28 листопада 2011 р.Справа № 2016/2а-2769/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Ральченка І.М. , Перцової Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на постанову від 29.03.2011р. по справі № 2016/2а-2769/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області
про зобов'язання здійснити нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
10.02.11 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи в порядку письмового провадження постановою від 29.03.2011 року позов задоволено . Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за вком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 1 січня 2010 року по 31.12.2010 року. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і провести відповідні виплати з 1.01.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням здійснених виплат.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 10.02.11 року із вимогами щодо захисту його порушених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 10.08.10 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на приписи ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та приписи ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки з аналізу з зазначених положень статей вбачається, що вони стосуються сум пенсій, які були нараховані, однак не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, а позивачеві пенсії у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховані не були.
З матеріалів справи не вбачається підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 09.08.10 року - підлягає скасуванню, а позовні вимоги в зазначеній частині підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 197 п. 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області - задовольнити частково.
Постанову від 29.03.2011р. по справі № 2016/2а-2769/11 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і провести відповідні виплати з 01.01.2010 року по 09.08.2010 року з урахуванням здійснених виплат.
Адміністративний позов ОСОБА_1 в зазначеній частині - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову від 29.03.2011р. по справі № 2016/2а-2769/11 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді (підпис)
(підпис) Ральченко І.М. Перцова Т. С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.