21 листопада 2011 р.Справа № 2а-1870/6101/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Бенедик А.П.
суддів: П'янової Я.В.
Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою
Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 р. по справі № 2а-1870/6101/11
за позовом Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області
до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області Кулика Володимира Васильовича
про скасування постанови,
Позивач, Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації, звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області Кулика Володимира Васильовича, в якому просив скасувати постанову від 26.04.2011 року серія ВП № 25695904 про накладення штрафу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність прийняття відповідачем постанови про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації штрафу за невиконання рішення суду з наступних підстав.
Постановою про накладення штрафу (при примусовому виконанні виконавчого листа Недригайлівського районного суду Сумської області, виданого 05.04.2011, у справі № 2-а-299/11) зобов'язано позивача:
провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 одноразової компенсації у зв'язку з переходом з 3 групи інвалідності на 2 групу інвалідності, згідно вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобльській АЕС, виходячи із 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених на час визнання 2 групи інвалідності;
здійснити ОСОБА_3 як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії за шкоду, заподіяну за 2010 рік перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.
Вимоги, передбачені виконавчим листом Недригайлівського районного суду Сумської області, виданого 05.04.2011р., у справі № 2-а-299/11, не були виконані позивачем у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, з поважних причин, а тому у відповідача не було правових підстав до застосування санкцій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення приписів Бюджетного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Позивач надав письмову заяву про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 07.04.2011 старшим державним виконавцем Куликом В.В. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на підставі заяви стягувача, відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого 05.04.2011 р. Недригайлівським районним судом Сумської області у справі № 2-а-299/11, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову компенсацію у зв'язку з переходом з 3 групи інвалідності на 2 групу інвалідності та щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідачу запропоновано добровільно виконати зазначену постанову негайно (а.с. 24).
26.04.2011 старшим державним виконавцем Куликом В.В. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області за невиконання позивачем у наданий строк рішення суду винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680, 00 грн. (а.с. 9).
Приймаючи рішення про відмову задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", оскільки позивачем без поважних причин не були виконані вимоги державного виконавця з примусового виконання виконавчого листа Недригайлівського районного суду Сумської області, виданого 05.04.2011 р. у справі № 2-а-299/11.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України; невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець зазначає про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та попереджає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений зокрема статтею 89 зазначеного Закону.
Частиною 1 статті 89 Закону України “Про виконавче провадження” регламентовано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічні правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
У рішенні по справі "Жовнер проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby c.иce) від 19 березня 1997 року, рішення у справі “Бурдов проти Росії” (Bourdov c.), від 7 травня 2002 року; рішення у справі “Ясіун'єне проти Литви” (Jasiuniene c. Lituanie) від 6 березня 2003; та рішення по справі “Руйану проти Румунії” (Ruianu c.) від 17 червня 2003 року).
При цьому Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях звертав увагу на те, що держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office).
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (справи "Бурдов проти Росії", "Кечко проти України").
Таким чином, особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснив достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет
України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Статтею 30 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 зазначеного Кодексу, відповідно до якої до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 21 Бюджетного кодексу України визначено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Відповідно до ст. 22 вказаного Кодексу, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України можуть бути виключно: органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що позивачем без поважних причин не були виконані вимоги державного виконавця з примусового виконання виконавчого листа Недригайлівського районного суду Сумської області, виданого 05.04.2011 р. у справі № 2-а-299/11, колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 680,00 грн., кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.
За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та приписів ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі № 2а-1870/6101/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі № 2а-1870/6101/11 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області до Старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області Кулика Володимира Васильовича про скасування постанови залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >