14 лютого 2012 року 2а-6053/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області
до Військової частини А-0543
про стягнення податкового боргу, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області з позовною заявою до Військової частини А-0543 про стягнення податкового боргу у розмірі 4 520, 00.
В позовних вимогах Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області (далі -позивач) просить стягнути заборгованість з Військової частини А-0543 (далі -відповідач) з рахунків у банках, у зв'язку з несплатою в відповідачем податку з власників транспортних засобів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2011 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено с праву до судового розгляду.
14 лютого 2012 року сторони в судове засідання не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання від 14.02.2012 про розгляд справи за відсутності позивача, від представника відповідача, також надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та в порядку письмового провадження.
Представник відповідача подав до суду письмові заперечення від 25.01.2012, адміністративний позов не визнав, посилаючись на те, що розрахунок філією відповідача було подано помилково, а також відповідач є державною установою (форма власності ? державна), а, отже, закріплені за ним транспортні засоби є державною власністю та належать відповідачу лише на праві оперативного управління. Оскільки, відповідач не є власником зазначених транспортних засобів та не здійснював їх реєстрацію, він не зобов'язаний сплачувати податок з власників транспортних засобів.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене та те, що сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з'явились, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, з таких підстав.
18 травня 1999 року відповідач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 68/06, організаційно-правова форма -установа, форма власності -державна, орган управління - Міністерство оборони України, вид діяльності -оборона, а також має філію, яка взята на облік як платник податків з 22 грудня 2008 р. за № 7666, що підтверджується відповідною довідкою від 22 грудня 2008 № 7666.
Відповідача взято на облік платника податків Державною податковою інспекцією у Рокитнянському районі Київської області 22.07.1995 за № 2525, що підтверджується довідкою від 14.07.2006 № 12.
У лютому 2010 року філією Військової частини А-0543 подано до Державної податкової інспекції в м. Ніжин розрахунок з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Згідно вказаного розрахунку відповідачем нарахована сума податку за 4 квартал 2010 року у розмірі 4 520, 00 грн.
Оскільки у відповідача була наявна заборгованість позивачем надіслано першу податкову вимогу від 21.04.2009 № 1/99 на суму 5 315,00 грн., яка вручена філії Військової частини А-0543 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.05.2009) та другу податкову вимогу від 30.06.2009 № 2/152 на суму 5 315, 00 грн., яка вручена філії Військової частини А-0543 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.07.2009).
Зважаючи на те, що відповідачем не було погашено заборгованість по сплаті податку з власників транспортних засобів та самохідних машин, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з статтею 1 Закону України від 11.12.1991 № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(надалі -Закон України від 11.12.1991 № 1963-ХІІ, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі -податок з власників транспортних засобів) є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Спеціальним законом в спірних правовідносинах є Закон України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України»(надалі -Закон України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ).
Відповідно до статті 14 Закону України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ, Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Спеціальним законом, який визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном є Закон України від 21.09.1999 № 1075-XIV «Про правовий режим майна у Збройних силах України»(надалі -Закон України від 21.09.1999 № 1075-XIV).
Згідно з вимогами статті 3 Закону України від 21.09.1999 № 1075-XIV, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів поданого філією Військової частини А-0543 до ДПІ в м. Ніжин, заз6начені у розрахунку транспортні засоби, а саме: Т-155, ЕО, автогрейдер, УАЗ, РАЗ, КАМАЗ, МАЗ, КАМАЗ, КАМАЗ, КРАЗ, КРАЗ, ЗІЛ знаходяться у Військової частини А-0543 на праві оперативного управління
Наведене свідчить, що відповідач -Військова частина А-0543 та філія Військової частини А-0543 є державною установою Міністерства оборони України, яка повністю фінансується з державного бюджету та використовує закріплене за нею військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Згідно з листом Реєстраційно-екзаменаційного відділення УДАЇ УМВС України в Чернігівській області від № 8/7-80 за відповідачем та його філією зареєстрованих транспортних засобів не значиться (копія даного листа наявна в матеріалах прави).
Згідно з п. 1.5 Положення про філію військової частини А-0543 в м. Ніжині, філія здійснює свою діяльність виключно від імені юридичної особи (відповідача), а, отже, не є юридичною особою в розумінні статті 1 Закону України від 11.12.1991 № 1963-ХІІ.
Згідно з довідкою від 25 квітня 2006 року № 68/06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України, відповідач є юридичною особою, організаційно-правова форма -установа, орган управління -Міністерство оборони України, форма власності -державна, вид діяльності -оборона.
Отже, ні відповідач ні його філія не є власниками зазначених транспортних засобів, а тому, не може розпоряджатися транспортними засобами на власний розсуд, оскільки зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що відповідач та його філія (в якій транспортні засоби перебувають на праві оперативного управління) не є власниками транспортних засобів та не здійснювали їх реєстрацію у Державній автомобільній інспекції, він не є платником податку з власників транспортних засобів у розумінні статті 1 Закону України від 11.12.1991 № 1963-ХІІ.
Крім того, суд звертає увагу на те, що посилання позивача на наявність розрахунку сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, яким філією військової частини А-0543 самостійно визначено податкове зобов'язання, не може прийматись до уваги, оскільки сам лише факт подання розрахунку не може бути підставою для стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, отже, не підлягають задоволенню
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
.
Суддя Терлецька О.О.