01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.06.2008 № 33/84
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача - ШарапаМ.О.
від відповідачів - МухаМ.С.
від третіх осіб - 1. Тетерятник О.В., 2. не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2008
у справі № 33/84 (Мудрий С.М.)
за позовом Фірма "Етранса "Шпедиционз Акцієнгезеллшафт"
до 1.Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски"
третя особа 1.Фонд державного майна України
2.Українсько-австрійське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Етранс-Ліски"
про визнання права власності на нерухоме майно в частині внесення інвестицій
До господарського суду звернулася з позовом Фірми «Етранса «Шпедиционз Акцієнгезеллшафт» до Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» про визнання права власності на нерухоме майно в частині внесення інвестицій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2008 позов задоволено повістю. Визнано право власності Фірми «Етранса «Шпедиционз Акцієнгезеллшафт» на склад ангарного типу із вбудованими залізничними коліями площею 3 693,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ-92, вул. Довбуша, 22 в частині зроблених фірмою «Етранса «Шпедиционз Акцієнгезеллшафт» інвестицій на суму 3 355 228,00 грн., що становить 4/5 ідеальних часток. Визнано право власності Фірми «Етранса «Шпедиционз Акцієнгезеллшафт» на гараж на два бокси загальною площею 188 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ-92, вул. Довбуша, 22 в частині зроблених Фірмою «Етранса «Шпедиционз Акцієнгезеллшафт» інвестицій на суму 245 319,00грн., що становить 4/5 ідеальних часток. Стягнуто із Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» на користь Фірми «Етранса «Шпедиционз Акцієнгезеллшафт» витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски» (відповідач) подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в який просить його скасувати та прийняти нове рішення яким в позові відмовити. Також відповідач посилається, що судом першої інстанції не належним чином та не повно з'ясовані обставини справи і неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржувальне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також, Фондом державного майна України було подано відзив на апеляційну скаргу в якій підтримує вимоги апеляційної скарги.
Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.
30.11.1995 між Фірмою “Етранса “Шпедиционз Акцієнгезеллшафт» (позивасем) та Державним підприємством “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски» (відповідачем) було укладено договір про спільну інвестиційну діяльність.
Предметом договору, була експлуатація та реконструкція складу ангарного, площею 3168м2 за адресою: м. Київ, вул. Довбуша, 22 (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п.п. 2.5, 3.2. договору від 30.11.1995, позивач зобов'язався виділити кошти на реконструкцію складських приміщень, а відповідач у відповідності до п. 3.1. договору, надати у тимчасове користування майно у вигляді ангарного складу та прилеглих двох гаражних приміщень (за додатковою угодою), які знаходяться на території відповідача.
Пунктом 3.4. договору від 30.11.1995 передбачено, що грошові кошти, будівельні матеріали, меблі, обладнання та інше майно, необхідне для виконання робіт з експлуатації та реконструкції ангарного приміщення та його функціонування було інвестицією відповідача яка, в разі прийняття рішення про необхідність створення спільного підприємства, згідно до п. 5.1. договору, буде враховані як вклад в статутний фонд створюваного підприємства.
Відповідно до п. 5.2 договору, в результаті договору про спільну діяльність може бути створена спільна часткова власність, розмір частки кожного учасника визначається його вкладом.
Наказом Фонду державного майна України від 26.01.1998 № 108, було прийнято рішення про створення українсько-австрійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Етранс-Ліски» з метою одержання прибутку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2004 по справі № 36/166 визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію СП ТОВ «Термінал-Етранса-Ліски», визнано недійсним його свідоцтво про державну реєстрацію. Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2004 та постановою Верховного Суду України від 16.11.2004 рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2004 залишено в силі.
Відповідно до п. 5 роз'яснення Вищого господарського суду України «»Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність» від 28.04.1995 № 02-5/302 передбачено, що кожний з учасників договору про сумісну діяльність має право ставити питання про дострокове розірвання цього договору (виходу з числа учасників сумісної діяльності). Пунктом 6.1 Роз'яснень - у випадку розірвання договору про сумісну діяльність її учасник має право вимагати повернення своєї частки спільного майна в натурі або шляхом грошової компенсації, якщо виділ майна в натурі неможливий без нерозмірної шкоди для його господарського призначення (стаття 115 ЦК України). Пунктом 6.2 Роз'яснень - при цьому слід мати на увазі певні обмеження права відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством (частина 3 статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні», що діяв на час укладення договору від 30.11.1995, та Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 № 1477). Відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України.
Згідно з п. 5.3. Договору про спільну інвестиційну діяльність від 30.11.1995, у зв'язку з необхідністю розподілу спільної часткової власності (у зв'язку не можливості її розподілу в натурі) учаснику компенсується його доля загального майна грошовими коштами.
Як вбачається з матеріалів справи, жодна із сторін договору про спільну інвестиційну діяльність від 30.11.1995 не ставила питання про дострокове розірвання (вихід зі складу учасників) договору.
Згідно до п. 6.1. договору від 30.11.1995, договір було укладено на п'ять років (30.11.2000).
Отже, договір припиняється після досягнення мети сумісної діяльності.
Таким чином, учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів (ст. 1141 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2005 у справі № 3/108 Державному підприємству “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски» в позові щодо повернення майна з чужого незаконного володіння та визнання права господарського відання на майно, усунення перешкод у користуванні майном, визнання недійсним наказу про оформлення права власності та свідоцтва про оформлення права власності відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2005 було скасовано рішення 12.04.2005 та прийнято нове рішення, яким позов Державного підприємства “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски» було задоволено в повному обсязі. Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 13.10.2005 касаційну скаргу Українсько-австрійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Етранса-Ліски» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2005. - без змін. Постановою Вищого господарського суду України 13.10.2005 було встановлено, що відповідно до ст. 35 ГПК України, постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2004 по справі № 36/166, скасовано державну реєстрацію та визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію Українсько-австрійське спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Етранса-Ліски» свідчить про те, що правовідносини між: сторонами фактично не склалися та не породжують для сторін прав та обов'язків, оскільки СП ТОВ «Термінал-Етранса-Ліски» сторонами створено не було. Даний факт підтверджується тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2004 по справі 30/112, яке набрало законної сили, розірвано договір про спільну діяльність по створенню українсько-австрійського СП ТОВ «Термінал-Етранса-Ліски» від 24.01.1998, укладеного між Фондом держмайна України та Державним підприємством “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски». Також встановлено, що спірне майно до передачі до статутного фонду українсько-австрійського СП ТОВ «Термінал-Етранса-Ліски», перебувало у державній власності та належало на праві повного господарського відання Державного підприємства “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски».
08.12.2005 ухвалою Верховного суду України відмовлено Українсько-австрійському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Етранса-Ліски» у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду міста Києва від 13.10.2005.
Колегія проаналізувавши надані сторонами докази прийшла до висновку, що у позивача відсутні правові підстави для визнання за ним право власності на спірне майно.
Згідно ч. 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції не було враховано мети укладення договору про спільну діяльність від 30.11.1995 та способів досягнення сторонами договору цієї мети.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2008 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Український державний центр транспортного сервісу “Ліски» задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2008 скасувати. В позові відмовити повністю.
Матеріали справи № 33/84 повернути Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.