01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2008 № 35/89
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Бондар С.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Паньків О.М. - бухг., Головенко О.І. - юр.
від відповідача - Ігнатченко А.А. - дир.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Маяк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.04.2008
у справі № 35/89 (Літвінова М.Є.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Маяк"
про стягнення 17803,39 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.04.2008р. у справі №35/89 позовні вимоги позивача було задоволено частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 295,92 грн. основного боргу, 110,51 грн. - 3% річних, 834,86 грн. - інфляційні втрати, 589,36 грн. - пені, 1450,42 грн. - 21 % річних за використання наданого позивачем авансу. Стосовно позовних вимог ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 1 000,00 грн. провадження у справі було припинено на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:
22.05.2007р. між ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» (позивач) та ТОВ «Науково - виробничий комплекс «Маяк» (відповідач) було укладено Договір про факторингове обслуговування №2/Ф (надалі Договір).
Відповідно до умов Договору (п.2.1.) підприємство (відповідач) зобов'язано передати, а фактор (позивач) придбати у відповідності з умовами даного Договору, право вимоги від дебіторів підприємства, вказаних в переліку дебіторів, грошові кошти (включаючи всі види неустойок), право на отримання, яких належить підприємству на підставі документів, що підтверджують таке право вимоги у відповідності з контрактом.
Моментом переходу до позивача права власності на уступку відповідачем права вимоги грошових коштів від дебітора по конкретній угоді є дата підписання позивачем та відповідачем реєстру переданих документів (п.5.2.5. Договору).
Позивач не пізніше 1-го банківського дня, наступного за днем підписання сторонами реєстру, перераховує аванс в розмірі 80% від кожної окремої угоди або загальної суми контракту, на поточний рахунок відповідача (п.5.3.1. Договору).
Плата за наданий позивачем аванс нараховується відповідачу від дня перерахування авансу на поточний рахунок відповідача у банківській установі до розрахунку дебіторів за реєстром (п.5.3.2. Договору).
Після повного розрахунку дебітора з позивачем згідно умов контракту або кожної окремої угоди, право вимоги, по яким відступлено відповідачем позивачу, позивач перераховує на поточний рахунок відповідача суму грошових кошт, яка становить різницю між повною сумою та авансом, але не раніше останнього дня місяця, в якому дебітор розрахувався з позивачем за подією (п.5.3.3. Договору).
03 жовтня 2007 року позивачем на підставі реєстру №321 від 30.10.2007р. та №22 від 06.11.2007р. було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти для розпорядження у розмірі 9 123,84 грн. та 18 343,02 грн., що становить 27 466,86 грн. - 80% від дебіторської заборгованості за наданими реєстрами (копії платіжних доручень №761 від 30.10.2007р. та №802 від 06.11.2007р. наявні в матеріалах справи).
Відповідно до вищевказаних реєстрів, дебітори зобов'язані були сплатити на користь позивача грошові кошти на загальну суму 34 333 грн. 59 коп.
15.11.2007р. відповідачем було направлено позивачу лист №27, в якому останньому, відповідно до п.4.2.4. Договору, було запропоновано розірвати договір та провести звірку за вимогами та завершити взаєморозрахунки.
Як зазначав позивач, останній не мав заперечень з приводу вищевикладеного.
Крім того, позивач зазначив, що після вручення вищевказаної пропозиції, надходження від дебіторів припинились, тобто останні почали розраховуватись з відповідачем.
Враховуючи те, що у термін до 30 листопада 2007 року позивач зобов'язаний був сплатити відповідачу грошові кошти у розмірі 10 170,94 грн., що становить 20% від дебіторської заборгованості за вказаними вище реєстрами, а відповідач на підставі п.7.1.2. Договору, у термін до 18.12.2007р., зобов'язаний сплатити позивачу 27 466,86 грн., користуючись ст.601 Цивільним кодексом України, сторони домовились про зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становила 17 295 грн. 92 коп.
Позивач звернувся до відповідача, шляхом направлення останньому листа №479 від 13.12.2007р., з проханням сплатити грошові кошти в розмірі 17 295 грн. 92 коп.
Як вказує позивач, 29.12.2007р. та 29.01.2007р. відповідачем було сплачено 1 000,00 грн., в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 15 295,92 грн.
Станом на 11.02.2008р., зобов'язання відповідача, передбачені Договором, не виконані, грошові кошти, отримані від позивача у розпорядження не повернуті, оплата, передбачена за їх використання Договором, не здійснена.
На підставі п. 6.6. Договору позивачем було нараховано пеню, що становить 398,29 грн.
Крім того, керуючись положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 74,68 грн. та 834,86 грн. - інфляційних втрат.
Також, позивачем було нараховано 1 199,64 грн., що становить 21 % річних за використання наданого позивачем авансу.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем було подану заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 14 295,92 грн. основного боргу, 110,51 грн. - 3% річних, 834,86 грн. - інфляційні втрати, 589,36 грн. - пені, 1450,42 грн. - 21 % річних за використання наданого позивачем авансу.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14 295,92 грн. основного боргу, 110,51 грн. - 3% річних, 834,86 грн. - інфляційні втрати, 589,36 грн. - пені, 1450,42 грн. - 21 % річних за використання наданого позивачем авансу були задоволені. Провадження у справі щодо позовних вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу 1000,00 грн. було припинено на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи, а підстав для його скасування немає, виходячи із наступного:
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
В процесі розгляду справи позивачем була надана заява про зменшення вимог, в якій останній зазначив, що відповідач частково погасив заборгованість, сплативши 1000,00 грн., та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 14 295,92 грн.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано було припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України стосовно позовних вимог ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 1 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову та розгляду справи в суді першої інстанції відповідач свої зобов'язання щодо повернення, отриманих від позивача у розпорядження, коштів не виконав, суму заборгованості у розмірі 14 295,92 грн. не сплатив.
Відповідно до п. 6.6. Договору за невиконання або неналежне виконання умов п.7.1.2. даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплачених грошових коштів за кожен день прострочки.
На підставі наведеного позивачем було нараховано пеню в розмірі 589,36 грн.
Також, на підставі положень ст.625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 110,51 грн. та інфляційних збитків в розмірі 834,86 грн.
Крім того, на підставі п.5.3.2. Договору позивачем нараховано 1450, 42 грн. - 21% річних за використання наданого позивачем авансу.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не були надані суду належні докази на спростування викладеного в позові.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14 295,92 грн. основного боргу, 110,51 грн. - 3% річних, 834,86 грн. - інфляційні втрати, 589,36 грн. - пені, 1450,42 грн. - 21 % річних за використання наданого позивачем авансу, є обґрунтованим, документально підтвердженим та такими, що відповідає фактичним обставинам справи.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач у своїй апеляційній скарзі звертає увагу суду на ту обставину, що розрахунок боргу, наданий позивачем у судовому засіданні та доданий до позовної заяви, не підтверджується актом звірки розрахунків з підприємством відповідача, як того вимагає ст. 7 ГПК України та п.11.5 договору №2/Ф про факторингове обслуговування, а також зазначає, що оскільки відповідач жодного разу не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, він був позбавлений права представити суду необхідні докази та захищати свої інтереси.
Проте такі доводи апеляційної скарги колегія не може прийняти до уваги, оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2008р. було зобов'язано представника відповідача з'явитись з відповідними документами до позивача для складання спільного акту звірки взаєморозрахунків. Відповідач для складання акту звірки до позивача не з'явився, про причини не з'явлення до позивача для складання акту звірки суд не повідомив. Контр розрахунку суми боргу суду не надав.
Крім того, колегія відзначає, що відповідач жодних доказів виконання свого зобов'язання за договором щодо повернення отриманих від позивача у розпорядження коштів у розмірі 14 295,92 грн. разом з апеляційною скаргою або у судовому засіданні суду не надав.
Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 09.04.2008р. є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам справи, а отже підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2008р. у справі №35/89 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Маяк» - без задоволення.
2. Матеріали справи №35/89 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Бондар С.В.