21 лютого 2012 року 2а-4642/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Кузюта К.О.,
від відповідача -Поліщук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп»
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про визнання незаконними перевірку, наказу та нечинними податкові повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп»(далі-позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання незаконною документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бригада АС» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 та наказ виконуючого обов'язки начальника Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 23.09.2011 № 813 щодо проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп», а також про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 03.10.2011 № 0001840232/2307 та від 03.10.2011 № 0001840232/2038.
На підставі спірного наказу податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача та складено Акт перевірки від 15.09.2011 № 4925/23-2/36055520/190 в якому відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Бригада АС»правочинів. На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірка, на підставі якої відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем та контрагентом правочину є незаконною, оскільки наказ про її проведення прийнято за відсутності обставин передбачених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України. Крім того, податковим органом не було дотримано обов'язкової підстави для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а саме -не надіслано позивачу запит про витребування документів. Таким чином, на думку позивача, податковий орган порушив законні права та інтереси позивача шляхом проведення незаконної перевірки.
Крім того, як стверджує позивач, висновки податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю підприємства, підтверджуються даними первинних бухгалтерських документів, актами приймання виконаних підрядних робіт, загальними журналами робіт, обов'язковість ведення яких передбачена вимогами державних будівельних норм. Тому, податковим органом неправомірно донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні проти позову заперечував і пояснив, що перевірка позивача проведена правомірно та у межах повноважень податкового органу, а висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань є обґрунтованим, оскільки господарські операції були безтоварними та мають фіктивний характер, тому вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп»є юридичною особою, що зареєстрована 21.08.2008 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області та перебуває на обліку як платник податків у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області 27.08.2008 за № 170. Крім того, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.09.2008 № 100136733, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 02.09.2008.
Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АБ № 138532, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель, будівництво інших споруд, діяльність у сфері інжинірингу, інші види оптової торгівлі, виробництво виробів з бетону для будівництва, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами.
Як встановлено судом, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп»була наявна ліцензія серії АВ № 445718, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією, згідно з якою позивач має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури. Термін дії ліцензії з 23.12.2000 по 23.12.2011.
Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп»здійснює господарською діяльність у сфері будівництва та у зв'язку з тим, що обсяги робіт по будівництву були значними, а кількість трудових та виробничих ресурсів недостатньою для виконання взятих договірних зобов'язань, позивач залучив до виконання будівельних робіт Товариство з обмеженою відповідальністю «Бригада АС». Тому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бригада-АС»укладено договір субпідряду від 01.07.2010 № 010710-2 та договір на виконання субпідрядних робіт від 20.09.2010 № 20/0910-1 предметами яких було виконання контрагентом позивача робіт по улаштуванню внутрішньо дворового благоустрою учбового корпусу № 2 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 29 та комплекс робіт з ремонту покрівель промислових будівель промислових майданчиків № 1 та № 2 за адресою Київська область, м. Біла Церква вул. Петра Запорожця, 39 і вул. Глиняна, 38.
Виконання вказаних договорів оформлено між сторонами Актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в: № 1 за серпень 2010 року на суму 17097,60 грн. та № 1 та № 2 за вересень і жовтень 2010 року на суму 91497,60 грн., за листопад 2010 року № 2 на суму 30429,60 грн., за грудень 2010 року № 2 на суму 3031,20 грн.
Постачання використаних для ремонту м'якої покрівлі матеріалів підтверджується видатковою накладною від 19.07.2010 № 190702.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Бригада-АС»виписано позивачу податкові накладні від 17.08.2010 № 17/810-1, від 14.10.2010 № 1410/10-1 і від 28.10.2010 № 2810/10-1 на загальну суму 108595,20 грн.
Вартість виконаних робіт підтверджується довідками виконаних робіт за вересень -жовтень 2010 року, а факт перерахування коштів -виписками банківського рахунку.
У серпні 2011 року виконуючим обов'язки начальника Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області прийнято наказ від 15.08.2011 № 813 «Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки». Згідно даного наказу, посадовій особі податкового органу доручено з 31.08.2011 провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бригада-АС»за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 тривалістю 5 робочих днів.
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що його прийнято на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України.
31.08.2011 податковим органом складено направлення на перевірку, яке вручено посадовій особі позивача 31.08.2011.
У подальшому, починаючи з 31.08.2011 по 31.12.2011 на підставі наказу від 23.08.2011 № 813 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп»з питань правомірності декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту, повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бригада-АС»за період з 01.07.2010 по 31.12.2010, за результатами якої відповідачем складено Акт від 15.09.2011 № 1925/23-2/36055524190 (далі -Акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що у період з 01.07.2010 по 31.12.2010 ТОВ «ВМБ-Груп»по взаємовідносинам з ТОВ «Бригада АС»задекларовано валові витрати у сумі 458320,00 грн., а також податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 90972,00 грн.
Зі змісту Акта перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки позивача досліджено Акт перевірки ТОВ «Бригада АС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2010.
Так, згідно даних Акта перевірки ТОВ «Бригада АС», перевіряючими досліджено декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік та додаток К 1 до декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік та встановлено,що контрагент позивача не мав власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів.
Таким чином, оскільки на підприємстві відсутні необхідні трудові ресурси, складські приміщення, та виробничі потужності для виробництва посадові особи податкового органу дійшли висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Бригада АС»є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними між ними правочинами.
Як зазначено в Акті перевірки, у провадженні СВ ПМ Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області знаходиться кримінальна справа № 02-6583 за обвинуваченням директора ТОВ «Бригада АС»ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.
Також, під час перевірки ТОВ «ВМБ-Груп», податковим органом здійснено аналіз даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «ВМБ-Груп»та встановлено невідповідність у липні 2010 року на 8267,50 грн., у жовтні 2010 року на суму 15249,60 грн., у грудні 2010 року на 6570,00 грн.
На підставі вказаних обставин перевірки, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області дійшла висновку, що придбання позивачем у ТОВ «Бригада АС»послуг не підтверджено розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами податкового обліку, а тому господарські операції не мали реального товарного характеру та не пов'язані господарською діяльністю ТОВ «Бригада АС».
У зв'язку з цим, відповідача встановив порушення позивачем приписів:
- пункту 3.1 статті 4, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18548,00 грн.;
- підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму11860,00 грн.
На підставі Акта перевірки, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 № 0001840232/2037, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 23185,00 грн., з них 18548,00 грн. -основного платежу та 4637,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 № 0001850232/2038, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14825,00 грн., з них 11860,00 грн. -за основним платежем та 2965,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи прийнятий відповідачем наказ про проведення перевірки та дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки незаконними, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення нечинними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відносно правомірності прийняття відповідачем спірного наказу та проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, слід зазначити наступне.
Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Тобто, у відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України позапланова виїзна перевірка здійснюється за умови, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби у десятиденний термін з дня отримання запиту.
Як вбачається з матеріалів справи, Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області надіслано ТОВ «ВМБ-Груп»лист від 15.06.2011 № 14216/23-2. Згідно даного листа податковий орган повідомив позивача про проведення перевірки його контрагента -ТОВ «Бригада АС»та запропонував підприємству уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом Податкового кодексу України. При цьому, відповідач не вимагав у позивача надати будь-які пояснення та документи на їх підтвердження. Тобто, за своїм змістом даний лист не є запитом у розумінні положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Податковим органом не надано суду будь-яких інших листів, які надсилалися позивачу або вручались під розписку до прийняття наказу від 23.08.2011 № 813 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВМБ Груп».
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що наказ виконуючого обов'язки начальника Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 15.08.2011 № 813 «Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп», прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України, є протиправним та підлягає скасуванню.
У свою чергу, дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп»є також неправомірними.
Відносно донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).
У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.
Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вже зазначалось, висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Бригада АС»ґрунтуються на тому, що виконання даних договорів не підтверджується стосовно врахування наявності у даного контрагента позивача трудових, виробничих ресурсів, транспортних засобів і складських приміщень, які економічно необхідні для виконання будівельних робіт.
В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії Актів приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в: № 1 за серпень 2010 року на суму 17097,60 грн. та № 1 та № 2 за вересень і жовтень 2010 року на суму 91497,60 грн., за листопад 2010 року № 2 на суму 30429,60 грн., за грудень 2010 року № 2 на суму 3031,20 грн., видаткової накладної від 19.07.2010 № 190702 та податкової накладної від 17.08.2010 № 17/810-1, від 14.10.2010 № 1410/10-1 і від 28.10.2010 № 2810/10-1 на загальну суму 108595,20 грн.
Тобто, позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом послуг будівельних робіт. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.
У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.
Водночас, як вбачається із наявної в матеріалах справи Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), основними видами діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Бригада АС»за КВЕД є: будівництво будівель; монтаж та встановлення збірних конструкцій; виготовлення каркасних конструкцій і покрівель; інші спеціалізовані будівельні роботи; оптова торгівля будівельними матеріалами; інші види оптової торгівлі.
Відповідно до виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Товариству з обмеженою відповідальністю «Бригада АС»ліцензії серії АВ № 192013, контрагент позивача на час укладання та виконання договорів субпідрядних робіт мав право на здійснення будівельної діяльності. Термін дії ліцензії становив з 11.08.2006 по 11.08.2011.
Крім того, з'ясовуючи обставини виконання позивачем та контрагентом укладених договорів субпідряду, судом викликано та допитано в якості свідка гр. ОСОБА_3, який був директором ТОВ «Бригада АС»на час укладення та виконання договорів субпідряду з позивачем.
Свідок повідомив суду, що дійсно між позивачем та ТОВ «Бригада АС»було укладено договори субпідряду. Для проведення даних робіт підприємство використовувало як власну робочу силу так і залучало інших суб'єктів господарської діяльності. Будівельні послуги були надані підприємством у повному обсязі, проведено розрахунки, претензії між сторонами відсутні.
Крім того, суд надав свідку для огляду підписані між сторонами договори, податкові та видаткові накладні, оглянувши які ОСОБА_3 підтвердив, що він дійсно підписував дані документи.
Водночас, відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та контрагентом -ТОВ «Бригада АС», недійсними у судовому порядку.
В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Бригада АС».
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проте, податковим органом такого вироку суду надано не було.
З огляду на викладене, висновок Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Бригада АС»договорів субпідряду, є безпідставним та необґрунтованим.
Як було зазначено судом підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані Акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до його складу сум валових витрат та сплаченого податку на додану вартість у складі придбаних у ТОВ «Бригада АС»будівельних робіт. З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»у відповідній редакції, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.
Як було зазначено судом, під час судового розгляду представник позивача надав суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товару та їх подальшого використання в господарській діяльності, а саме: Актів приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в: № 1 за серпень 2010 року на суму 17097,60 грн. та № 1 та № 2 за вересень і жовтень 2010 року на суму 91497,60 грн., за листопад 2010 року № 2 на суму 30429,60 грн., за грудень 2010 року № 2 на суму 3031,20 грн., видаткової накладної від 19.07.2010 № 190702 та податкових накладних від 17.08.2010 № 17/810-1, від 14.10.2010 № 1410/10-1 і від 28.10.2010 № 2810/10-1 на загальну суму 108595,20 грн.
Позивачем також було надано суду належним чином засвідчені копії загальних журналів будівельних робіт виконаних по договорах субпідряду між ТОВ «ВМБ-Груп»та ТОВ «Бригада АС», обов'язковість ведення яких для даної категорії робіт передбачено ДБН А.3.1-5-96.
При цьому, як було зазначено судом, згідно даних Довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача та його контрагента є будівельні роботи, підприємства мали необхідні для цього ліцензії.
Таким чином, висновки податкового органу, які викладені в Акті перевірки, відносно того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Бригада АС»здійснені без мети реального настання правових наслідків та не пов'язані із господарською діяльністю підприємств є безпідставними, а твердження про порушення позивачем вимог пункту 3.1 статті 4, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»є необґрунтованим, тому податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 № 0001840232/2037 підлягає скасуванню.
Відносно донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Поняття платників податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначалось Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.
Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.
Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту за липень -грудень 2010 року позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання будівельних робіт, які підтверджені видатковими і податковими накладними, придбані послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.
Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару, а також нікчемність правочинів податковим органом не доведено.
Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними, а тому податкове повідомлення рішення від 03.10.2011 № 0001850232/2038 прийнято відповідачем необґрунтовано та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 23.08.2011 № 813 «Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМБ Груп».
3. Визнати протиправними дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп» на підставі наказу від 23.08.2011 № 813.
4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 03.10.2011 № 0001840232/2037 та від 03.10.0211 № 0001850232/2038.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМБ-Груп» судовий збір у розмірі 380 (триста вісімдесят) грн. 10 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 лютого 2012 року.