30 листопада 2011 р.Справа № 2а-4441/10/1622
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 26.10.2010р. по справі № 2а-4441/10/1622
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
11.10.2010р. ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
- визнати відмову Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві за вих. № 341/Ч-02 від 28.09.2010р.,якою йому відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії та її нарахування в цілому з 12.01.2005р. протиправними; ;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві з 12.01.2005р. здійснити йому перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50, ч.4 ст. 54, ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши обчислення в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком , виходячи з положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоотриманої пенсії за минулий період за результатами здійснення даного перерахунку.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 26.10.2010р. зазначений позов задоволено частково.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1, викладену в листі за вих. № 341/Ч-02 від 28.09.2010р. та її нарахування в цілому з 12.01.2005р., - протиправними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві з 12.01.2005р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54, ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши обчислення в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком , виходячи з положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоотриманої пенсії за минулий період за результатами здійснення даного перерахунку.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанов Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року, № 654 « Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року, ст.99 Кодексу адміністративного судочиства, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Виходячи з приписів ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3 групи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", між тим неправильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсі виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Згідно частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року « Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахування та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах встановлених Постановами Кабінету Міністрів України.
Між тим, згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України» (заява №23436/03).
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 11.10.2009 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо визнання незаконними дій відповідача та покладення на нього обов'язку здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю за період до 11.10.2009 року, у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям ухвали про залишення позову без розгляду
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві задовольнити частково.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 26.10.2010р. по справі № 2а-4441/10/1622 скасувати в частині визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1, викладену в листі за вих. № 341/Ч-02 від 28.09.2010р. та її нарахування в цілому з 12.01.2005р. по 10.10.2009р. та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54, ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши обчислення в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком , виходячи з положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати недоотриманої пенсії за минулий період за результатами здійснення даного перерахунку з 12.01.2005р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 10.10.2009р.
Прийняти ухвалу, якою цю частину позовних вимог ОСОБА_1 залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 26.10.2010р. по справі №2а-4441/10/1622 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис)
(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.