08 листопада 2011 р.Справа № 2а-5419/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О. Д < Секретар >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2011р. по справі № 2а-5419/11/2070
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Дзержинського районного відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції < Текст > третя особа Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" < за участю > < Текст >
про скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дзержинського районного відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, 3-тя особа: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", в якому просив суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 22969562 про стягнення виконавчого збору.
В обґрунтування позову зазначив, що державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Лукашенко Д.Ю. 01.12.2010р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача, виконавчого збору та в рамках вказаної постанови накладено арешт на все майно боржника в межах суми виконавчого збору. Позивач вважає, що накладення арешту на квартиру, яка перебуває в іпотеці АТ «ОТП Банк» суперечить інституту іпотеки та позбавляє його прав, як іпотекодавця, користуватись своїми законними правами, чим порушується принцип верховенства права, передбачений ст. 8 Конституції України, тому вказана постанова підлягає скасуванню.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що дії державного виконавця з виділення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження відповідають вимогам чинного законодавства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, ст.ст. 69, 86, 138, 159, 161, 163 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Позивач надав письмову заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку з його особистими сімейними обставинами.
Колегія суддів, вирішивши клопотання позивача, вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки сімейні обставини, яким він віддав перевагу, не можуть слугувати підставою для визначення іншої дати розгляду справи Харківським апеляційним адміністративним судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Гаєвською Ю.С. 19.08.2009 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №252 від 25.06.2009р., виданого приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_2 про звернення стягнення на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить боржнику ОСОБА_1 і яку він передав в іпотеку стягувану за договором іпотеки, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна задовольнити вимоги стягувача в особі його Філії у м. Харкові «ОТП Банк» в загальному розмірі 613746,74 грн.
В вказаній постанові від 19.08.2009 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №252 від 25.06.2009р. позивачу надано строк для добровільного виконання виконавчого напису термін до 25.08.2009 року. Станом на 25.08.2009 року боржником сума боргу за виконавчим написом стягнута не була.
Державним виконавцем Гаєвською Ю.С. 26.08.2009 року, керуючись ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та направлена до КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» (вих.. № 21627). Тобто було розпочато примусове виконання за вищевказаним виконавчим документом.
Державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Гаєвською Ю.С. 26.08.2009 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 14313039 у зв'язку з тим, що боржником в строк для добровільного виконання сума боргу за виконавчим написом не сплачена.
01.12.2010 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Лукашенко Д.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 26.08.2009 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем правомірно та в установлені законодавством строки винесена оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 22969562 від 01.12.2010 року про стягнення виконавчого збору з позивача на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.08.2009 року. Вказані дії відповідача відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необгрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом.
Фактом, який зумовлює настання права державного виконавця виносити постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, є сам факт невиконання боржником рішення у наданий добровільний строк.
Так, згідно п. 4.16.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від належної до стягнення суми.
Відповідно до п. 4.6.12. вказаної Інструкції, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.
Згідно п. 4.9.1. Виконавче провадження закінчується у випадках:фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; закриття виконавчого провадження; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 4.16.4. наведеної Інструкції, постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Згідно положень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003 року, виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що законодавець пов'язує винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не з повним фактичним виконанням рішення і стягненням суми боргу, а саме з фактом невиконання боржником рішення у наданий добровільний строк.
Як свідчать матеріали справи, до Дзержинського ВДВС ХМУЮ надійшла відповідна письмова заява з ПАТ «ОТП Банк» від 26.11.2010 року, в якій зазначено про повернення виконавчого напису стягувачу без виконання, на підставі чого державним виконавцем 01.12.2010 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого напису №252 від 25.06.2009р.
Згідно частини 1 п. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачеві за його письмовою заявою.
Відповідно до частини 7 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме виконавче провадження і підлягає виконанню у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що на підставі зазначеної норми державним виконавцем в пункті 3 постанови про повернення виконавчого документу стягувану від 01.12.2010 року, було зазначено, що постанову про стягнення виконавчого збору від 26.08.2009 року необхідно виділити в окреме виконавче провадження.
На підставі вищевикладених обставин державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Лукашенко Д.Ю. 01.12.2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 26.08.2009 року про стягнення з боржника виконавчого збору.
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Згідно ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору може бути скасована за заявою боржника начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, якщо боржник оплатить витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, у разі:
1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;
2) смерті або оголошення померлим стягувача чи визнання його безвісно відсутнім або ліквідації стягувача - юридичної особи, якщо виконання вимог стягувача у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
3) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, або на письмову вимогу чи заяву стягувача.
Як свідчать матеріали справи, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.08.2009 року № 14313039 позивачем оскаржена не була. З даним фактом в судовому засіданні суду першої інстанції погодився і позивач та не заперечував представник третьої особи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що у вказаній нормі закріплено право, а не обов'язок начальника відповідного органу державної виконавчої служби щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Оскільки позивач з відповідною заявою не звертався, то у відповідача були відсутні підстави для розгляду питання щодо скасування зазначеної вище постанови.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем правомірно та в установлені законодавством строки винесена оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 22969562 від 01.12.2010 року про стягнення виконавчого збору з позивача на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.08.2009 року. Вказані дії відповідача відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необгрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.
Враховуючи те, що постановою відповідача від 01.12.2010 року виконавчий напис повернуто стягувачу, а постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про додержання строків відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору по справі №22969562.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 року по справі № 2а-5419/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, < пункт > 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2011р. по справі № 2а-5419/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис)
(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2011 р.