Україна
15 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/11360/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Проніні Д.С.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),
представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2011р. №0000882341 та №0000892341, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2011р. №0000882341 та №0000892341.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питання правомірності формування податкового кредиту і валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Рам'єр» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2011р. №0000882341, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 164881,00 грн., з яких 131905,00 грн. - за основним платежем, 32976,00 грн. - за штрафними санкціями, і №0000892341, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131905,00 грн., з яких 105524,00 грн. - за основним платежем, 26381,00 грн. - за штрафними санкціями. Зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі зроблених висновків про формування позивачем валових витрат по документах, підписаних невстановленими особами від імені ТОВ «Рам'єр»; документального непідтвердження, на порушення ч. 4 пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрат на суму 527622,00 грн. у 2 кварталі 2009 року та підписаних податкових накладних від імені ТОВ «Рам'єр» неуповноваженою особою. Позивач, посилаючись на укладені з ТОВ «Рам'єр» договора від 01.04.2009р. № 501 та № 504, від 02.04.2009р. № 508 та від 17.07.2009р. № 717 і наявні первинні документи, складені на виконання цих договорів, вважає висновки податкового органу про неправомірність формування ним валових витрат і податкового кредиту за зазначеними угодами безпідставними і просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2011р. №0000882341 та №0000892341.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення і пояснення, аналогічні викладеним в них, і просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» є юридичною особою, зареєстровано 10.09.1997 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради, як платник податків з 10.09.1997р. знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Донецька за № 06304117 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 31.01.2009р. №100161204.
На підставі наказу і направлень на перевірку, згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п. 75.1. ст. 75, пп.78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» з питання правомірності формування податкового кредиту і валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Рам'єр» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено відповідний акт від 15.06.2011р. № 1447/23-2/25105958.
Як вбачається із зазначеного Акту документальної позапланової виїзної перевірки, відповідачем з посиланням на формування позивачем валових витрат по документах, підписаних невстановленими особами від імені ТОВ «Рам'єр», документального непідтвердження витрат та підписання податкових накладних від імені ТОВ «Рам'єр» неуповноваженою особою зроблено висновок про порушення позивачем ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток у сумі 131905,00 грн., та абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 105524,00 грн., у тому числі за грудень 2009р на 1550 грн., за січень 2010р. на 21841 грн, за червень 2010р. на 51981 грн., за липень 2010р. на 30152 грн.
За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Донецька у зв'язку із встановленням порушень ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2011р. № 0000882341, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 164881,00 грн., з яких 131905,00 грн. - сума основного платежу та 32976,00 грн. - сума штрафних санкцій, і податкове повідомлення-рішення № 0000892341, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 131905,00 грн., з яких 105524,00 грн. - сума основного платежу та 26381,00 грн. - сума штрафних санкцій.
Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Рам'єр», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, пов'язаних із виконанням правочинів, укладених із ТОВ «Рам'єр», і правильності формування податкового кредиту.
Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Рам'єр», та документи, виготовлені на їх виконання від імені ТОВ «Рам'єр», складені неуповноваженою особою, правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.99 (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно п. 2.1 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, встановлено, що первинний документ - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції. Господарська операція це факт підприємницької та іншої діяльності, яка впливає на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно пункту 16.1., платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1. цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12., 7.13., 7.14., 14.1., 16.9. та статей 6 та 13 цього Закону.
Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1. статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку надають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.
Згідно з пунктом 5.1. статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV встановлено, що у якості підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій розуміються первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Рам'єр» укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.04.2009р. № 501, згідно з яким замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ «Рам'єр») зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, на території Росії та України. Предметом маркетингових досліджень є парафіново-віскова продукція. За надані послуги замовник виплачує виконавцеві винагороду в розмірі 20012,00 грн. з урахуванням ПДВ в безготівковій формі.
Виконання умов договору та факт надання маркетингових послуг позивач підтверджує звітом про виконані дослідження без номера і дати, актом приймання-передачі робіт від 29.04.2009р. б/н, рахунком-фактурою від 29.04.2009р. № 290401 та податковою накладною від 29.04.2009р. № 290401. Зазначена податкова накладна з боку ТОВ «Рам'єр» підписана ОСОБА_4
Суд зазначає, що в звіті про виконані дослідження та акті приймання-передачі робіт вказано про надання інформаційно-консультаційних послуг, але відсутні фактичні адреси проведення маркетингових досліджень, анкети опитування можливих споживачів, не зазначені факти залучення спеціалістів, які мають достатній кваліфікаційний рівень для проведення досліджень. Позивачем не надано документів, які б підтверджували намір та виробничу необхідність товариства в отриманні зазначеної інформації.
Крім того, позивачем у встановлений судом строк без поважних причин не надано оригіналів зазначених акту приймання-передачі робіт, рахунку-фактури та податкової накладної, у зв'язку з чим у позивача відсутні підставі для формування на підставі цих документів валових витрат і податкового кредиту.
Також, 01.04.2009р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Рам'єр» (постачальник) укладено договір поставки № 504, згідно якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити парафіново-віскову продукцію, вогнетривкі вироби і передати право власності на них, а покупець прийняти і оплатити кількість, зазначену в рахунках постачальника. Вартість товару, умови оплати та строк постачання визначається в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі, дія договору до 31.12.2009р.
Виконання умов договору та факт поставки товару позивач підтверджує додатками до зазначеного договору № 1-7, рахунками-фактурами від 02.04.2009р. № 020402 і № 020401, від 03.04.2009р. № 030401, від 05.05.2009р. б/н, від 06.05.2009р. б/н, від 03.06.2009р. б/н, видатковими накладними від 02.04.2009р. № 020402 і № 020401, від 03.04.2009р. № 030401, від 05.05.2009р. №050517, від 06.05.2009р. № 060511, від 03.06.2009р. № 030601 і №030602 та податковими накладними від 02.04.2009р. №020402 і №020401, від 03.04.209р. №030401, від 05.05.2009р. №050517, від 06.05.2009р. № 060511, від 03.06.2009р. №030601 і №030602.
Зазначені податкові накладні з боку ТОВ «Рам'єр» підписані ОСОБА_4
За результатами дослідження в судовому засіданні зазначених вище договорів від 01.04.2009р. № 501 і № 504 та складених на їх виконання документів, а також з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про відсутність для позивача економічного змісту в укладені договору від 01.04.2009р. № 501.
Також суд зазначає, що позивачем у встановлений судом строк без поважних причин не було надано оригіналів рахунків-фактур від 05.05.2009р. б/н та від 06.05.2009р. б/н, видаткових накладних від 05.05.2009р. № 050517 та від 06.05.2009р. № 060511 та податкових накладних від 05.05.2009р. №050517 та від 06.05.2009р. № 060511, які були складені на виконання вказаного договору, у зв'язку з чим у позивача відсутні підставі для формування на підставі цих документів валових витрат і податкового кредиту.
02.04.2009р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Рам'єр» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 508, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати розвантажувальні послуги в порядку та на умовах, визначених договором, а саме: здійснити розігрів парафіново-віскової продукції, розфасувати її в поліетиленові мішки та укласти на піддони. Вартість послуг узгоджується в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Акт про надані послуги підписується сторонами. Дія договору до 31.12.2009р.
Виконання умов договору та факт надання послуг позивач підтверджує додатками до зазначеного договору № 1 і № 2, актами приймання-передачі робіт від 24.04.2009р. б/н, від 17.06.2009р. б/н, від 30.06.2009р. б/н, від 26.06.2009р. б/н, рахунком-фактурою від 24.04.2009р. №240401 та податковими накладними від 24.04.2009р. № 240401, від 17.06.2009р. №170617, від 30.06.2009р. №300621, від 26.06.2009р. №260608.
Зазначені податкові накладні з боку ТОВ «Рам'єр» підписані ОСОБА_4
Крім того, 17.07.2009р. між ТОВ «Рам'єр» (покупець) і позивачем (постачальник) укладено договір поставки № 717, згідно якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити парафіново-віскову продукцію, вогнетривкі вироби і передати право власності на них, а покупець прийняти і оплатити кількість, зазначену в рахунках постачальника. Вартість товару, умови оплати та строк постачання визначається в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі, дія договору до 31.12.2009р.
Виконання умов договору та факт поставки товару позивач підтверджує додатками до зазначеного договору № 1-3, рахунками-фактурами від 21.07.2009р. № 281, від 23.07.2009р. №2842, від 30.07.2009р. № 296, видатковими накладними від 21.07.2009р. № 281, від 23.07.2009р. № 2842, від 30.07.2009р. № 296 та податковими накладними від 21.07.2009р. №291, від 23.07.2009р. №296, від 30.07.2009р. № 311.
Розрахунки по вказаним угодам здійснені сторонами шляхом взаємозаліку зустрічних платіжних вимог.
Зазначені податкові накладні з боку ТОВ «Меркурій» підписані ОСОБА_3
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, зазначені податкові накладні підписані ОСОБА_3, який відповідно до Статуту ТОВ «Меркурій», наявного в матеріалах справи, є засновником зазначеного підприємства і не наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями стосовно здійснення діяльності ТОВ «Меркурій», а отже є неуповноваженою особою щодо підписання і видачі податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів від імені підприємства.
Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Дослідженням в судовому засіданні перелічених вище документів бухгалтерської і податкової звітності, наданих позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій за зазначеними вище правочинами, судом встановлена їх не відповідність вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них не зазначено місце складання, відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому суд не приймає їх в якості підстав для формування валових витрат і податкового кредиту.
Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Розділом 11 цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються Перевізнику.
Накладна є первинним транспортним документом, використання якого є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності та від того, яким транспортом перевозився товар (автомобільним чи залізницею).
Суд зазначає, що позивачем ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду справи не надано жодної товаро-транспортної накладної, яка підтверджувала б факт поставки позивачеві та його контрагенту товару.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи, всі вищеперелічені документи від імені контрагента позивача - ТОВ «Рам'єр» підписані ОСОБА_4, який, згідно витягу з ЄДРПОУ, є засновником і директором підприємства, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідачем в обгрунтування правомірності своїх дій щодо донарахування грошових зобов'язань позивачеві з податку на прибуток та податок на додану вартість надано до суду лист із Донецького слідчого ізолятора УДДУПВП у Донецькій області від 23.02.2011р. № 3541 про знаходження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 03.07.2009р., тобто, зокрема, під час укладення договору поставки від 17.07.2009р. № 717, у місцях позбавлення волі.
Опитаний службовими особами відповідача ОСОБА_4, відповідно до наявних в матеріалах справи пояснень, зазначив, що ніякого відношення до діяльності ТОВ «Рам'єр» не мав і не має, ніяких документів, в тому числі фінансово-господарської діяльності, не підписував, підприємство на себе не реєстрував, в минулому загубив свій паспорт громадянина України.
Суд приймає зазначені документи і пояснення до уваги в якості належних і допустимих доказів, оскільки пояснення від ОСОБА_4 відібрані в місцях позбавлення волі офіційною службовою особою, відповідальною за правильність і достовірність оформлення офіційного документа в рамках проведення дослідчої перевірки у відповідності до приписів ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, всі документи бухгалтерської та податкової звітності за правочинами від 01.04.2009р. № 501 та № 504, від 02.04.2009р. № 508 та від 17.07.2009р. № 717 від імені ТОВ «Рам'єр» підписані однією і тією ж особою, у зв'язку з чим, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку щодо підписання зазначених документів неуповноважною особою.
Крім того, позивач на вимогу суду не зміг надати пояснення стосовно того, де та при яких обставинах були укладені договори з ТОВ «Рам'єр», ким конкретно виконувались роботи від імені цього підприємства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлений факт підписання податкових накладних та інших документів бухгалтерської звітності, виданих від імені ТОВ «Рам'єр», не особою, уповноваженою здійснювати купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), позбавляє зазначені податкові накладні значення звітного та розрахункового документа, а отже і підстави формування податкового кредиту.
Щодо застосованих до позивача спірними податковими повідомленнями рішеннями штрафних санкцій суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.
До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року N3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.
З 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Виходячи з викладеного, правове регулювання порядку застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, є різним залежно від періоду, в якому застосовуються відповідні штрафні санкції.
З дати набрання чинності Законом 3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, на думку суду повинні застосовуватися згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
Збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння, що по своїй суті суперечить статті 58 Конституції України.
До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток і податок на додану вартість, оскільки він довів факт відсутності господарських відносин останнього з уповноваженою особою ТОВ «Рам'єр», у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2-14, 17, 18, 24, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2011р. № 0000882341 та № 0000892341 - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька від 23.06.2011р. № 0000882341 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркурій» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19785,50 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька від 23.06.2011р. № 0000892341 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркурій» грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15828,60 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови виготовлено 20.02.2012р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 15.02.2012р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ушенко С. В.