01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.05.2008 № 6/552
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - БєлячковаО.В.
від відповідача - ТютюнникВ.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2007
у справі № 6/552
за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 14694336,02 грн.
Рішенням Господарського суду містаКиєва від 05.12.2007 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції без повного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем в якості покупця та відповідача в якості постачальника було укладено договір № 116-37 від 30.01.2006 на постачання природного газу. Відповідно до умов договору, НАК «Нафтогаз України» (продавець) зобов'язувався передавати ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (покупцю) у власність протягом 2006 року природний газ, закуплений НАК «Нафтогаз України» за зовнішньоекономічними контрактами для забезпечення використання палива як моторного палива через автомобільні газонаповнювальні компресорні станції, а ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» зобов'язувалась прийняти та оплатити природний газ на умовах даного Договору в обсязі 461,200 млн. куб. метрів, у тому числі в першому кварталі - 101,500 млн. куб. м., в другому кварталі - 110,500 млн. куб. м., у третьому кварталі - 121,800 млн. куб. м., у четвертому кварталі - 127,400 млн. куб.м.
Відповідно ст. 6 Закону України «Про нафту і газ» від 12.07.2001, державна політика в нафтогазовій галузі та управління нею, реалізується Кабінетом Міністрів України та іншими уповноваженим на це органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, які здійснюють управління нею.
Постановою Кабінетом Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. з метою надійного забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, підвищення відповідальності за своєчасне проведення розрахунків затверджено Порядок забезпечення споживачів природнім газом.
Станом на 01.01.2006 Порядок забезпечення споживачів природнім газом було передбачено, що забезпечення технологічних та інших виробничих потреб Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», підприємств з газопостачання та газифікації і відкритого акціонерного товариства «Київгаз» задовольняється з ресурсів газу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», отриманих як рентна плата за транзитне транспортування російського природного газу через територію України.
04.01.2006 між ВАТ «Газпром», НАК «Нафтогаз України» та Компанією «РосУкрЕнерго» було укладено угоду про врегулювання відносин в газовій сфері, якою передбачено плату за транспортування російського газу через територію України коштами, а не газом.
Цією угодою погоджено, що з 01.01.2006 як постачальник природного газу до Україну є компанію «РосУкрЕнерго», і для реалізації на внутрішньому ринку України природного газу, що поступає з території Російської Федерації, остання спільно з НАК «Нафтогаз України» зобов'язались створити не пізніше 01.02.2006 спільне підприємство.
Пунктом 2.2 договору № 116-37 передбачено, що розподіл квартальних обсягів газу по місяцях кварталу здійснюється рівномірно, виходячи з середньодобового квартального обсягу.
Відповідно до п. 4.1 договору № 116-37, ціна за 1000 куб.м. газу складає 422,10грн.
02.03.2006 Кабінетом Міністрів України було внесено зміни до Порядку забезпечення споживачів природнім газу, яким було передбачено, що для забезпечення технологічних та інших виробничих потреб Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», суб'єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, потреба в природному газі задовольняється з ресурсів імпортованого природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оспорює факт не здійснення постачання газу за Договором у червні та липні 2006 року позивачем.
Рішенням правління НАК «Нафтогаз України» від 05.06.2007, оформленим пунктом 2.2 протоколу № 67 засідання правління НАК «Нафтогаз України» від 05.06.2007, дочірню компанію «Газ України», дочірню компанію «Укртрансгаз» та Дочірнє підприємство «Газ-тепло» було зобов'язано для покриття дефіциту природного газу, який виник у червні-липні 2006 року в обсягах 831,7 млн. куб. м., 927,35 млн. куб. м. та 55,14 млн. куб. м. відповідно, закупити на ринку України зазначені обсяги природного газу імпортованого походження у постачальника, який має необхідний ресурс природного газу, за цінами, що склались на дату укладання договору на виконання цього рішення.
18.06.2007 між ДК «Укртрансгаз» та ЗАТ «Укргаз-Енерго» було укладено договір на постачання природного газу № 117ТР-219.
Відповідно п. 4.1 договору № 117ТР-219, якого ціна природного газу була встановлена у розмірі 866,5920 грн. за 1000 куб. м.
Згідно до актом приймання-передачі природного газу до договору № 117ТР-219 від 18.06.2007 ЗАТ «Укргаз-Енерго» передало, а ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» отримала 75032353 куб. м. природного газу. Вартість цього газу склала 65 022 436,85 грн.
Різниця між вартістю природного газу, що не був поставлений відповідачем за Договором № 116-37, та вартістю природного газу, придбаного позивачем у ЗАТ «Укргаз-Енерго», складає 14 694 336,02 грн.
Позивачем було понесені витрати у розмірі 14 694 336,02 грн. пов'язані з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором щодо постачання газу у червні та липні 2006 року.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Одним з них є обов'язок відшкодування збитків.
Відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності, оскільки пов'язані з покладенням на боржника нових додаткових обов'язків, які ущемляють його майнові інтереси.
Підставою цивільно-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправність поведінки особи; шкода, як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду.
Законом встановлена презумпція вини правопорушника, відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Отже, виходячи з вказаних положень закону, вина особи полягає у невжитті нею об'єктивно існуючих заходів, що залежать від неї і спрямовані на недопущення порушення зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, для виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо передачі позивачу імпортованого газу відповідач зобов'язаний був укласти відповідні договори зі спільним підприємством, створеним на виконання угоди від 04.01.2006, яким є ЗАТ «Укргаз-Енерго».
Відповідач листами № 6/1-730-3956 від 30.05.2006, № 6/1-999-5433 від 28.07.2006 НАК «Нафтогаз України» надіслав на адресу ЗАТ «Укргаз-Енерго» проекти договорів на закупівлю у червні та липні 2006 року імпортованого природного газу.
Пропозиція НАК «Нафтогаз України» про укладення зазначених договорів не була прийнята ЗАТ «Укргаз-Енерго», а договори не було не підписано.
НАК «Нафтогаз України» у грудні 2006 року звернулась до господарського суду з позовами до ЗАТ «Укргаз-Енерго» про зобов'язання укласти договори купівлі-продажу природного газу та про зобов'язання підписати відповідні акти приймання-передачі природного газу.
Рішеннями Господарського суду міста Києва від 09.02.2007 у справах № 7/766 та № 7/768 позови НАК «Нафтогаз України» до ЗАТ «Укргаз-Енерго» було задоволено.
Постановами Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2007 у справах № 7/766 та № 7/768 скасовані, в позовах НАК «Нафтогаз України» до ЗАТ «Укргаз-Енерго» відмовлено повністю.
Постановами Вищого господарського суду України від 03.10.2007 постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справах № 7/766 та № 7/768 залишені без змін, а касаційні скарги НАК «Нафтогаз України» - без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду України від 28.02.2008 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 03.10.2007 у справі № 7/766.
Ухвалою Верховного Суду України від 06.03.2008 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 03.10.2007 у справі № 7/768.
Виходячи з вище наведеного, крім ЗАТ «Укргаз-Енерго» реалізаторів на внутрішньому ринку України газу, що поступає з території Російської Федерації, свідчать про те, що відповідач вжив об'єктивно існуючі заходи, що залежать від нього і спрямовані на недопущення порушення своїх зобов'язань за Договором.
Таким чином відповідач, в силу п. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України, є невинуватим у невиконанні ним зобов'язань за договором.
Насідком відсутності вини є відсутність складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою цивільної відповідальності.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для стягнення збитків відсутні.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2007 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2007 - без змін.
Матеріали справи № 6/552 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді