01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.06.2008 № 05-6-20/356
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Коротун О.М.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача Старчук Ю.О. - представник за дов. № 3 від 27.05.2008;
від відповідача -Запорожець Л.Г. - головний спеціаліст за дов. № 16-08/1436 від 12.03.2008;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківське обласне державне об"єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.03.2008
у справі № 05-6-20/356 (Палій В.В.)
за позовом Івано-Франківське обласне державне об"єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості
до Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти інауки України
Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання недійсним свідоцтва України № 66500 від 15.09.2006р. на знакдля товарів і послуг "Франківська"
Івано-Франківське обласне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (далі - позивач) у березні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (далі - відповідач 2) про визнання свідоцтва недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2008 № 05-6-20/356 позовні матеріали повернуті позивачу без розгляду на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що подана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, власниками свідоцтва України № 66500 від 15.09.2006 на знак для товарів і послуг «Франківська» виступає як юридична особа, яка визначена позивачем у якості відповідача, так і фізичні особи, а відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2008 № 05-6-20/356 та передати справу до суду першої інстанції на розгляд по суті. Крім того, апелянт порушив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник вказує, що спір по справі стосується господарських правовідносин, оскільки порушено права та законні інтереси позивача в процесі господарської діяльності. Спір не стосується особистих немайнових прав інтелектуальної власності за ст. 423 ЦК України та майнових прав за ст. 424 ЦК України.
Крім того, апелянт зазначає, що дійсно, фізичні особи (Тимошицький О.С., Олексик В.Є., Паньків А.Г.) є співвласниками спірного об'єкту інтелектуальної власності, але суд, дійшовши висновку, що вирішення даного спору може порушити права та законні інтереси фізичних осіб, має право залучити цих фізичних осіб до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, що не вплине на підвідомчість даного спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 позивачу було відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.
В судове засідання 24.06.2008 з'явилися представники позивача та відповідача 1.
Відповідач 2 в судове засідання 24.06.2008 (вдруге) не з'явився, хоча двічі був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчать поштове повідомлення № 0664069 від 28.05.2008 про вручення кореспонденції (ухвали суду від 15.05.2008) та реєстр відправки поштової кореспонденції від 09.06.2008 (копія якого наявна в матеріалах справи).
Отже, відповідач 2 знав про дату розгляду апеляційної скарги по даній справі 24.06.2008, але не надав доказів неможливості направлення в судове засідання будь-якого свого представника, з врахуванням того, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою. В зв'язку з неможливістю відкласти розгляд апеляційної скарги по даній справі в межах 2-місячого строку, встановленого ст. ст. 69, 102 ГПК України, на іншу дату, та з врахуванням другої неявки сторони, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2008 № 05-6-20/356 у відсутності представника відповідача 2, повідомленого належним чином про час і місце судового засідання.
В судовому засіданні 24.06.2008 представник позивача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2008 № 05-6-20/356 скасувати та направити позовні матеріали до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції залишити без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2008 № 05-6-20/356 з підстав правильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права.
В судовому засіданні 24.06.2008 представник відповідача 1 просив суд у задоволені апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 16-08/3065 від 31.05.2008, ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2008 № 05-6-20/356 залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, Київський апеляційний господарський суд
Позивачем до господарського суду міста Києва була подана позовна заява до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» про визнання свідоцтва недійсним. Судом першої інстанції позивачу було відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Однак, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищевказаним висновком місцевого господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, позивачу було відмовлено в прийнятті позовної заяви з підстав того, що співвласниками оспорюваного свідоцтва виступають у тому числі фізичні особи, які повинні бути співвідповідачами при вирішенні спору, а отже, на думку суду першої інстанції, зазначений спір не підвідомчий господарським судам України та має розглядати судами загальної юрисдикції.
Згідно з частинами другою і третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
В силу положень статей 147, 150, 151 Конституції України юрисдикція Конституційного Суду України на даний спір не поширюється, а відтак він підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції.
При цьому даний спір не є й публічно-правовим спором, внаслідок чого не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів (статті 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
Водночас компетенція місцевих загальних судів визначена частиною другою статті 22 Закону України “Про судоустрій України», згідно з якою вони розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України ці суди в порядку цивільного судочинства розглядають: справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства; інші справи, віднесені законом до їх компетенції.
Частина третя статті 22 Закону України “Про судоустрій України», визначаючи повноваження господарських судів як спеціалізованих судів з розгляду спорів у сфері господарських правовідносин, установлює, що цими судами розглядаються також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Статтею 41 ГПК України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Предметом даного судового розгляду є вимоги Івано-Франківського обласного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості лише до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» з приводу визнання недійсним свідоцтва України № 66500 від 15.09.2006 на знак для товарів і послуг «Франківська». Отже, предметом поданої позовної заяви є вимога про визнання недійсним вищевказаного свідоцтва, виданого відповідачем 1.
Вимог до фізичних осіб даний позов не містить. Спір, зокрема, щодо права власності саме фізичних осіб - Тимошицького О.С., Олексюка В.Є., Панькова А.Г., не є предметом даного судового провадження. Позивач не уточнював позовних вимог в цій частині, а суд першої інстанції їх не з'ясовував.
Отже, як за предметом спору, так і за суб'єктним складом сторін, станом на день постановлення спірної ухвали, даний спір не є підвідомчим загальним судам України.
Водночас згідно з частиною першою статті 1 та частиною першою статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Однак третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, хоча й наділяється процесуальними правами (за певними винятками) і несе процесуальні обов'язки сторони (стаття 27 ГПК України), не є стороною (позивачем чи відповідачем) зі справи, а виступає як окремий учасник судового процесу поряд зі сторонами, прокурором, іншими особами, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК України (стаття 18 цього Кодексу).
Таким чином, суд апеляційної інстанції мав можливість залучити фізичних осіб Тимошицького О.С., Олексюка В.Є., Паньків А.Г. до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, що не вплинуло б на підвідомчість спору (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2007 № 25-11/318-06-8431) та з'ясувати вищенаведені обставини.
Крім того, встановивши за результатом розгляду спору, фізичні особи підлягають залученню до участі у справі в якості співвідповідачів, суд першої інстанції не позбавлений права припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З огляду на наведене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом міста Києва неправильно застосовано пункт 1 частини першої статті 62 ГПК України та безпідставно відмовлено позивачу в прийнятті позовної заяви.
Відповідно до ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апелянта про те, що ухвала місцевого господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви Івано-Франківського обласного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, була винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, є обгрунтованими.
У зв'язку з цим, апеляційна скарга Івано-Франківського обласного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва - скасуванню (п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 104 ГПК України) з направленням позовних матеріалів для розгляду по суті до господарського суду міста Києва.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2008 №05-6-20/356 скасувати.
2. Позовні матеріали № 05-6-20/356 передати на розгляд господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Коротун О.М.
27.06.08 (відправлено)