ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" лютого 2012 р. Справа № 2a-176/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Боброва Ю.О.,
секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Максиміва Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії щодо перереєстрації транспортного засобу,-
12.01.2012 року ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі -відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії щодо перереєстрації транспортного засобу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення Конституції України, норм Законів України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року за №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»відмовив ОСОБА_1 в перереєстрації на нього транспортного засобу -автомобіля марки ЗАЗ моделі 110206, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав його покійному дідусеві ОСОБА_3, котрий був інвалідом II групи.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та пояснив суду, що він має право користуватися транспортним засобом, який належав його дідусю ОСОБА_3, інваліду II групи, так як до смерті дідуся проживав разом з ним і доглядав його. Він був зареєстрований у цьому ж будинку, що й дідусь, лише в квартирі за іншим номером, де проживали його батьки. Його батько, ОСОБА_4, має статус інваліда II групи в зв'язку з загальним захворюванням. Тому, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов та просив суд відмовити в його задоволенні. При цьому, він пояснив суду, що оскільки ОСОБА_1 не був зареєстрований по місцю проживання свого дідуся ОСОБА_3, то відповідно до вимог пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року за №999 не має права на перереєстрацію на нього транспортного засобу.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.
31.10.2011 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо перереєстрації на нього легкового автомобіля марки ЗАЗ, моделі 110206, 2005 року випуску, який належав його покійному дідусю ОСОБА_3, інваліду II групи (а.с. 9).
Департамент соціальної політики підтримав заяву ОСОБА_1 щодо перереєстрації транспортного засобу та цього ж числа за вих. №1873/08-00/13в направив її з необхідними доданими документами для вирішення по суті до Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Листом від 11.11.2011 року за вих. №2334/03.01-26/10 відповідач відмовив у перереєстрації автомобіля марки ЗАЗ-110206 на позивача з тих причин, що він, будучи внуком померлого інваліда ОСОБА_3, згідно довідки ЖЕО від 20.10.2011 року №2264 проживав з ним без реєстрації (а.с. 7-8).
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що вказане рішення відповідача про відмову в перереєстрації транспортного засобу на ОСОБА_1, викладене в листі від 11.11.2011 року за №2334/03.01-26/10 не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам закону з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 з 2001 року проживає в АДРЕСА_1. У вказаній квартирі він проживав зі своїми бабусею ОСОБА_2 та дідусем ОСОБА_3 та доглядав за ними, оскільки вони люди похилого віку часто хворіли і потребували сторонньої допомоги. Після смерті бабусі 27.06.2006 року залишився проживати з дідусем. В сусідньому під'їзді цього ж будинку, в квартирі №47 проживали його батьки. Батько позивача ОСОБА_4, 1954 р.н., являється інвалідом II групи по загальному захворюванню (а.с. 16, 19-21).
ОСОБА_3 був інвалідом війни II групи, що підтверджується дослідженим у судовому засіданні посвідченням від 30.06.1996 року серії Б №275475 (а.с. 18).
Як інвалід війни він був забезпечений транспортним засобом -автомобілем марки ЗАЗ моделі 110206, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_3. Транспортний засіб був виділений йому на підставі рішення колегії Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА від 29.11.2005 року за №27 з оплатою 7% вартості автомобіля.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 17).
Згідно довідки ЖЕО №4 від 20.10.2011 року за №2264 ОСОБА_1 проживав в квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації та здійснював догляд за ОСОБА_3 до дня його смерті -ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22).
Соціальний захист інвалідів в Україні регламентований нормами Законів України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»№2961-IV від 06.10.2005 року, «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року №875-XII, а порядок забезпечення їх, зокрема, транспортними засобам, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року за №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Так, відповідно до статті 26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»№2961-IV, 06.10.2005 року, із змінами та доповненнями, держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
Згідно статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»21 березня 1991 року №875-XII, із змінами та доповненнями, інвалідам надаються безоплатно технічні та інші засоби реабілітації. Після смерті інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року за №999 «Про затвердження, визначає механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» інвалідів.
Згідно пункту 3 вказаного Порядку до членів сім'ї інваліда належать особи, які проживають разом з ним, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а також на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до пункту 16 Порядку після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда.
Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї,який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда і середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого зашістьмісяців,щопередуютьднюсмертіінваліда,неперевищуєпрожиткового мінімуму для сім'ї.
Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС протягом 10 діб з моменту визначення особи, що буде експлуатувати автомобіль на законних підставах, шляхом видачі письмової довідки, форма якої затверджується Мінпраці. До визначення такої особи автомобіль перебуває на зберіганні у членів сім'ї померлого інваліда.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року №1382-IV місце проживання -це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Реєстрація -це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що в ході розгляду заяви ОСОБА_1 про перереєстрацію на нього транспортного засобу відповідачем порушені норми закону щодо прийняття саме обґрунтованого рішення, тобто не враховані всі обставин, що мають значення для його прийняття, а саме: сімейний стан позивача, стан здоров'я його батька тощо. Крім того, відповідачем порушена вимога щодо пропорційності, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Також, відповідачем порушене право позивача на його участь у процесі прийняття рішення.
У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.
Оскільки будь-якого рішення Головним управлінням праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перереєстрацію транспортного засобу не приймалося, а лише в порядку звернення відповідачем було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 31.10.2011 року, суд з метою повного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог, визнавши дії відповідача щодо відмови у задоволенні вказаної заяви протиправними.
Враховуючи те, що позивач фактично проживав у квартирі свого дідуся ОСОБА_3 до його смерті, а був зареєстрований в цьому ж будинку цього ж населеного пункту, суд дійшов висновку про те, що дії Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо відмови у перереєстрації на ОСОБА_1 автомобіля марки ЗАЗ моделі 110206, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_3, яким був забезпечений його покійний дідусь як інвалід війни II групи, слід визнати протиправними та зобов'язати прийняти рішення щодо перереєстрації за позивачем вказаного транспортного засобу.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та правомірний і підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 56,46 грн.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо відмови у перереєстрації на ОСОБА_1 автомобіля марки ЗАЗ моделі 110206, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_3.
Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації прийняти рішення щодо перереєстрації на ОСОБА_1 автомобіля марки ЗАЗ моделі 110206, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_3.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в сумі 56 (п'ятдесят шість) грн. 46 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.
Постанова в повному обсязі складена 17.02.2012 року.