01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.06.2008 № 45/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача - ГоловінаО.І.
від відповідача - ПерепелицяС.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.04.2008
у справі № 45/16 (Балац С.В.)
за позовом Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація
до Комунальна науково-дослідна установа "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста"
про визнання недійсним договору від 14.05.2004 № 43/2004
Шевченківська районна державна адміністрація м.Києва звернулося до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору № 43/2004 від 14.05.2004, укладеним між Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва та Комунальним підприємством «Науково-дослідний інститут соціально-економічних проблем міста».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2008 в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва (позивач) звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції без повного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального права.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
14.05.2004 між Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва та Комунальним підприємством «Науково-дослідний інститут соціально-економічних проблем міста» було укладено договір № 43/2004 на створення (передачу) науково-технічної продукції.
Рішенням Київської міської ради № 426/3002 від 26.05.2005 Комунальної науково-дослідної установи «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» є правонаступником усіх прав і обов'язків Комунального підприємства «Науково - дослідний інститут соціально-економічних проблем міста».
Відповідно до п. 1.1. договору, позивач доручив, а відповідач взяв на себе виконання НДДКР з розробки проекту: «Реформування управління житлово-комунальним господарством Шевченківського району м. Києва».
Згідно п. 3.1. договору зазначено, що за виконану роботу замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу про договірну ціну 78 000,00 грн. (разом з ПДВ).
Договір № 43/2004 від 14.05.2004 підписано головою Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва - Харитончуком М.В. та скріплено печатками Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва та Шевченківської районної у м. Києві ради.
Між позивачем та відповідачем було складено протокол угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію додаток 1 до договору № 43/2004 від 14.05.2004.
Як вбачається із змісту вище зазначеного протоколу, який було складено «від імені замовника - голова Шевченківської районної у м. Києві ради, Харитончук Микола Васильович» та підписано протокол від імені замовника - Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації Хиритончуком М.В. та скріплено печатками Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва та Шевченківської районної у м. Києві ради. Цим протоколом визначено договірну ціну в сумі 78 000,00 грн.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про закупівлю товарі, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції на час укладення договору № 43/2004) цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 2 тисячам євро, а робіт - 100 тисячам євро.
Виходячи з того, що Закон України «Про закупівлю товарі, робіт і послуг за державні кошти» застосовується до закупівель робіт що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 100 тисячам євро, а згідно офіційного курсу Національного банку України встановленого станом на 15.05.2004 ціна договору 78000,00 грн. становить приблизно 12382,57 євро, що менше ніж встановлено вищезазначеним Законом.
Таким чином, норми Закону України «Про закупівлю товарі, робіт і послуг за державні кошти» не поширюються на правовідносини сторін спору щодо укладення оспорюваного договору № 43/2004 від 14.05.2004.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що як вбачається із змісту договору № 43/2004 від 14.05.2004 за правовою природою є «договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт» відповідності до ст. 892 ЦК України, і предметом цього договору є саме виконання робіт.
Такий висновок підтверджується відсутністю в Державного класифікаторі продукції та послуг ДК 016-97 від 30.12.1997 № 822, такого виду послуг, як «розробка проекту», «наукові дослідження», термін «проект» застосовується лише в розумінні «управління певним проектом», «реалізація проекту» тощо. Тобто такого виду послуг як «розробка проекту» не існує.
Відповідно до розділу 2 Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016-97 від 30.12.1997 № 822, послуга є наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником та споживачем і внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як вбачається із змісту оспорюваного договору, пункт «юридичні адреси сторін» договору містять вказівку що стороною договору є Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація. Головою вказаної адміністрації на час укладення оспорюваного договору був Харитончук М.В. про, що підтверджує розпорядження Президента України 24.10.2001 № 288/2001-рп. Отже договір містить підпис Харитончука М.В. скріплений печаткою Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.
Також, протокол угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію додаток 1 до договору № 43/2004, містить вказівку на те, що стороною договору (замовником) є Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація та підписано Харитончуком М.В. і скріплений печаткою Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.
25.10.2004 між позивачем та відповідачем складено Акт № 185 здачі-приймання науково-технічної продукції до договору № 43/2004, відповідно до якого відповідач прийняв роботи виконані позивачем, і заперечить не було.
Посилання позивача на те, що оспорюваний Договір одночасно скріплений печатками Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та Шевченківської районної у м. Києві ради, а в тексті протоколу угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію додаток 1 до договору зазначено, що останній складено «від імені замовника - голова Шевченківської районної у м. Києві ради, Харитончук Микола Васильович», але вказані обставини не свідчать про невідповідність оспорюваного договору нормам Цивільного та Господарського кодексів України.
Таким чином апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів того, що оспорюваний Договір був укладений не уповноваженою особою з перевищенням повноважень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2008 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Шевченківської районної державної адміністрації м.Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2008 - без змін.
Матеріали справи № 45/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.