29 листопада 2011 р.Справа № 2а-1870/2957/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі № 2а-1870/2957/11
за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми < Список > < Текст >
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення податкової заборгованості,
Позивач, ДПІ в м. Суми, звернувся до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому, після уточнення позовних вимог, просив стягнути податковий борг по податку на додану вартість в сумі 1259654 грн. 90 коп., з яких: сума основного платежу - 858416 грн. 00 коп., сума штрафних санкцій - 401238 грн. 90 коп.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі № 2-а-1870/2957/11 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити ДПІ в місті Суми в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ДПІ в м. Суми, суд першої інстанції виходив з того, що рішення, яке є підставою для стягнення заборгованості, одержано відповідачем, ним оскаржено в судовому порядку, але не є скасованим та сума заборгованості не сплачена, тому підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не заперечується сторонами, що відповідач - ФОП ОСОБА_1 14.08.2006 р. зареєстрований виконавчим комітетом Сумської міської ради як фізична особа-підприємець та з 15.08.2006 р. перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Суми.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
За приписами пунктів 1, 2, 11 статті 10 вищевказаного Закону, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення грошових зобов'язань прямо передбачено законом.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Обов'язок платника податків щодо здійснення своєчасної сплати суми податкових зобов'язань встановлений також п. 16.1.4. ст.. 16 Податкового кодексу України.
Згідно ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 01.01.2011р. та главою 9 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р. Згідно змісту зазначених нормативно-правових актів, стягненню з платника податків підлягає наявна в платника сума податкового боргу.
З огляду на те, що податкова заборгованість відповідача виникла до набрання чинності Податковим кодексом України, факт наявності податкового боргу у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що в період з 26.04.2010 р. по 12.05.2010 р. податковим органом проведена виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., про що складено акт перевірки від 25.05.2010 р. №4184/17-1016/3126903957/116 /а.с.12-25/.
Контролюючим органом, крім іншого, встановлено порушення відповідачем вимог п.п. «б» п. 2.1 ст. 2, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п.п. 7.7 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було донараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 858416 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.п. «а» п.п. 4.1.4 п. 4.1, п.п. «а» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі вказаного вище акту перевірки та у зв'язку з вищезазначеними порушеннями уповноваженою особою позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.06.2010 р. №0013401701/0/40840, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в сумі 1259654 грн. 90 коп., у тому числі: сума основного платежу - 858416 грн. 00 коп., сума штрафних (фінансових) санкцій - 401238 грн. 90 коп. (а.с.10).
Зазначене рішення було отримане відповідачем 08.06.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.10).
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем оскаржено в судовому порядку податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 04.06.2010 р. №0013401701/0/40840.
Проте, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року по справі №2а-6876/10/1870 в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ДПІ в м. Суми щодо скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення було відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.20101 року (а.с.27-29), апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 р. по справі №2а-6876/10/1870 - без змін.
Відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України постанова чи ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, як вбачається з вищевикладеного, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 р., яка набрала законної сили, визнано правомірним визначення ДПІ в м. Суми відповідачу суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в сумі 1259654 грн. 90 коп., у тому числі: сума основного платежу - 858416 грн. 00 коп., сума штрафних (фінансових) санкцій - 401238 грн. 90 коп. Таким чином, дані обставини вважаються встановленими та доказуванню не підлягають.
Отже, податкове зобов'язання визначене ДПІ в м. Суми ФОП ОСОБА_1 є узгодженим і підлягає сплаті. Узгоджена сума податкового зобов'язання відповідачем сплачена не була.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вказаної норми закону та з метою погашення податкового боргу, позивачем 21.02.2011 року було виставлено відповідачу податкову вимогу за №230 (а.с.36), в якій визначено суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями, та яку було отримано відповідачем 25.03.2011 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.26).
Однак, вказані вище заходи не привели до погашення податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням і станом на день розгляду справи сума податкової заборгованості відповідача по податку на додану вартість складає 1259654 грн. 90 коп., з яких: сума основного платежу - 858416 грн. 00 коп., сума штрафних санкцій - 401238 грн. 90 коп., що підтверджується поясненнями представника позивача та заявою про уточнення позовних вимог (а.с.59).
Колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
При цьому, питання правомірності нарахування заборгованості не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким така заборгованість визначена, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.
Колегія суддів, погоджуючись з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 29. 09.2011р. по справі № 2-а-1870/2957/11 прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, а тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. по справі № 2а-1870/2957/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >