10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"09" жовтня 2008 р. Справа № 7/1-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Вознякевич Н.І. - ліквідатора,
від відповідачів:
- приватного підприємства будівельної фірми "Сан-Буд": Сокольвака М.В. - ліквідатора,
- приватного підприємства "Будівельна компанія "Поділля-Буд" : Хоменчука С.А. -
представника за довіреністю № 0701/19 від 26.07.2007р.,
від третьої особи: Костюк Т.І. - представника за довіреністю від 06.02.2007р.,
Левченко Ю.А. - представника за довіреністю від 18.06.2008р.,
розглянувши апеляційні скарги підприємства "Вінницький консервний завод",
м.Вінниця та відкритого акціонерного товариства "Автосервіс", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "05" березня 2008 р. у справі № 7/1-07 (склад колегії суддів: головуючий суддя Мінєєва Н.В., судді Говор Н.Д., Даценко М.В.)
за позовом підприємства "Вінницький консервний завод" (м.Вінниця), заснованого на власності Компанії "Ukinvest Development Limited" (Республіка Кіпр, м.Лімассол)
до - приватного підприємства будівельної фірми "Сан-Буд", м.Вінниця;
-приватного підприємства - будівельної компанії "Поділля-Буд", м.Вінниця
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні позивача - відкритого акціонерного товариства "Автосервіс", м.Вінниця
про визнання недійсним договору №2-Б купівлі-продажу незавершеного будівництвом
60-ти квартирного житлового будинку, що укладений між ПП "Будівельна фірма "Сан-
Буд" та ПП - будівельною компанією "Поділля-Буд",
Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.03.2008р. у справі №7/1-07 в позові підприємства "Вінницький консервний завод" (м.Вінниця), заснованого на повній власності Кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited" (Республіка Кіпр, м.Лімассол), до приватного підприємства будівельної фірми "Сан-Буд", м.Вінниця, приватного підприємства - будівельної компанії "Поділля-Буд", м.Вінниця, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- відкритого акціонерного товариства "Автосервіс", м.Вінниця про визнання недійсним договору №2-Б купівлі-продажу незавершеного будівництвом 60-ти квартирного житлового будинку, що укладений 24.01.2001р. між ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд" та ПП - будівельна компанія "Поділля-Буд", відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.04.2008р. (т.3 а.с.1) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження.
Крім того, рішення місцевого господарського суду було оскаржене відкритим акціонерним товариством "Автосервіс", апеляційну скаргу якого було також прийнято до провадження згідно ухвали суду апеляційної інстанції від 25.04.2008р. (т.3 а.с.21) з ухваленням здійснювати її розгляд в одному провадженні зі скаргою позивача.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає наступне:
- місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності у нього прав на спірне майно, і, як наслідок, порушення таких прав укладенням оспорюваного договору, однак, зробивши такий висновок, суд проігнорував, що відповідачі, всупереч вимогам суду, не надали оригіналів документів, які могли знаходитися лише у них, а саме: оригіналів договору купівлі-продажу №2Б від 24.01.2001р. та акту приймання-передачі, ПП - будівельна компанія "Поділля-Буд" в жодне судове засідання свого представника не направило, витребуваних судом документів не надало, в той час як ліквідатор ПП будівельної фірми "Сан-Буд" Сокольвак М.В. повідомив суд про те, що первинні документи на підтвердження того, чи було ПП будівельна фірма "Сан-Буд" власником об'єкта незавершеного будівництва - 60-квартирного житлового будинку по вул.Ф.Енгельса у м.Вінниці, відсутні з причини їх викрадення, та визнав недійсність як самого договору №2-Б від 24.01.2001р., так і акту приймання-передачі від 26.01.2001р. При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги, що посилання Сокольвака М.В. на факт викрадення документів в 2000 році та січні 2001 року є необґрунтованими, оскільки оспорюваний договір укладено 24.01.2001р., а згідно повідомлення КМВС України у Вінницькій області №3/250 від 13.02.2007р. автомобіль директора ППБФ "Сан-Буд" Самойленка О.М. було викрадено 23.01.2001р., тобто до укладення договору, а будь-яких інших заяв в органи МВС відносно викрадення документів фінансово-господарської звітності та бухгалтерського обліку, ні від ППБФ "Сан-Буд", ні від ПП - БК "Поділля-Буд" не подавалось.
ВАТ "Автосервіс" у своїй апеляційній скарзі стверджує, що рішення місцевим господарським судом прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, зокрема, за відсутності оспорюваного договору, який би підтверджував той факт, що ПП-БК "Поділля-Буд" на підставі цього договору стало власником спірного майна, вимога про повернення якого від ВАТ "Автосервіс" до ПП-БК "Поділля-Буд" на даний час є предметом судового розгляду у справі №13/113-06.
Ліквідатор ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд" у письмовому відзиві №61 від 02.09.2008р. на апеляційні скарги підтримав останні та зазначив, що суд першої інстанції, акцентуючи увагу на тому, що позивачем не надано оригіналу спірного договору, водночас, не врахував, що оригінал цього договору знаходиться у справі №13/116-06. Звертає увагу, що відповідно до банківських виписок по розрахунковому рахунку ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд" за період з 01.01.2000р. по 01.04.2006р. будь-які кошти за продане майно не надходили, правовстановлюючі документи на об'єкт незавершеного будівництва, належним чином зареєстровані у Вінницькому бюро технічної інвентаризації по спірному договору купівлі-продажу у ПП "БФ "Сан-Буд" відсутні, земельна ділянка під будівництво не виділялася, як і відсутня проектна документація.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу підприємства у повному обсязі, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції, та погодилась з доводами, викладеними в апеляційній скарзі ВАТ "Автосервіс". Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представники третьої особи підтримали апеляційну скаргу ВАТ "Автосервіс" у повному обсязі, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції, та погодились з доводами апеляційної скарги підприємства "Вінницький консервний завод". Вважають рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник ПП - будівельної компанії "Поділля-Буд" заперечив проти вимог апеляційних скарг, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ліквідатор ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд" Сокольвак М.В. погодився з доводами апеляційних скарг, зазначивши, що рішення господарського суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням усіх обставин справи. Просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи убачається, що 14.11.2006р. підприємство "Вінницький консервний завод" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Будівельна фірма "Сан-Буд", приватного підприємства - будівельної компанії "Поділля-Буд" про визнання недійсним на підставі ст.48 Цивільного кодексу УРСР договору купівлі-продажу №2-Б від 24.01.2001р., укладеного між відповідачами.
Зокрема, як вказує позивач, в кінці лютого 2006 року, отримавши копію позовної заяви у справі за позовом приватного підприємства - будівельної компанії "Поділля-Буд» до ВАТ "Автосервіс» (т.2 а.с.64), він дізнався про те, що 24.01.2001р. на підставі договору №2-Б приватне підприємство "Будівельна фірма "Сан-Буд» продало підприємству - будівельній компанії "Поділля-Буд» незавершене будівництво 60-ти квартирного житлового будинку по вул.Енгельса у м.Вінниці балансовою вартістю 394479,00грн.
Позивач вважає, що ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд» не вправі було продавати вищевказане майно, оскільки не було його власником.
В обґрунтування своїх тверджень позивач зазначає, що в п.1.1 оспореного договору зазначено, що предметом даного договору є "незавершений будівництвом 60-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться у м.Вінниці по вул.Ф.Енгельса, який належить "продавцю", тобто ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд" на праві власності та на підставі договору №42 від 12.10.1999р., акту приймання-передачі від 18.10.1999р., Угоди про розподіл квартир від 12.10.1999р. з відкритим акціонерним товариством "Вінницький консервний завод", однак, посилання на вказаний договір №42 як на правовстановлюючий документ, є безпідставним, оскільки даний договір є договором підряду між ВАТ "Вінницький консервний завод" та ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд", яким передбачався лише обов'язок ВАТ "Вінницький консервний завод" (замовника) розрахуватися за виконані ПП "БФ "Сан-Буд" (виконавцем) роботи та вкладені матеріали передачею відповідної кількості квартир, й на підставі якого виконавець виконав певний об'єм робіт і вклав у будівництво певну кількість матеріалів, набувши лише статус дебітора за отримані від замовника будматеріали від розібрання гуртожитку, овочевого магазину, електроенергію, за які виконавець не розрахувався.
За твердженням позивача, ПП "БФ "Сан-Буд" самовільно визначило себе власником незавершеного будівництвом 60-ти квартирного житлового будинку, не отримавши дозволу на його будівництво, не оформивши належним чином земельну ділянку під будівництво, не виготовивши кошторисну документацію та не підписавши жодного акту виконаних робіт з ВАТ "Вінницький консервний завод", як це було передбачено п.3 договору підряду №42 від 12.10.1999р.
Крім того, як зазначає позивач, 19.10.2000р. був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод", відповідно до якого до покупця -Компанії "Ukinvest Development Limited", у числі інших активів перейшла дебіторська заборгованість ПП "БФ "Сан-Буд" по договору №42 від 12.10.1999р.
Таким чином, на думку позивача, відбулася уступка права вимоги і до набувача - Компанії "Ukinvest Development Limited", підприємства "Вінницький консервний завод" перейшли права, що забезпечують виконання зобов'язання ПП "БФ "Сан-Буд" по договору №42 від 12.10.1999р., підтвердженням чому є зведений акт інвентаризації цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод" станом на 15.01.2001р.; розпорядження №9 ліквідаційної комісії ВАТ "Вінницький консервний завод" від 30.11.2000р.; акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 15.01.2001р.; оригінал договору №42 та додатку №1 до нього; лист генерального директора ВАТ "Вінницький консервний завод" №32 від 11.07.2000р.
Позивач також зазначає, що матеріали офіційного листування між сторонами договору №42 (листи генерального директора підприємства "Вінницький консервний завод" №597 від 29.10.2001р., №605 від 07.11.2001р., №606 від 12.11.2001р., лист директора ПП "БФ "Сан-Буд" №194 від 11.12.2001р.) свідчать про те, що перехід права власності на незавершене будівництво до підприємства "Вінницький консервний завод" сумнівів чи будь-яких заперечень у ПП "БФ "Сан-Буд" не викликало, претензій щодо неврегульованості розрахунків по договору №42, чи претензій на власність на незавершене будівництво протягом періоду позовної давності до підприємства "Вінницький консервний завод" чи Компанії "Ukinvest Development Limited" від ПП "БФ "Сан-Буд" чи ПП - БК "Поділля-Буд" не поступало, а факт існування спірного договору №2-Б від 24.01.2001р. до лютого 2006 року (моменту звернення ПП - БК "Поділля-Буд") заперечується листуванням, яке велося між ВАТ "Вінницький консервний завод" та ПП "БФ "Сан-Буд" в листопаді-грудні 2001 року, з якого вбачається, що останнє відправляє 11.12.2001р. на адресу підприємства "Вінницький консервний завод" лист №194, з якого видно, що незавершене будівництво знаходиться у володінні підприємства "Вінницький консервний завод".
Позивач звертає увагу на те, що всупереч ст.224 ЦК УРСР, якою передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму, сторони оспореного договору погодили обов'язок покупця провести розрахунки за об'єкт шляхом перерахування грошових коштів, передачею матеріальних активів, виконанням будівельно-монтажних робіт та наданням інших послуг продавцю й грошові кошти в сумі 394479,00грн. ПП - БК "Поділля-Буд", як покупець, не сплатило, а натомість, сторони провели взаємозалік боргу боржника ПП "БФ "Сан-Буд" перед кредитором ПП - БК "Поділля-Буд" по договору на участь в пайовому будівництві від 10.10.2000р. в рахунок оплати виконаних будівельно-монтажних робіт на об'єктах будівництва, які проводило ПП - БК "Поділля-Буд", тобто, укладаючи договір №2-Б від 24.01.2001р., його сторони мали на меті погашення заборгованості шляхом зміни розрахунків за договором на участь у пайовому будівництві, а не купівлю-продаж.
Приватне підприємство "Будівельна фірма "Сан-Буд» в особі ліквідатора фірми Сокольвака М.В. у письмових поясненнях за №10 від 08.02.2007р. (т.1 а.с.62) повідомило, що первинні документи на підтвердження того, чи було ПП "БФ "Сан-Буд» власником об'єкту незавершеного будівництва - 60-ти квартирного житлового будинку по вул.Ф.Енгельса у м.Вінниці, відсутні, так як згідно пояснень керівника підприємства Самойленка О.М. всі документи викрадені в 2000 та січні 2001 року й з січня 2001 року підприємство не працює. Будь-яка бухгалтерська документація, матеріальні та інші цінності, печатка та штампи підприємства йому, тобто ліквідатору підприємства, керівником останнього не передавались, а виданий господарським судом Вінницької області 15.08.2005р. наказ про примусове вилучення та передачу арбітражному керуючому (ліквідатору) матеріальних та інших цінностей, бухгалтерської документації, печаток та штампів банкрута, який отриманий ДВС Староміського району м.Вінниці 22.08.2005р., до цього часу не виконаний.
Як стверджує ліквідатор ПП "БФ "Сан-Буд", про всі незаконні дії колишнього керівника ПП "БФ "Сан-Буд» Самойленка О.М., ним були направлені заяви до правоохоронних органів, й на даний час проводяться перевірки.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.02.2007р. (т.1 а.с.76-79) до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено відкрите акціонерне товариство "Автосервіс", якому ПП - будівельна компанія "Поділля-Буд" пред'явило позов (справа №13/113-06) про відшкодування вартості незавершеного будівництва в сумі 474866,72грн.
У письмових поясненнях (т.1 а.с.107-109) ВАТ "Автосервіс" стверджує, що ПП "БФ "Сан-Буд" та ПП - БК "Поділля-Буд" ніколи не були власниками незавершеного будівництвом 60-ти квартирного житлового будинку по вул.Ф.Енгельса у м.Вінниці, а право власності на вказаний об'єкт належить Вінницькому консервному заводу.
Приватне підприємство - будівельна компанія "Поділля-Буд" у письмових поясненнях за №212 від 15.11.2007р. (т.2 а.с.25-26) проти позову заперечило, посилаючись на те, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, не є правонаступником в оспорюваному договорі, так як його права не виникають згідно ст. 25 ГПК України внаслідок реорганізації підприємства чи організації, коли господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, а тому, будь-яких прав позивача даний правочин не порушує. Звертає увагу на те, що виходячи із приписів ст.ст.256,257 ЦК України термін позовної давності за даним позовом збіг.
Дослідивши зібрані у справі докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, в сукупності з аналізом норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації усіх форм власності майна і організаційних форм як України, так і інших держав, що мають статус юридичної особи, які вважають, що їх право чи охоронюваний законом інтерес порушений або оспорюються, вони мають юридичну можливість звернутися до господарського суду відповідно до встановленої ГПК України підвідомчості господарських спорів.
Як зазначено в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Виходячи із змісту цієї статті, крім, контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., який діяв на час укладення відповідачами у даній справі спірного договору). В зв'язку з цим, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом згідно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору, укладеного 24.01.2001р., а тому, при вирішенні даного спору слід керуватися вимогами Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. в редакції, що діяла на час укладення цього договору.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР (далі -ЦК УРСР), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 Господарського процесуального кодексу України).
Однак, всупереч правилу ст.33 ГПК України, позивач не довів, що укладенням договору №2-Б від 24.01.2001р. порушено його права.
При цьому колегією суддів враховується наступне.12.10.1999р. між приватною будівельною фірмою "Сан-Буд" та відкритим акціонерним товариством "Вінницький консервний завод" було укладено договір №42 (т.1 а.с.19, т.2 а.с.44-45), відповідно до якого ВАТ "Вінницький консервний завод" (за договором "замовник") доручило ПБФ "Сан-Буд" (за договором "виконавцю") будівництво 60-квартирного житлового будинку по вул.Енгельса.
Договором встановлено обов'язок "виконавця" здати готовий об'єкт, підписати приймально-здавальний акт (п.2 розділу 3 договору).
Як передбачено п.5 цього договору, за виконаний обсяг робіт згідно даного договору "замовник" передає "виконавцю" квартири на поверхах згідно додатку №1 до даного договору. "Виконавець" має право розпоряджатися виділеними йому квартирами на свій розсуд.
Згідно додатку №1 до договору №42 від 12.10.1999р (т.1 а.с.20) "замовнику" із загальної кількості 60 квартир, належить -8 квартир, "виконавцю» -52 квартири.
10.10.2000р. ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд" уклала з приватним підприємством -будівельною компанією "Поділля-Буд" договір на участь у пайовому будівництві житлових будинків, зокрема, 60-квартирного житлового будинку по вул.Енгельса у м.Вінниці (т.2 а.с.46-48).
24.01.2001р. між ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд" та ПП -будівельною компанією "Поділля-Буд" було укладено договір купівлі-продажу №2-Б (т.2 а.с.41-42), відповідно до якого ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд" (за договором "продавець") продає, а ПП -будівельна компанія "Поділля-Буд" (за договором "покупець") купує незавершений будівництвом 60-ти квартирний житловий будинок по вул.Ф.Енгельса у м.Вінниці, який належить "продавцю» на праві власності та на підставі договору №42 від 12.10.1999р., акту приймання-передачі від 18.10.1999р., угоди про розподіл квартир від 12.10.1999р. з ВАТ "Вінницький консервний завод» вартістю 394479грн.
Як передбачено п.3.3 зазначеного договору, право власності у "покупця" на придбаний об'єкт настає з моменту підписання сторонами за договором акту приймання -передачі.
Такий акт було складено між відповідачами 26.01.2001р. (т.2 а.с.43).
Про те, що житловий будинок знаходився у стадії незавершеного будівництва свідчить, зокрема, листування Вінницького консервного заводу з фірмою "Сан-Буд" (т.1 а.с.27-30).
Як зазначалося вище, позивач вважає, що ПП "Будівельна фірма "Сан-Буд" незаконно, без відповідних на те підстав, продало незавершений будівництвом 60-ти квартирний житловий будинок по вул.Ф.Енгельса у м.Вінниці, оскільки власником цього будинку станом на 24.01.2001р. було ВАТ "Вінницький консервний завод", цілісний майновий комплекс якого, в ході ліквідаційної процедури, на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2000р., угоди про передачу свідоцтва про власність від 15.01.2001р., акту приймання-передачі від 19.10.2000р. перейшло до новоствореного підприємства "Вінницький консервний завод", заснованого на власності компанії "Ukinvest Development Limited".
В підтвердження того, що станом на 24.01.2001р. ВАТ "Вінницький консервний завод" було власником спірного майна, позивач також посилається на розпорядження Вінницької міської ради народних депутатів від 12.04.1993р. №330р "Про надання дозволу Вінницькому консервному заводу на проектування житлового будинку по вул.Енгельса" (т.1 а.с.15); свідоцтво про власність №495 від 21.12.1998р., яким підтверджується, що ВАТ "Вінницький консервний завод" є правонаступником державного підприємства Вінницького консервного заводу (т.1 а.с.16); лист Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області №03-16/2431 від 01.09.2005р., в якому зазначається, що під час приватизації ДП Вінницького консервного заводу до статутного фонду однойменного ВАТ не увійшов, як списаний, гуртожиток по вул.Енгельса,35 (т.2 а.с.65); лист РВ ФДМУ по Вінницькій області №1-16/438 від 17.03.1999р., яким орган приватизації погоджує списання гуртожитку (т.2 а.с.66); акти на списання гуртожитку від 28.12.1998р. (т.1 а.с.31,32); звернення у відповідні інстанції з проханням надати дозвіл та погодження на будівництво житлового будинку по вул.Енгельса та відповіді на них (т.2 а.с.67,68).
Проте, посилання позивача на вказані документи є необґрунтованими, оскільки вони не доводять його права власності на спірний об'єкт.
В договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод" від 19.10.2000р. (т.1 а.с.38-39), укладеному між товариством та компанією "Ukinvest Development Limited", на який посилається позивач, зазначено, що "продавець" (ВАТ "Вінницький консервний завод" зобов'язався передати у власність "покупцю" (компанії "Ukinvest Development Limited") цілісний майновий комплекс "Вінницький консервний завод», згідно акту інвентаризації на 01.10.2000р., який знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Енгельса,33 на земельній ділянці 82167,45кв.м. згідно акту землекористування та пристанційний майданчик, який знаходиться по вул.Чехова, б/н на земельній ділянці площею 15000 кв.м. разом. Перелік об'єктів ЦМК, які "продавець" зобов'язується передати "покупцю» підтверджується довідкою-характеристикою Вінницького БТІ №6428 від 16.10.2000р. та реєстраційним свідоцтвом Вінницького БТІ від 18.05.1999р, які є невід'ємною частиною цього договору.
Вартість цілісного майнового комплексу становить 1800000,00грн.
Однак, докази на підтвердження того, що на підставі цього договору компанія "Ukinvest Development Limited" придбала у ВАТ "Вінницький консервний завод" незавершене будівництво, в матеріалах справи відсутні.
З листа позивача №605 від 07.11.2001р. (т.1 а.с.26) вбачається, що згідно звіту про експертну оцінку вартості 60-квартирного житлового будинку (незавершене будівництво) становить 282461,00грн., а вартість виконаних робіт -204427грн., включаючи вартість матеріалів, які знаходяться на будівельному майданчику.
Згідно ж розпорядження ліквідаційної комісії ВАТ "Вінницький консервний завод" від 30.11.2000р. (т.1 а.с.21) у власність фірми "Ukinvest Development Limited" передано матеріально цінності та основні засоби згідно додатку №1 до даного розпорядження, всього на суму 1800000,00грн., а також давальницьку сировину для продовження виконання договірних умов по раніше укладених контрактах згідно додатку №2.
В додатку №1 до розпорядження -акті приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.21-22) зазначено, що у власність фірми "Ukinvest Development Limited" передано дебіторську заборгованість фірми "Сан-Буд" в сумі 1482,80грн. Будь-яких даних, що передано у власність незавершений будівництвом 60-квартирний житловий будинок по вул.Ф.Енгельса у м.Вінниці даний акт не містить.
Не містить таких даних й акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод" фірмі "Ukinvest Development Limited" від 15.01.2001р. (т.1 а.с.23-24).
Доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним.
За таких обставин, апеляційним господарським судом не встановлено порушень закону, прав і охоронюваних законом інтересів позивача при укладенні відповідачами договору купівлі-продажу від 24.01.2001р., в зв'язку з чим оскаржене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги позивача та третьої особи - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 05 березня 2008року у справі № 7/1-07 залишити без змін, а апеляційні скарги підприємства "Вінницький консервний завод", м.Вінниця та відкритого акціонерного товариства "Автосервіс", м.Вінниця - без задоволення.
2. Справу №7/1-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 8 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3,4 - відповідачам; 5 - третій особі;
6 - арбітражному керуючому підприємства "Вінницький консервний завод" -
Вознякевич Н.І., м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 2-а, кімн. 717.
7 - ліквідатору фірми "Сан-Буд" Сокольваку М.В., м.Вінниця, вул.Пирогова,73-а/132
8 - в наряд