29 листопада 2011 р.Справа № 1601/2а-13188/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.08.2011р. по справі № 1601/2а-13188/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання протиправними дій зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини щорічної грошової допомоги на оздоровлення,
15.06.2011 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області про визнання протиправними дії. зобов»язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини щорічної грошової допомоги на оздоровлення з 15.12.1992 року.
В порядку скороченого провадження постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.08.11року позовні вимоги задоволено.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області нараховувати щорічну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1, учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильскій АЕС в 1986 році, 2 категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розміру, визначеного ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 15.12.2010 р. до внесення змін до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо розміру належної ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати та з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимоги апеляційної скарги зазначив, що у 2010 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи регулювалась статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», за якою надавалося право Кабінету Міністрів України 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідною бюджетною програмою. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було визначено розмір допомоги на оздоровлення, яка була виплачена позивачу.
Враховуючи зазначене, на думку апелянта нарахування в виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення була проведена відповідно до вимог діючого законодавства та в межах бюджетних асигнувань.
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, а відповідач у 2010 році провів виплату зазначеної допомоги у розмірі меншому, ніж це передбачено відповідним Законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України Закону України № 796-ХІІ.
Відповідачем у 2010 році щорічна разова грошова допомогу на оздоровлення проведена в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України № 796-ХІІ в редакції до 01.01.2007 року, передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, особам евакуйованим з зони відчуження - в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінет Міністрів України у 2010 році не скористався наданим йому правом і не прийняв жодного нормативно-правового акту щодо проведення виплат щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України №796.
Посилання відповідача, як на правомірність свої дій щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року є безпідставним, оскільки дана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів України в той час, коли такі повноваження у нього були відсутні.
Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2010 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
А тому, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення повинна бути виплачена в розмірі встановленому ч.4 ст. 48 Закону України №796.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру разової грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають положення ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій по нарахуванню та виплаті допомоги позивачеві є безпідставними з вище наведених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарзі без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > < 198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.08.2011р. по справі № 1601/2а-13188/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя< підпис >Бондар В.О.
Судді< підпис >
< підпис >Кононенко З.О. Донець Л.О.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >