18.03.08р.
Справа № 36/107-08
За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області
до Відкритого акціонерного товариства "Суха балка", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 38217,43 грн
Суддя Кожан М.П.
Представники:
Від Позивача - Драний А.В., довіреність № 5 від 08.01.08 р.
Від Відповідача -Харитонова М.О., довіреність № 5475 від 07.12.06 р.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення з останнього 38217,43грн. перерахунку страхових виплат, виплачених Фондом потерпілому. В обґрунтування позову позивач послається на те, що відповідачем надано недостовірні данні щодо суми виплат потерпілому Ковалюку Л.В. Позивач зазначає, що виплата перерахунків потерпілим внаслідок вини підприємства з 01.04.2001р. є нецільовим використанням бюджетних коштів. Адже джерелом відшкодування шкоди потерпілим є страхові внески підприємств, в плануванні надходження та витрачання яких, згідно Постанови КМУ №1423 від 13.09.2000р. "Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві..", вид таких витрат як виявлені помилки підприємств, і внаслідок чого - перерахунок ( збільшення) страхових виплат, не враховувався. Неправомірні додаткові витрати тягнуть за собою збитки Фонду, чим спричинено шкоду Відділенню Фонду а відповідно, й Державі.
Вважає, що з урахуванням Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про охорону праці» роботодавець несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам і зобов'язаний відшкодовувати збитки, завдані порушенням. Вказує, що відповідно до положень ст.. 225, 228 ГК України та ст.ст. 1172, 1191 ЦК України позивач має право зворотної вимоги (регресу) до підприємства.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивачем неправомірно застосовуються до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України, оскільки такі правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за яким відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Підприємство зобов'язане сплачувати лише страхові внески, заборгованості за якими відповідач немає.
Крім того, відповідач зазначає, що рішеннями судів по справі №35/346 встановлено факти щодо відсутності обов'язку ВАТ «Суха балка»компенсувати виплачені суми страхових виплат.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Відповідно до наказу по ВАТ «Суха Балка»№1157 від 17.08.2007р. було здійснено перерахунок сум відшкодування шкоди Ковалюку Володимиру Васильовичу та направлено на адресу відділення ВД ФСС НВВ ПЗУ в м. Кривому Розі довідку про розмір щомісячного відшкодування Ковалюку В.В. станом на 01.04.2001р. розрахунку 328,21 грн.
На підтвердження виплати потерпілому зазначеного перерахунку позивачем надано копію відомості на виплату страхових сум 20-31.12.07р. №50029/6/651.
Суд не приймає вказану відомість у якості належного доказу сплати позивачем спірної суми 38217,43 грн. потерпілому Ковалюку В.В. з наступних підстав.
У вказаній відомості зазначено, що Ковалюку Володимиру Васильовичу нараховано позивачем до виплати 40125,74 грн. Проте, в графах вказаної відомості про виплату страхових сум «Паспорт (серія, номер)», «Дата виплати», «Підпис одержувача», «Підпис листоноші (оператора)»відсутні відомості та підписи відповідальних осіб. Щодо копії відривного талону, то його дата -«за місяць листопад 2007р.»не відповідає періоду, зазначеному у відомості на виплату страхових сум. Крім того, сума про стягнення якої заявлено позов не відповідає сумі, зазначеній у відомості та відривному талоні і не обґрунтована позивачем.
Отже, позивачем не доведено завдання йому збитків відповідачем.
Крім того, слід зазначити наступне.
На спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі -Закон).
Так, у відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.
Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (стаття 25 Закону), а можливість відшкодування Фондом моральної шкоди передбачена частиною 3 статті 28 Закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Частиною 3 статті 46 Закону встановлено, що кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 47 Закону, страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.
Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати: фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону; створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 цього Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.
За викладеного, суд приходить до висновку, що страхові виплати здійснюються за рахунок внесків роботодавців і Закон не передбачає права Фонду на звернення до страхувальника (роботодавця) з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових виплат.
Враховуючи те, що питання сплати внесків підприємствами (страхувальниками) і відшкодування Фондом (страховиком) шкоди, врегулювані спеціальним законом - Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є безпідставними доводи позивача про необхідність застосування ст.ст. 225, 228 ГК України ст.ст.1172, 1191 ЦК України.
Стосовно посилань позивача на те, що відповідачем був наданий Фонду недостовірний перерахунок сум відшкодування потерпілому слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.
Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати:
фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону;
створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 цього Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування;
покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:
для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;
для добровільно застрахованих осіб - у відсотках до мінімальної заробітної плати.
Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.
Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).
Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням встановленого наведеною нормою порядку визначення розміру страхового внеску підприємства, позивачем, у відповідності із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено, що надані відповідачем дані щодо Ковалюку В.В. вплинули на загальний розмір внеску цього підприємства до Фонду.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Суддя М.П.Кожан
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, -21.04.2006р.