Кіровоградської області
"21" жовтня 2008 р.
Справа № 11/102
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М., при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи № 11/102 від 26.05.2008 року
за адміністративним позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7 а,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Водне господарство", 25007, м. Кіровоград, вул. Озерна Балка, 3 а,
про стягнення 105 419,37 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році та 253,04 грн. пені,
від позивача - Поліщук О.М., довіреність № 04-04/3583 від 17.07.2008 року, головний спеціаліст-юрист;
від відповідача - Іванов В.В., довіреність № б/н від 30.08.2008 року.
Час прийняття постанови: 17 год. 50 хв.
Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Водне господарство" 105'419,37 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році та 253,04 грн. пені.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд ,-
Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Директора Фонду соціального захисту інвалідів №16 від 01.03.2007року, Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів та фінансування заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів; приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 05.07.2001року всім підприємствам (об'єднанням), установам і організаціям незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих. У разі незабезпечення зазначених нормативів підприємства (об'єднання), установи чи організації зобов'язані щороку сплачувати штрафні санкції до Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідач своєчасно 29.02.2008 року подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік. В звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (а.с. 6) в графі середньооблікова кількість штатних працівників особового складу (осіб), та зазначене відповідачем, що працюють на роботах, що не входять в перелік робіт з підвищеною небезпекою, зазначено 345 працівників, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 20 працівників; в графі фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) - 5195,7; в графі середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.) - 15060.
Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів разом з помічником прокурора м. Кіровограда була проведена перевірка стосовно виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та достовірності інформації, яка була надана у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік. В ході перевірки було встановлено, що в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік була недостовірна інформація в частині зазначення середньооблікової чисельність штатних працівників у 2007 році. Оскільки відповідач зазначив не середньооблікову кількість штатних працівників особового складу (осіб) - 676, а середньооблікову кількість штатних працівників особового складу (осіб), що працюють на роботах, що не входять в перелік робіт з підвищеною небезпекою - 345. Тому чотирьох відсотковий норматив по створенню робочих місць для працевлаштування не було правильно розраховано.
Відповідно до акту від 06.03.2008 року стосовно перевірки виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (а.с. 10) на підприємстві повинно працювати у 2007 році 27 інвалідів, а фактично працювало тільки 20 інвалідів, 7 чоловік не працевлаштовані і сума штрафних санкцій складає 105'419,37 грн.
Згідно наказу Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005 року погодженого з Міністерством праці та соціальної політики України "Про затвердження інструкції зі статистики кількості працівників", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за № 1442/1722, у пункті 3.2.5 зазначається: "Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4.....12".
Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (зі змінами та доповненнями), встановлено, що підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструється у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом. Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, сплачують самостійно штрафні санкції до 15 квітня року, що настає за звітним. Штрафні санкції сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку, передбаченому законом.
Оскільки відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, за ним рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій до відділення в сумі 105'419,37 грн.
Не подано відповідачем господарському суду також наступні матеріали: визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів; чи створені за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів у межах визначеного законом нормативу; чи інформував відповідач державну службу зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та позивача (відділення Фонду соціального захисту інвалідів) про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів; чи інформував відповідач державну службу зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може застосовуватись праця інвалідів.
Відповідач в своїх запереченнях без номера від 01.07.2008 року не погоджується з позовними вимогами виходячи з наступних підстав: у звіті «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів,, за 2007 рік була зазначена не середньооблікова чисельність штатних працівників у 2007 році, а середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу (осіб), що працюють на роботах, що не входять в перелік робіт з підвищеною небезпекою; виходячи з того, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників та враховуючи те, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону праці" умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Не можна працівнику пропонувати роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я то, відповідно, у випадку, коли специфіка підприємства передбачає більшість посад, пов'язаних з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватись з урахуванням такої специфіки. Тобто, встановлюючи нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць на підприємстві, які не пов'язані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, передбаченому Законом України "Про охорону праці" та іншим законодавством України. Крім того, аналіз норм Закону дозволяє дійти висновку, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Звідси випливає, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абз. 2 п. 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1434 від 26 вересня 2002 року) (далі - Положення), згідно з яким завданням Фонду соціального захисту інвалідів є здійснення контролю за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідно до ч. 6 п. 4 Положення Фонд соціального захисту інвалідів сприяє створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів. Ще однією підставою, яка навіть при наявності робочих місць на яких не було працевлаштовано інвалідів виключала за це відповідальність відповідача є те, що позивачем в позовній заяві не наведено доказів того, що відповідачу направлялись або до нього самостійно зверталися інваліди в 2007 році в межах нормативу та їм було безпідставно відмовлено у працевлаштуванні без поважної причини.
Як видно зі списку працюючих інвалідів - штатних працівників які були зайняті на підприємстві у 2007 році, кількість працевлаштованих працівників становила 23, а не 20, як то зазначено в акті перевірки.
Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
В зв'язку з тим, що у відповідача у 2007 році не було вільних вакансій, на яких дозволяється використовувати найману працю інвалідів, то відповідно він не подавав звіт про вільні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.
Навіть не зважаючи на відсутність вільних вакансій на підприємстві ті інваліди котрі були направлені для працевлаштування центром зайнятості, були працевлаштовані на підприємстві.
В доповненні до заперечення від 20.10.2008 року відповідач, з посиланням на судову практику описану в Довідці про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Вищого адміністративного суду України від 23.08.2007 року, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову № 04-03/3072 від 23.04.2008 року.
Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки вони суперечать законодавству України. Так, як відповідач фактично не створив робочі місця для 7 інвалідів і повинен нести відповідальність, передбачену ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21.03.1991року (з подальшими змінами та доповненнями), оскільки робоче місце інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2005 року № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року № 19 (далі-Положення), - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору. Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" зобов'язує відповідача, відповідно до чотирьох відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Відповідач вказані вимоги закону не виконав, будь-яких документів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів суду не надав.
Господарським судом також не приймаються доводи відповідача в частині працевлаштування у 2007 році 23 інвалідів, оскільки дана кількість визначена списком працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2007 році (а.с. 33), в той час, коли чинним законодавством України встановлена не списочна, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, яка вираховується у відповідності до наказу Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005 року погодженого з Міністерством праці та соціальної політики України "Про затвердження інструкції зі статистики кількості працівників", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за № 1442/1722.
Крім того, жоден акт чинного законодавства України не визначає для відповідача, як підприємства окремої галузі господарства, нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів, інші ніж визначені ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".
З огляду на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують сплату штрафних санкцій в сумі 105'419,37 грн., позовні вимоги в цій частині заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007 року, порушення строку сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, розмір якої обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діє на момент подання позовної заяви.
Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строку сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році Згідно обґрунтованого розрахунку позивача відповідачу нараховано пеню в розмірі 253,04 грн. за період з 16.04.2008 року по 23.04.2008 року, яка також підлягає стягненню.
Керуючись ст. 71, ст. 160, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Водне господарство" (25006, м. Кіровоград, вул. Озерна Балка, 3 а, р/р 26005052901751 в КФ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 323583, ідентифікаційний код 33142604) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а, р/р 31215230700002 ВДК в м. Кіровограді Банк: Управління Держказначейства в Кіровоградській області, МФО 823016, код 24145329) - 105'419,37 грн. адміністративно-господарських санкцій та 253,04 грн. пені.
Після набрання постановою законної сили за заявою стягувача видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її виготовлення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Копії постанови направити сторонам.
Суддя