20 жовтня 2011 р.Справа № 2027/2а-4665/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 29.04.2011р. по справі № 2027/2а-4665/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в м. Харкові ради (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:
-прийняти адміністративний позов та встановити відлік терміну для звернення до суду від моменту отримання відповіді на апеляційне оскарження до Управління праці та соціального захисту населення в Харківській області;
-визнати неправомірною бездіяльність Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в м. Харкові ради щодо не нарахування позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в належному розмірі;
-зобов'язати Управління соціального захисту населення та праці Московської районної в м. Харкові ради перерахувати та сплатити позивачу недоплачену суму допомоги у розмірі, згідно ст.. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і ст.. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» -з 01.09.2010 року до моменту прийняття судового рішення та в подальший період виплачувати цю допомогу у розмірі, згідно з законодавством про встановлення прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 29.04.2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 29.04.2011 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми»від 27.12.2001 року № 1751 передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена за період з 01.09.2010 року по 17.07.2013 рік у розмірі 130,00 грн. (а.с.5-6).
Отже, відповідач, здійснюючи позивачу виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у вказаному розмірі, правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.
Щодо нарахування та виплати вказаної допомоги за 2011 рік колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» статтю 43 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виключено.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10 - рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України, з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI набула чинності ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в редакції закону, що діяла до 01.01.2008 р.
Позивач народила сина 17 липня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.10).
Враховуючи, що позивач, яка є застрахованою особою, народила дитину, то у неї настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, у позивачки виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення, передбаченого ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
За положеннями ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
Отже, обов'язок щодо надання позивачу матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на роботодавця за основним місцем роботи, а не на відповідача по справі.
Таким чином, позивач будучі застрахованою особою у 2011 році мала права на отримання матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», але ж обов'язок щодо сплати такої допомоги покладений ст. 50 вказаного Закону на роботодавця за основним місцем роботи, а не на орган соціального захисту населення.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку колегія суддів вважає, що в задоволенні даної частини позовних вимог необхідно відмовити, оскільки в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є безпідставним, в зв'язку з тим, що встановлює обов'язок на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.
За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 29.04.2011р. по справі № 2027/2а-4665/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис)
(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.
< повний текст > < Дата > < р. >