30 вересня 2011 р.Справа № 2-8475/10/1622
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 15.10.2010р. по справі № 2-8475/10/1622
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
01.07.2010р. ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати неправомірними, незаконними дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (надалі-відповідач) щодо відмови в перерахунку розміру його пенсії в більш високому розмірі відповідно до вимог Закону № 796.
Зобов'язати вказаного відповідача - УПФУ України Октябрського району в м. Полтаві витребувати з ГУПФУ в Полтавській області грошовий атестат на його ім'я та провести нарахування розміру його пенсії у відповідності до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, що станом на 01.04.2010р. становить - 706 грн. з послідуючим перерахунком його пенсії у разі збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, нарахування провести з 22.05.2008р. на день проведення такого нарахування, визначити суму заборгованості по пенсії на його користь в гривнях, нарахувати на цю суму заборгованності по пенсії грошову компенсацію втрати ним частини доходів, направити усі перерахункові документи в орган, який виплачує пенсію, для виплати йому цієї заборгованності та пенсії.
За наслідками розгляду справи у порядку скороченого провадження рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 15 жовтня 2010р. позов ОСОБА_1. задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі в м. Полтаві у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2009 року в розмірах передбачених ст. 50, ч.4 ст.,54, ст. 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі в м. Полтаві здійснити перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з врахуванням приписів ст. 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 05.03.2009 року по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та провести виплату нарахованих сум.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі в м. Полтаві здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з врахуванням приписів ст. 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” як інваліду по другій групі інвалідності у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком із 05.03.2009 року та провести виплату нарахованих сум.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 15 жовтня 2010р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховані приписи ст.ст. 49, 50, 54, 62, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі- Закон №796-ХІІ); положення Постанови КМУ N 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" та Постанови КМУ № 530 від 28.05.08р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, Постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", які діяли на час виплати; приписи ч. 3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив.
Виходячи з приписів ч.1 ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, що підтверджується копією посвідчення серії А № 126160 від 18.03.2009р. та довідкою МСЕК №006247
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтава.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст.ст. 19, 152 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, застосувавши до спірних правовідносин норми ч.1 ст.50 та ч. 4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача на належний соціальний захист.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності здійсненого відповідачем призначення та виплати позивачу пенсії, яка нараховувалася йому як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин законодавства України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. 50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції яка діє після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008року № 10-рп/2008, в усіх випадках розміри державної пенсії для інваліда 3 групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що розмір мінімальної пенсії за віком діючим законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно правового акта який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, відповідач з 22.05.2008 року під час обчислення державної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які передбачали право позивача на отримання пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеному ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Підтверджуючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів не погоджується з висновками суду про задоволення частини позовних вимог, зважаючи на порушення норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час подання позову), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, редакцією ч.2 ст. 99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Лише 30.07.2010 року Законом України “Про судоустрій України” від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Тобто, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік, та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі “Мельник проти України” (заява №23436/03).
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту лише з 30.06.2009 року.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про перерахунок та нарахування пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно позовні вимоги щодо перерахунку та призначення пенсій за періоди з 05.03.2005 року по 30.06.2009 року, що зумовлює залишення таких позовних вимог без розгляду, а не розгляду по суті.
Виходячи з наведеного, постанова Октябрського районного суду м. Полтава від 15.10.2010 р. підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 05.03.2005 року по 30.06.2009 року , з прийняттям щодо такої частини позовних вимог нової ухвали про залишення їх без розгляду. В іншій частині постанова суду (щодо задоволення позовних вимог за період з01.07.2009 року) зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані при вирішенні таких позовних вимог норми матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві задовольнити частково.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 15.10.2010р. по справі № 2-8475/10/1622 скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві провести перерахунок ОСОБА_1 за періоди з 05.03.2005 року по 30.06.2009 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії по інвалідності з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсі віком, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії віком, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум, прийнявши нову ухвалу про залишення таких позовних вимог без розгляду.
В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 15.10.2010 р. по справі № 2а-8475/10/1622 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя< підпис >Гуцал М.І.
Судді< підпис >
< підпис >Зеленський В.В. П'янова Я.В.
< Список > < Текст >