08 листопада 2011 р. Справа № 2а-1670/5652/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2011р. по справі № 2а-1670/5652/11
за позовом Приватного підприємства "Зодчий"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
про визнання дій неправомірними, та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Приватне підприємство "Зодчий", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання дій неправомірними, та скасування податкового повідомлення-рішення. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства "Зодчий" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт № 3534/15-322/32534820 від 31.05.2011 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року № 0003661502/2023 яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість 6193,00 грн. Як зазначає позивач спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить його скасувати.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0003661502/2023 від 21 червня 2011 року.
Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є необґрунтованою та незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 р., прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи встановлено, що Приватне підприємство "Зодчий" (ідентифікаційний код 32534820) відповідно до копії свідоцтва Серії А00 № 128572 зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області як юридична особа. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ, з 19.01.2010 року є платником податку на додану вартість.
Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за березень 2011 року.
За результатами перевірки податковим органом 31.05.2011 року складено акт № 3534/15-322/32534820, в якому зафіксовано порушення позивачем ст.185, ст..187, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 6192,00 грн.
На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 21.06.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003661502/2023, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 61293 грн., в тому числі 6192,00 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003661502/2023 від 21 червня 2011 року.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що згідно п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України № 2755 - VI від 02.12.2010 року податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно п.201.6, ст.201 Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
На підставі п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно п. 198.3 Податкового Кодексу України
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 14.1.36 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
На підтвердження реальності виконання зобов'язань позивач надав Договір поставки від 01.03.2011 року, податкову накладну від 25.03.2011 року №02/11 та видаткову накладну від 25.03.2011 року №02/11.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Необхідно звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини:
- рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому, в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено жодного документу, який би давав підстави вважати, що взаємовідносини між позивачем та контрагентом відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Нарахування пов'язано з операцією придбання позивачем у ПП «Кременчук-нафтотранссервіс» будівельних матеріалів на загальну суму 91687,31 грн. в тому числі ПДВ 15281,22 грн.. Зокрема були придбані труби різного діаметру, профілі, сталь листова та інше. Суми по операції віднесені до податкового кредиту.
На вимогу суду надати документи підтверджуючи реальне виконання операції, відповідні документи не надані. Позивачем не надані документи щодо транспортування, зберігання товару, його оплати, подальшого використання. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції оплата не проведена, матеріали використовуються на здійснення позивачем послуг щодо ремонту приміщень, однак документи щодо використання, а відповідно списання матеріалів, отримання їх під звіт особами, що їх безпосередньо використовують відсутні. Не надані належні пояснення та обґрунтування, щодо місць зберігання товару, враховуючи його значний обсяг та кількість.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відсутні докази реальності проведення операції щодо якої задекларований податковий кредит, а тому постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Григоров А.М.
Судді< підпис >
< підпис >Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.
Повний текст постанови виготовлений 14.11.2011 р.
< Список > < Текст >