30 листопада 2011 р.Справа № 2а-2197/11/1606
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення Диканської районної Державної адміністрації, Центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на постанову Диканського районного суду Полтавської області від 05.09.2011р. по справі № 2а-2197/11/1606
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Диканської районної Державної адміністрації , Центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
За наслідками розгляду справи у порядку скороченого провадження постановою Диканського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2011 року позов було задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідачів.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Диканської районної Державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу різницю у компенсаціях при переході із 3 групи інвалідності на 1 групу інвалідності в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, розмір якої був станом на 06.06.11р., відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням вже нарахованих і виплачених сум. Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації вчинити дії по контролю за нарахуванням та виплатою нарахованих сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідачі, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідачі зазначили, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до 197 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, в позивач мав право на отримання одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі по тексту - Закон № 796), а відповідачі, провівши часткову виплату діяли неправомірно.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії з 04 червня 1996 року інвалід 3 групи, а з 06.06.11р. є інвалідом 1 групи, має право на отримання одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом, на підставі ч.1 ст. 48 Закону № 796, що підтверджується копією посвідчення серії та копією довідки МСЕК № НОМЕР_1 (а.с.7-9).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України №796.
Згідно ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.
У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу одноразова компенсація як інваліду І групи була нарахована у розмірі 379,30грн., тобто, меншому ніж це передбачено ч.1 ст.48 Закону №796, що підтверджується матеріалами справи.(а.с.12)
Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності нарахування та виплати одноразова компенсації на підставі постанови уряду, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
У Законі України N 796 викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвій рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України N 796, є безпідставним.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України ще у 2006 році доповнила Закон N 796-XII статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 5 жовтня 2006 року).
Згідно ч.1 ст.48 Закону №796 розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
В 2011 році ніяких змін до ч.1 ст.48 Закону №796 внесено не було.
Однак, на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають різну юридичну силу та по різному встановлюють розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок чорнобильської катастрофи, а саме: ч.1 ст. 48 Закону №796 та Постанова КМУ № 836 від 26.07.1996р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, в редакції від 25.04.2007р., яка діяла на час виплат та не була скасована.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом N 796 зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 9 КАС України та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в 2010 році відповідач повинен був проводити виплати позивачу в розмірах, встановлених ч.1 ст. 48 Закону N 796-XII із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідачів на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної компенсації, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Диканської районної Державної адміністрації, Центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Диканського районного суду Полтавської області від 05.09.2011р. по справі № 2а-2197/11/1606 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис)
(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О.
< Список > Кононенко З.О.
< повний текст > < Дата > < р. >