01 листопада 2011 р.Справа № 2070/2а-1886/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О. Дерев'янко
представник позивача ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2
третя особа ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. по справі № 2070/2а-1886/11
за позовом ОСОБА_4 < Список > < Текст >
до Адміністрації Державної прикордонної служби України < Текст > треті особи Виконавчий комітет Харківської міської ради , ОСОБА_3 < за участю > < Текст >
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_4, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України клопотати перед Виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу “службова” з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації та розділу майна між подружжям.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на порушення Адміністрацією Державної прикордонної служби України ст.ст. 6, 125 Житлового кодексу УРСР, ст.60 Сімейного кодексу України, ст.16 Закону України "Про власність", ст.2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”, оскільки у відповіді на заяву від 10.12.2010 року за №614/Н-4440 позивачу було відмовлено у задоволенні прохання про зняття статусу “службова” з квартири за адресою: АДРЕСА_1, а це є порушенням прав та інтересів позивача та її дітей. Крім цього, позивач вважає, що порушено право її та її дітей на приватизацію житла.
Ухвалою суду від 26.05.2011 року до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_3 та Виконавчий комітет Харківської міської ради.
В судовому засіданні суду першої інстанції, представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі фактів, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував, надав заперечення на адміністративний позов, в яких виклавши свою позицію проти доводів позивача посилався на ст.6 Закону України “Про державну прикордонну службу України”, п.2.12 Наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 20.12.2007 року №1040, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2008 року №16/14707 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України", ст.12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. При цьому зазначив, що наймач службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 є старший прапорщик ОСОБА_3, який на теперішній час має вислугу років лише в обчисленні 17 років, а тому у останнього відсутні правові підстави для зняття статусу службової. Крім того, від старшого прапорщика ОСОБА_3 до Адміністрації державної прикордонної служби України не надходило будь -яких звернень та клопотань з приводу зняття статусу “службової”з спірної квартири. Звернув увагу суду на те, що позивач - ОСОБА_4 не є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України та ніколи ним не була, а квартира АДРЕСА_1 надавалася останній у тимчасове користування виключно як члену сім'ї військовослужбовця ОСОБА_3. Оскільки рішенням Московського районного суду міста Харкова від 17.06.2010 року по справі №2-10303/10 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, остання не має жодних прав на службову житлову площу, так як не виступає членом сім'ї військовослужбовця - ОСОБА_3. З огляду на вищевикладене просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. При цьому, в своїх усних поясненнях у судовому засіданні вказав, що до відповідача з вимогою про зняття статусу “службова” з квартири за адресою: АДРЕСА_1 не звертався. Вимоги своєї колишньої дружини ОСОБА_4 вважає необґрунтованими, та підтримує заперечення відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Харківської міської ради, в судове засідання не прибув, до початку судового засідання заперечень та клопотань не надав.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 7, 8, 9, 65, 71, 77, 111, 121, 122, 126, 138, 143, 159, 161, 163, 166 КАС України, Постанови Ради міністрів Української РСР від 04.02.1998 р. № 37 «Про службові жилі приміщення», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач, Адміністрація державної прикордонної служби України, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача та третя особа, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В судове засідання представник третьої особи, Виконавчого комітету Харківської міської ради, не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника третьої особи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_4, 06.11.2010 року звернулась до Голови Державної прикордонної служби з заявою про зняття статусу “службова” з квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Дана заява була розглянута Адміністрацією державної прикордонної служби України та 10.12.2010 року надано відповідь за №614/Н-4440 в якій повідомлено ОСОБА_4 про те, що за інформацією Східного регіонального управління рішенням житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону (протокол від 20.10.2006 року №70) військовослужбовцю ОСОБА_3 надано для тимчасового проживання службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї 4 особи. Згідно із ст.12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”та пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081, житло для постійного проживання надається лише військовослужбовцям та членам їх сімей, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше. На час розгляду заяви у військовослужбовця ОСОБА_3 вислуга на військовій службі становить 16 років. Також повідомлено, що згідно з пунктом 6 вищезгаданого Порядку питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
В матеріалах справи відсутня заява позивача до Виконавчого комітету Харківської міської ради про зняття статусу “службова” з квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Зі змісту рішення виконавчого комітету Московської районної ради міста Харкова від 24.10.2006 року №369/14 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 включена до складу службової житлової площі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що у відповідача відсутні підстави для вчинення дій, вказаних у позовних вимогах та правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України відповідачем відмовлено в знятті з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 статусу „службова”.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі -Закон України №2011-XII).
Відповідно до абз.1,3,4,7 ч.1 ст. 12 Закону України №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
03.08.2006 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" (далі -Порядок №1081) виданої на виконання вимог статті ст.12 Закону України №2011-XII, яка визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Відповідно до норм Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.
Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.
До числа службового може бути включене тільки вільне житлове приміщення. Під службові житлові приміщення виділяються окремі квартири.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Відповідно до Порядку №1081 та з метою приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до чинного законодавства Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року №1040, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за №16/14707 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України (далі -Інструкція №1040).
Організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах Державної прикордонної служби України після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей) визначено Інструкцією №1040.
Відповідно до п.1.2, 1.4 Інструкції №1040 військовослужбовцям та членам їх сімей надаються службові житлові приміщення, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою в кожному органі Державної прикордонної служби формується фонд службового житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, право на житло для постійного проживання надається військовослужбовцям які мають вислугу на військовій службі 20 років, крім військовослужбовців строкової військової служби, та члени їх сімей, які проживають разом з ними.
Як свідчать матеріали справи, у Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України проходить військову службу старший прапорщик ОСОБА_3. Стаж військової служби останнього на 01.04.2011 року згідно довідки №21 становить 17 років 04 місяця 16 днів.
На підставі рішення житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону від 20.10.2006 року (пункт № 9 протоколу № 70) cім'ї прапорщика ОСОБА_3 було виділено 3-кімнатну службову квартиру №103 за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Московської районної ради міста Харкова від 24.10.2006 року №369/14, вказана квартира включена до складу службової житлової площі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Відповідно до вимог ст.122 Житлового кодексу ОСОБА_3, як військовослужбовцю, було видано спеціальний ордер на право тимчасового користування службовим житловим приміщенням, в тому числі і на право тимчасового користування службовою квартирою для позивача по справі ОСОБА_4. Факт отримання ордеру підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_3 та не заперечувався представником позивача.
Колегією суддів встановлено, що між Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України та прапорщиком ОСОБА_3 також було укладено договір найму службового житла (спірної квартири) в будинку державного громадського житлового фонду України №086 від 29.12.2006 року, яким були визначені права та обов'язки наймача (ОСОБА_3) та наймодавця (Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України).
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 17.06.2010 року по справі №2-10303/10 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ВЛ №НОМЕР_1 від 28.07.2010 року виданого Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського управління юстиції, який міститься в матеріалах справи, розірвано шлюб між чоловіком ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №539 від 28.07.2010 року.
Пунктом п.4.9, 6 Договору найма №086 від 29.12.2006 року передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з цього договору. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарно з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цього договору. У разі розірвання шлюбу, колишні члени сім'ї військовослужбовця, які проживають при ньому у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу підлягають виселенню зі службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.
За змістом своєї заяви від 06.11.2010 року позивач просила відповідача розглянути питання щодо зняття статусу „службова” з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації та поділу майна між ОСОБА_3 та позивачем з метою купівлі житла.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що у позивача - ОСОБА_4 відсутнє право на тимчасове користування службовою квартирою, оскільки стаж військової служби колишнього чоловіка ОСОБА_3 на 01.04.2011 року складає 17 років, тобто менше 20 років, як передбачено законодавцем і таке право позивач мала доки була членом сім'ї військовослужбовця ОСОБА_3.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання представника позивача в позові на положення ст.60 Сімейного кодексу України, ст.16 Закону України „Про власність”, оскільки до спірних правовідносин ці норми права не застосовуються.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні підстави для вчинення дій, вказаних у позовних вимогах, а тому відповідачем правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України відмовлено в знятті з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 статусу „службова”.
Таким чином колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року по справі № 2070/2а-1886/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, < пункт > 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. по справі № 2070/2а-1886/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2011 р.