29 листопада 2011 р.Справа № 1609/2а-1618/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради на постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.02.2011р. по справі № 1609/2а-1618/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про перерахування коштів,
08.02.2011 року, ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації про перерахування коштів
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Київського районного суду м. Полтави від 14.03.2011 року адміністративний позов було задовольнити частково.
Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради та Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Центру по нарахуванню та здійсненню соціальнпих виплат у Полтавській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, що передбачені ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 - 2010 роки, а також щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009-2010 роки відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» та провести виплату одноразової компенсації, як різницю між другою та першою групами з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради та Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Центр по нарахуванню та здійсненню соціальнпих виплат у Полтавській області провести нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку мінімальної заробітної плати станом на момент виплати, за 2007-2010 роки в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат та провести відповідні виплати з урахуванням проведених виплат та провести виплату одноразової компенсації, як різницю між другою та першою групами з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради та Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Центр по нарахуванню та здійсненню соціальнпих виплат у Полтавській області провести нарахування ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009-2010 роки відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням поведених виплат та провести виплату одноразової компенсації, як різницю між другою та першою групами з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимоги апеляційної скарги зазначили , що виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2009, 2010 роках та щорічної допомоги на оздоровлення у 2005, 2009-2010 роках проведено на підставі Закону України № 796-ХІІ, Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та постанов Кабінету Міністру України № 836 від 26 липня 1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, № 562 від 12 липня 2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, № 299 від 07.04.2010 року “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”. Також в апеляційній скарзі відповідач наполягає на застосуванні положень ст. 99 та ст. 100 КАС України, оскільки позивач звернувся до суду з позовом за межами строку після виникнення підстав, що обумовили позов.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у 2009, 2010 роках та щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 - 2010 роках відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ та ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, також різниці у компенсаціях у зв'язку з встановленням інвалідності вищої групи, у розмірах, що передбачені ст. 48 ч. 1,2,4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а відповідач провів виплату зазначених видів допомоги у розмірі меншому, ніж це передбачено відповідним Законом.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації Чорнобильської катастрофи 1 групи та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України Закону України № 796-ХІІ та разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за період з за 2007 та 2009 роки та разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2009 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зазначає, що після набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453- IV, яким внесено зміни до КАС України, строк на звернення до суду з адміністративним позовом, якщо право на звернення до суду виникло до цієї дати, обчислюється з цієї дати при умові, якщо станом на 30.07.2010 року не збіг строк на звернення до суду, встановлений чинним законодавством, що регулювало відповідні суспільні правовідносини до набрання чинності змін до КАС України.
Виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03), колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ч. 2 с. 99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 1 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 08.02.2011 року.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Центру , позивач щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ отримав: у жовтні 2007 році - 120 року , у липні 2008 році - 120,00 грн. , у лютому 2009 року -120 грн. а разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2009 роік проведена у квітні відповідного року. Таким чином, колегія суддів зазначає, що саме з часу отримання відповідної допомоги позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів не вбачає підстав поважності пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ за 2007 -2009 рік та щорічної допомоги до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2009 рік підлягають залишенню без розгляду.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ за 2010 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем у 2010 році щорічна разова грошова допомогу на оздоровлення проведена в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України № 796-ХІІ в редакції до 01.01.2007 року, передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1 групи виплачується в розмірі 5 мінімальних розмірів заробітних плат.
Відповідно до ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" надано право Кабінету Міністрів України у 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінет Міністрів України у 2010 році не скористався наданим йому правом і не прийняв жодного нормативно-правового акту щодо проведення виплат щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України №796.
Посилання відповідача, як на правомірність свої дій щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року є безпідставним, оскільки дана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів України в той час, коли такі повноваження у нього були відсутні.
Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2010 роках в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
А тому, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення повинна бути виплачена в розмірі встановленому ч.4 ст. 48 Закону України №796.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру разової грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають положення ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ у 2010 році.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щорічної допомоги до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2010 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” була зміненр ст.ст. 12-14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а саме надано Кабінету Міністрів України визначати розмір горошової допомоги в межах бюджетних призначень, встановлених законом України про Державний бюджет.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” стосовно виплати щорічної разової допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У 2010 році зміни до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не вносилося.
Таким чином, відповідач у 2010 році повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплати грошової допомоги до 5 травня, а саме, ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції від 09.07.2007 року.
Право на встановлення у 2010 році розміру разової грошової допомоги до 5 травня надано Кабінету Міністрів України законодавцем не було. А тому при виплаті позивачу даної допомоги, відповідач повинен був керуватися положеннями Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Посилання відповідача, як на правомірність свої дій щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” є безпідставним, оскільки дані постанови була прийняті Кабінетом Міністрів України в той час, коли такі повноваження у нього були відсутні.
Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги до 5 травня у 2010 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій по нарахуванню та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ за 2009 року та щорічної допомоги до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2010 рік є безпідставними з вище наведених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за 2007, 2008, 2009 роки - з прийняттям ухвали про відмову в поновленні позивачу строку на звернення до суду з позовом та залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду .
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > < 198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.02.2011р. по справі № 1609/2а-1618/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог за 2007 - 2009 роки та прийняти в цій частині нову ухвалу, якою позовні вимоги залишити без розгляду
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Бондар В.О.
Судді< підпис >
< підпис >Кононенко З.О. Донець Л.О.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >