Справа № 0907/2-а-3859/11 року
24 лютого 2012 року м.Івано-Франківськ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
головуючого судді Островського Л.Є.
секретаря Попович Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дії, зобов'язання провести перерахунок і виплату додаткової пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням положень ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 02 червня 2010 року, та зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 08.06.2011 року, суд,-
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання неправомірними дії, зобов'язання провести перерахунок і виплату додаткової пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням положень ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 02 червня 2010 року, та зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 08.06.2011 року.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, з підстав, викладених в позовній заяві, просила позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання належного розміру державної та додаткової пенсії інваліда, інвалідність якого пов'язана з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.
Так, позивач є потерпілим від ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії та йому встановлено 1 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, інвалідність яких пов'язана з з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідачем не оспорювалось, тому на підставі ст.72 ч.3 КАС України доказуванню не підлягає.
Статтею 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій інвалідів, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У відповідності до ч.4ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні розрахунку пенсії позивача відповідачем застосовано положення Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та № 654 від 16.07.2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, посилання відповідача на положення вищенаведених постанов Кабінету Міністрів України є безпідставним і таким, що звужує обсяг установлених Законом прав позивача.
Відповідно до ст . 51 ч.1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Також, суд при вирішенні спору враховує і ту обставину, що судовими рішеннями окружного адміністративного суду було встановлено неправомірність нарахування пенсії позивачу згідно положень урядових актів, що відповідачем безпідставно не враховано при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за спірний період.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 49, 50 ч.1, 51, 54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 ч.1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 4 ст. 9, ч.3 ст.72, 159,160-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дії, зобов'язання провести перерахунок і виплату додаткової пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням положень ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 22 травня 2008 року, та зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 08.06.2011 року задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі, віднесеній до категорії 2, відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не в повному розмірі.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за період з 02.06.2010 року по 22.07.2011 року відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки та виплатити недоплачену суму пенсійних виплат за вказаний період з урахуванням виплачених сум.
В решті вимог в позові відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а у разі прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Островський Л.Є.