ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 год. 15 хв.
"12" березня 2012 р. Справа № 2a-459/12/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень, -
13.02.2012 року Івано-Франківський транспортний прокурор прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області звернувся в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень.
Позов мотивовано тим, що 03.10.2011 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено порушення вимог положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»допущені відповідачем при наданні послуг з нерегулярних перевезень пасажирів по маршруту «Перегінськ -Івано-Франківськ»без оформлених документів, а саме: ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, квитанції про оплату транспортних послуг, страхового поліса на кожного пасажира. Виявлене порушення зафіксоване в акті за №047266 від 03.10.2011 року. За наслідками розгляду вказаного акту, 03.10.2011 року позивачем винесено постанову за №124438 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень, за вчинене правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень відповідачем добровільно не сплачена.
14.02.2012 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, копія якої разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів, згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена відповідачу за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
На адресу відповідача (індекс 77662, АДРЕСА_1), внесеною до відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали суду про відкриття скороченого провадження в даній адміністративній справі, в якій містяться відомості про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення, копію позовної заяви та додані до неї документи.
20.02.2012 року на адресу суду повернулося поштове відправлення, з надісланою судом ухвалою про відкриття скороченого провадження, копією позовної заяви та доданих до неї документів, з відміткою центру поштового зв'язку «За зазначеною адресою не проживає».
Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, враховуючи положення статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається повідомленим належним чином про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення.
Відповідно пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів -у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа розглядається судом не за місцезнаходженням відповідача, поданий адміністративний позов Івано-Франківським транспортним прокурором прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень підлягає розгляду в строк визначений пунктом 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, прийшов до висновку про підставність позовних вимог.
13.06.2003 року Рожнятівською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а. с. 7).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої:
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Судом встановлено, що 03.10.2011 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за № 047266 від 03.10.2011 року порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, допущені відповідачем при наданні послуг з нерегулярних перевезень пасажирів по маршруту «Перегінськ -Івано-Франківськ», без оформлених документів, а саме: ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, квитанції про оплату транспортних послуг, страхового поліса на кожного пасажира.
Позивачем, у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за виявлене порушення щодо відповідача, постановою про застосування фінансових санкцій за №124438 від 03.10.2011 року застосовано фінансові санкції на суму 1700 гривень. Відповідачем фінансові санкції не сплачено.
Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає, що: нерегулярні пасажирські перевезення -перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт;
ліцензійна картка транспортного засобу -документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу;
замовник транспортних послуг -юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів.
Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.
Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанова в порядку передбаченому пунктом 32 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалась.
Суд зазначає, що при наданні відповідачем послуг з перевезення пасажирів наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень за постановою про застосування фінансових санкцій за №124438 від 03.10.2011 року, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (індекс 77662, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету на рахунок № 31110106700002, УДК в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО - 836014, код одержувача - 20568100 фінансові санкції в розмірі 1700 (однієї тисячі сімсот) гривень за постановою про застосування фінансових санкцій за №124438 від 03.10.2011 року.
Постанову звернути до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 та частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: Остап'юк С.В.