02 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/5016/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Русанової В.Б. , Любчич Л.В.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2011р. по справі № 2а-1670/5016/11
за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Хорольської районної спілки споживчих товариств
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі-позивач) до Хорольської районної спілки споживчих товариств (надалі-відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 6 червня 2011р., прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме, положень ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник зазначає, що якщо створене місце не введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, то підприємство, установа чи організація не звільняється від обов'язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду на підставі ст. 20 Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства, установи чи організації у залежність від будь-яких обставин (інваліди не направлялись, відсутні вакансії, не відповідні умови праці, інваліди на даній території не проживають), з яких інвалід не працює на даному підприємстві, установі чи організації. Таким чином, на підприємство покладається обов'язок по створенню належним чином робочих місць та самостійному працевлаштуванню інвалідів.
Позивач надав клопотання про розгляд справи без участі представника Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглядається за наявними у справі матеріалами .
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доказ по справіи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі вжито всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Стаття 19 цього ж Закону встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач згідно поданої державної звітності "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (форма N 10-ПІ поштова річна) за 2010 рік не зазначив у 2010 році робочі місця для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 23 осіб), в звіті у рядку (02) середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність не зазначена та в рядку (03) кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»також не зазначено, що підтверджується матеріалами справи. (а.с.3)
Згідно вимог ст. 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
У зв'язку з цим, на думку позивача, до відповідача повинні бути нараховані суми несплачених штрафних санкцій у розмірі 12278,26грн. та пені в розмірі 202,40 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Судом встановлено, що з січня по грудень 2010 року відповідачем щомісячно подавались звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН до Хорольського районного центру зайнятості, що підтверджується копіями звітів. (а.с. 20-31).
Таким чином колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення господарського правопорушення, тому підстави для покладання на нього відповідальність за незайняті робочі місця відсутні.
Крім того, позивачем не надано до суду доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача, а також, не надано доказів, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування постанови суду немає.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2011р. по справі № 2а-1670/5016/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяСіренко О.І.
Судді Русанова В.Б. Любчич Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2011 р.