22 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/7022/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.,
в присутності:
представника позивача Білецької О.В.,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі № 2а-1670/7022/11
за позовом Полтавського обласного центру зайнятості < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області , ОСОБА_4 < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення коштів,
Позивач - Новосанжарський районний центр зайнятості, Полтавський обласний центр зайнятості звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про стягнення коштів в сумі 475 грн. 10 коп.
В обґрунтування позовних вимог посилаються на ст. 26 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до положень якої, якщо після призначення застрахованим особам матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесення витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року позовні вимоги різних позивачів у справі № 2а-1670/6996/11 роз'єднано у самостійні провадження з присвоєнням справі за позовом Полтавського обласного центру зайнятості до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про стягнення коштів в сумі 34 грн. 10 коп.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 23 серпня 2011 року справа № 2а-1670/7022/11 прийнята до провадження судді Сич С.С.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у якості другого відповідача залучено ОСОБА_4.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.2 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 26 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.05.2004 року ОСОБА_4 звернувся до Новосанжарського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У поданій заяві ОСОБА_4 зазначив, що не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.
Наказом Новосанжарського районного центру зайнятості від 12.05.2004 р. № НТ040512 ОСОБА_4 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
На підставі договору від 03.08.2004 року № 233, укладеного між Новосанжарським районним центром зайнятості та Учбово-курсовим комбінатом "Полтавоблагробуд", ОСОБА_4 направлено на навчання з 03.08 по 06.08.2010 року.
Згідно розрахунку за навчання ОСОБА_4 Полтавським обласним центром зайнятості перераховано кошти в сумі 34 грн. 10 коп.
Із персональної картки ОСОБА_4 вбачається, що останній знятий з обліку в Новосанжарського районному центрі зайнятості 08.10.2004 року на підставі наказу від 08.10.2004 року № НТ041008 у зв'язку з поданням заяви про відмову від послуг ДСЗ відповідно до п.п. "з" п. 44.
25.10.2004 року, тобто після зняття ОСОБА_4 з обліку у центрі зайнятості, була призначена пенсія, починаючи з 03.05.2004 року, про що Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області повідомило Новосанжарський районний центр зайнятості листом № 07-2038 від 27.12.2004 р.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 27.12.2006 року у справі №2-705/06, що набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_4 за час отримання допомоги по безробіттю інших доходів не отримував та не вчиняв дій щодо обману Новосанжарському районному центру зайнятості Полтавської області. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_4 коштів в сумі 34 грн. 10 коп., витрачених на його навчання у період перебування на обліку у Новосанжарському районному центрі зайнятості.
Також, судом першої інстанції зазначено, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та інші нормативно-правові акти не ставлять право особи на соціальні послуги, що надаються центрами зайнятості, у залежність від права особи на отримання пенсії, яка фактично була призначена все після зняття особи з обліку у центрі зайнятості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Згідно із статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, як то наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції тощо, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Право на забезпечення та соціальні послуги за даним Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних, а також особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності за умови сплати страховику страхових внесків.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, і організаціях.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, Новосанжарський районний центр зайнятості звертався до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_4 про повернення коштів в сумі 475 грн. 27 коп., у тому числі коштів, витрачених за навчання ОСОБА_4 в сумі 34 грн. 10 коп., що є
предметом даного спору.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 27.12.2006 року у справі №2-705/06, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12.03.2007 року, відмовлено у задоволенні позову Новосанжарського районного центру зайнятості Полтавської області до ОСОБА_4 про повернення коштів у сумі 475 грн. 27 коп.
Ухвалою Верховного суду України від 27.07.2007 року Новосанжарському районному центру зайнятості Полтавської області відмовлено у відкритті касаційного провадження у даній справі.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 27.12.2006 року у справі №2-705/06, що набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_4 за час отримання допомоги по безробіттю інших доходів не отримував та не вчиняв дій щодо обману Новосанжарському районному центру зайнятості Полтавської області.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_4 коштів в сумі 34 грн. 10 коп., витрачених на його навчання у період перебування на обліку у Новосанжарському районному центрі зайнятості.
На думку позивача, Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області повинно відшкодувати кошти в сумі 34 грн. 10 коп., витрачені на навчання ОСОБА_4, оскільки останній маючи право на пенсію не мав права отримувати допомогу по безробіттю, у зв'язку з чим, Новосанжарський районний центр зайнятості звернувся з письмовою вимогою до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області (лист від 05.10.2007 р. № 1931).
При цьому, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та інші нормативно-правові акти не ставлять право особи на соціальні послуги, що надаються центрами зайнятості, у залежність від права особи на отримання пенсії, яка фактично була призначена все після зняття особи з обліку у центрі зайнятості.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавством України не встановлено права або обов'язку органів Пенсійного фонду України подавати до центів зайнятості інформацію про осіб, що мають право на отримання пенсії, але які це право не реалізували.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин ч.4 ст.26 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якою передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа, при цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати, оскільки сторони у даній справі не є неналежним чи належним страховиком у розумінні статті 26 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є неправомірними, не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 року по справі № 2-а-1670/7022/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.
постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі № 2а-1670/7022/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Катунов В.В.
Судді< підпис >
< підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >