - 2240,68 грн.; № 050401 від 05.04.2009 року на загальну суму 67095,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11182,50 грн.; № 060403 від 06.04.2009 року на загальну суму 78012,31 грн., в т.ч. ПДВ - 13002,05 грн.; № 060404 від 06.04.2009 року на загальну суму 27221,40 грн., в т.ч. ПДВ - 4536,50 грн.; № 060405 від 06.04.2009 року на загальну суму 59072,35 грн., в т.ч. ПДВ - 9845,39 грн.; № 060406 від 06.04.2009 року на загальну суму 27496,98 грн., в т.ч. ПДВ - 4582,83 грн.; № 070504 від 07.05.2009 року на загальну суму 68604,48 грн., в т.ч. ПДВ - 11434,08 грн.; № 070503 від 07.05.2009 року на загальну суму 53460,72 грн., в т.ч. ПДВ - 8910,12 грн.; № 070502 від 07.05.2009 року на загальну суму 54612,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9102,00 грн.; № 070501 від 07.05.2009 року на загальну суму 82134,48 грн., в т.ч. ПДВ - 13689,08 грн.; № 060503 від 06.05.2009 року на загальну суму 68880,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11480,00 грн.; № 060502 від 06.05.2009 року на загальну суму 59040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9840,00 грн.; № 160603 від 16.06.2009 року на загальну суму 61795,20 грн., в т.ч. ПДВ - 10299,20 грн.; № 160602 від 16.06.2009 року на загальну суму 85460,40 грн., в т.ч. ПДВ - 14243,40 грн.; № 160601 від 16.06.2009 року на загальну суму 63497,68 грн., в т.ч. ПДВ - 10581,28 грн.; № 040604 від 04.06.2009 року на загальну суму 11640,72 грн., в т.ч. ПДВ - 1940,12 грн.; № 040603 від 04.06.2009 року на загальну суму 12270,48 грн., в т.ч. ПДВ - 2045,08 грн.; № 040602 від 04.06.2009 року на загальну суму 50105,28 грн., в т.ч. ПДВ - 8350,88 грн.; № 040601 від 04.06.2009 року на загальну суму 66203,52 грн., в т.ч. ПДВ - 11033,92 грн.; № 010604 від 01.06.2009 року на загальну суму 74784,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12464,00 грн.; № 010603 від 01.06.2009 року на загальну суму 75945,12 грн., в т.ч. ПДВ - 12657,52 грн.; № 010602 від 01.06.2009 року на загальну суму 52407,84 грн., в т.ч. ПДВ - 8734,64 грн.; № 070703 від 07.07.2009 року на загальну суму 64796,40 грн., в т.ч. ПДВ - 10799,40 грн.; № 070704 від 07.07.2009 року на загальну суму 34085,76 грн., в т.ч. ПДВ - 5680,96 грн.; № 030705 від 03.07.2009 року на загальну суму 67551,60 грн., в т.ч. ПДВ - 11258,60 грн.; № 030703 від 03.07.2009 року на загальну суму 70110,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11685,00 грн.; № 030702 від 03.07.2009 року на загальну суму 95202,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15867,00 грн.; № 030707 від 03.07.2009 року на загальну суму 63930,48 грн., в т.ч. ПДВ - 10655,08 грн.; № 020707 від 02.07.2009 року на загальну суму 68880,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11480,00 грн.; № 100805 від 10.08.2009 року на загальну суму 62110,08 грн., в т.ч. ПДВ - 10351,68 грн.; № 100804 від 10.08.2009 року на загальну суму 86208,24 грн., в т.ч. ПДВ - 14368,04 грн.; № 100803 від 10.08.2009 року на загальну суму 84505,92 грн., в т.ч. ПДВ - 14084,32 грн.; № 140911 від 14.09.2009 року на загальну суму 54572,64 грн., в т.ч. ПДВ - 9095,44 грн.; № 140910 від 14.09.2009 року на загальну суму 61755,84 грн., в т.ч. ПДВ - 10292,64 грн.; № 140909 від 14.09.2009 року на загальну суму 16147,44 грн., в т.ч. ПДВ - 2691,24 грн.; № 140908 від 14.09.2009 року на загальну суму 79438,32 грн., в т.ч. ПДВ - 13239,72 грн.; № 140907 від 14.09.2009 року на загальну суму 54493,92 грн., в т.ч. ПДВ - 9082,32 грн.; № 130901 від 13.09.2009 року на загальну суму 59040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9840,00 грн.; № 040904 від 04.09.2009 року на загальну суму 63477,84 грн., в т.ч. ПДВ - 10579,64 грн.;
- розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних: № 9/260203 від 14.04.2009 року до податкової накладної № 260203 від 26.02.2009 року на суму ПДВ - 6581,25 грн.; № 3/230202 від 04.03.2009 року до податкової накладної № 230202 від 23.02.2009 року на суму ПДВ - 8595,00 грн.; № 2/230201 від 04.03.2009 року до податкової накладної № 230201 від 23.02.2009 року на суму ПДВ - 8121,25 грн.; № 4/230203 від 25.03.2009 року до податкової накладної № 230203 від 23.02.2009 року на суму ПДВ - 8005,00 грн.; № 1/220201 від 04.03.2009 року до податкової накладної № 220201 від 22.02.2009 року на суму ПДВ - 7500,00 грн.; № 5/230204 від 27.03.2009 року до податкової накладної № 230204 від 23.02.2009 року на суму ПДВ - 8115,00 грн.; № 6/230205 від 30.03.2009 року до податкової накладної № 230205 від 23.02.2009 року на суму ПДВ - 8060,00 грн.
Оприбуткування товару від ТОВ "Фронтект" в бухгалтерському обліку позивача відображалося по кредитному рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Станом на 31.12.2009 року заборгованість відсутня.
Дані обставини підтверджені дослідженими судом актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими та видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.
За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект" у складі ціни наданих послуг та поставлених товарно-матеріальних цінностей.
При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про те, що договори укладено проти волевиявлення уповноважених осіб підприємств - ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" - ОСОБА_2, ТОВ "Фронтект" - ОСОБА_3, а також, що вони не підписували ніяких фінансово-господарських документів, оскільки порушено кримінальну справу про умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ПП "Будмаксплюс" та створення групою осіб фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 2012, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Факти поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів щодо постачання товарів (надання послуг), укладених між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект", недійсними у судовому порядку.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект", а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладеного між позивачем та вказаними товариствами недійсними.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.
Відповідно до статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.
Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.
Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект" підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, які складались для певного виду господарської операції - актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими та видатковими накладними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.
Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.
Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект" були створені з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.
Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.
Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в акті перевірки від 19.01.2012 року № 33/7/2301-20601552 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект", про відсутність використання позивачем отриманих послуг та товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.
Окрім того, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ "Зеніт ЛТД" наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.
Згідно з положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 (з наступними змінами і доповненнями), податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.
Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 Цивільного кодексу України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.
У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.
Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011.
Під час складення акту перевірки від 19.01.2012 року № 33/7/2301-20601552 ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, в основу перевірки покладено пояснення посадових осіб ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект". Первинні документи, надані позивачем, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.
Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").
Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Якщо контрагенти позивача - ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект" не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених (нарахованих) ним відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість є безпідставними.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт ЛТД" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 03.02.2012 року №0000382301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт ЛТД" сплачений судовий збір у розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн. 93 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.