ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" лютого 2012 р. Справа № 2a-313/12/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Круглій О.М.,
за участю представника позивача Джоган О.В.,
представника відповідача Салітринського А.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі про стягнення коштів
30.01.2012 року управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі звернулося з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідач протиправно ухиляється від виплати на користь бюджету Пенсійного фонду України сум витрат, понесених управлінням Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі на виплату відповідним категоріям пенсіонерів адресної допомоги в розмірі 178 856,62 грн, хоча зобов'язаний як страховик, відповідно до вимог чинного законодавства, відшкодувати дані кошти.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Суду пояснила, що відповідач по справі всупереч вимогам законодавства України не приймає до відшкодування витрати управління Пенсійному фонду України в Рожнятівському районі, пов'язані із виплатою щомісячної адресної допомоги громадянам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Вказала, що за період з вересня по грудень 2011 року сума невідшкодованої заборгованості по виплаченій адресній допомозі в розмірі 178 856, 62 грн відповідачем добровільно не сплачена, тому підлягає до стягнення в судовому порядку. Позов просила задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з наведених у письмовому запереченні на позовну заяву підстав. Суду вказав, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та п.4 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань»адресна допомога не входить до переліку сум, які підлягають до відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Вважає вимоги позивача безпідставними, тому просив в позові відмовити.
Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши в їх сукупності подані докази, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із втрати годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку та відповідно і спірні правовідносини впегульовані Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 376/7697 від 16.05.2003. (далі - Порядок).
Так в п.5 Порядку зазначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно управлінням Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що відповідні акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих за період з вересня по грудень 2011 року складені та підписані управлінням Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі і Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі з розбіжностями.
Як вбачається із досліджених судом в якості письмових доказів таблиць розбіжностей за період з вересня по грудень 2011 відповідачем суми витрат управління Пенсійного фонду в Рожнятівському районі на виплату державної адресної допомоги в розмірі 178 856,62 грн. до відшкодування не прийняті та відповідно і не сплачені до бюджету Пенсійного Фонду України, що і зумовило звернення органу Пенсійного Фонду України до суду з вимогою про стягнення вищевказаних коштів.
Cуд вважає заявлену позовну вимогу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення з огляду на нижчевикладене.
Статтею 1 “Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 “Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
У статті 25 “Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, -допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві; до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання-допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Аналіз положень Постанови КМУ «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»№ 265, від 26.03.2008 року, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога, як окремий вид соціальної допомоги, не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Тому на переконання суду при вирішенні питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату вищезазначеної державної адресної допомоги.
Відповідно до п. 4 Порядку № 5-4-4 від 04.03.2003 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, адресна допомога, не входить до переліку сум, які підлягають до відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Крім того Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань згідно з ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»здійснює виплати за обставин при яких настає страховий випадок. Із аналізу ст.13 вищевказаного Закону, якою визначено, що страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, які спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг, суд приходить до висновку, що адресна допомога не є страховим випадком в змісті даної статті, тому правових підстав для стягнення з відповідача сум понесених позивачем витрат, які є предметом позову, немає.
На підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 376/7697 від 16.05.2003, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 29.02.2012 року.
Суддя: /підпис/ Гундяк В.Д.