14 вересня 2011 р.Справа № 1620/2а-1449/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.03.2011р. по справі № 1620/2а-1449/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії,
Позивач, ОСОБА_1, 09.03.2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Миргороді Полтавської області в перерахунку із 15.11.2001р. їй ОСОБА_1 пенсій по інвалідності у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до вимог ст. 67, ст. 50 та ч. 4 ст.54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Миргороді Полтавської області нарахувати та провести перерахунок і доплату із 15.11.2001р. її щомісячної основної державної в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком встановленої законом на час виплат та додаткової пенсії по інвалідності 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не менше 75% мінімальної пенсії за віком встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст.:50,ч.4 ст.54, ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-12 з врахуванням проведених виплат.
Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.03.2011 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Миргороді Полтавської області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2006 року, виходячи із 8 мінімальних розмірів пенсій за віком відповідно до ст.ст. 50, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року, як інваліду 2-ої групи, з урахуванням проведених виплат, та виплатити їй нараховану суму коштів. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Миргороді Полтавської області нарахувати ОСОБА_1 додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 50,67 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року, з урахуванням проведених виплат, та виплатити їй нараховану суму коштів.
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Неправомірність в діях відповідача щодо нарахування пенсії позивачу відсутня, оскільки управління при здійсненні обчислення пенсії діяло на підставі Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Постанов Кабінету Міністрів України № 1293 “Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.12.2005 року, № 530 від 28 травня 2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова містить підстави для скасування, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням та копією вкладки до нього, а також є інвалідом 2 групи (інвалідність пов'язана з аварією на ЧАЕС), що підтверджується довідкою акту огляду МСЕК.
Позивачу нараховується та виплачується державна пенсія та додаткова пенсія відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, тому розмір нарахованої позивачу пенсії не відповідав вимогам ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст.ст. 19, 152 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, застосувавши до спірних правовідносин норми ч.1 ст.50 та ч. 4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача на належний соціальний захист.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності здійсненого відповідачем призначення та виплати позивачу пенсії, яка нараховувалася йому як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин законодавства України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. 50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції яка діє після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008року № 10-рп/2008, в усіх випадках розміри державної пенсії для інваліда 2 групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що розмір мінімальної пенсії за віком діючим законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно правового акта який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, відповідач з 22.05.2008 року під час обчислення державної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які передбачали право позивача на отримання пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеному ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Підтверджуючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів не погоджується з висновками суду про задоволення частини позовних вимог, зважаючи на порушення норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час подання позову), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, редакцією ч.2 ст. 99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Лише 30.07.2010 року Законом України “Про судоустрій України” від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Тобто, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік, та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі “Мельник проти України” (заява №23436/03).
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту лише з 20.10.2009 року.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про перерахунок та нарахування пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно позовні вимоги щодо перерахунку та призначення пенсій за періоди з 15 листопада 2001 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по 08 жовтня 2010 року, що зумовлює залишення таких позовних вимог без розгляду, а не розгляду по суті.
Виходячи з наведеного, постанова в м. Миргороді Полтавської області від 22.03.2011р. підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з15 листопада 2001 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по 08 жовтня 2010 року, з прийняттям щодо такої частини позовних вимог нової ухвали про залишення їх без розгляду. В іншій частині постанова суду (щодо задоволення позовних вимог за період з 09.10.2010 року) зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані при вирішенні таких позовних вимог норми матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.03.2011 р. по справі № 2а-1449/11 скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Миргороді Полтавської області провести перерахунок ОСОБА_1 за періоди з 115 листопада 2001 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по 08 жовтня 2010 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії по інвалідності з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсі віком, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії віком, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум, прийнявши нову ухвалу про залишення таких позовних вимог без розгляду.
В іншій частині постанову в Миргородському районному суді Полтавської області від 22.03.2011 р. по справі № 2а-1449/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя< підпис >Гуцал М.І.
Судді< підпис >
< підпис >Зеленський В.В. П'янова Я.В.
< Список > < Текст >