24 листопада 2011 р.Справа № 1627/2а-613/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області на постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 11.02.2011р. по справі № 1627/2а-613/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області
про перерахування пенсії по інвалідності,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними відмову Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії в розмірах визначених ст. 50, ч.4 ст. 54, ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії по другій групі інвалідності в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.208 року по 01.01.2011 року;
Постановою Семенівському районі Полтавської області від 11.02.2011р. по справі № 1627/2а-613/11 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Семенівському районі Полтавської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірах, визначених ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Семенівському районі Полтавської здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної державної пенсії та додаткової державної пенсії починаючи з 01.01. 2008 року по 01.01.2011 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України Семенівському районі Полтавської області, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом не взяті до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до змісту якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи з приписів п.3 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 2 категорії, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № НОМЕР_1 від 22.03.1993 року. Позивач одержує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з пріоритетності норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»над підзаконними актами, а саме Постановами Кабінету Міністрів України № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.01.2002 року, № 530 «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
На дату звернення позивача до відповідача про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, діяла норма ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 22.05.2008 р., відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Позивачу призначена та виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, відповідно до якої розрахунок проводиться виходячи з розміру 19,91 грн. Тобто додаткова пенсія позивачу призначена та виплачується у розмірі 19,91 грн. х 30%. Проте, згідно ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та невиплати додаткової пенсій в розмірі, визначеному Законом, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Вихідним критерієм розрахунку пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області здійснити перерахунок та провести виплату пенсії, призначеної ОСОБА_1 як інваліду 1 категорії, 2 групи інвалідності, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного на відповідні періоди згідно із ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2008 року по 19.07.2010 року, у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям ухвали про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. 155, ст.ст. 160, 167, 186, 195, 196, 197, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 11.02.2011р. по справі № 1627/2а-613/11 скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із розрахунку мінімальної пенсії за віком встановленою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період 01.01.2008 року по 19.07.2010 року, прийняти ухвалу, якою цю частину позовних вимог ОСОБА_1 залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 11.02.2011 р. по справі № 1627/2а-613/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
< Текст >
Головуючий суддя(підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис)
(підпис)Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.