11 листопада 2011 р.Справа № 2-а-960/11/1819
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області на постанову від 07.04.2011р. по справі № 2-а-960/11/1819
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області
про визнання неправомірними дій в недоплаті допомоги на оздоровлення та стягнення її недоплати,
21.02.2011р. ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:
- відновити пропущений строк для звернення до суду;
- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області протизаконними в частині не донарахування та недоплати разової допомоги на оздоровлення;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області здійснити перерахунок щорічної разової допомоги на оздоровлення згідно зі ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , та провести відповідні виплати на користь позивача починаючи з моменту виникнення права на відповідні виплати та в подальшому проводити ці виплати.
Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07.04.2011р. зазначений позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради в частині недоплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат за 2005 рік та за 2007-2010 роки.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області здійснити ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильсьткої катастрофи 2 категорії, перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2005 рік та за 2007-2010 роки з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Кабінету Міністрів України № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005 року, ст.ст. 99, 100 КАС України просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , між тим неправильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік позивачу було виплачено в грудні 2005 року, за 2006 - в вересні 2006 року, за 2007 - в вересні 2007 року, за 2008 - в серпні 2008 року, за 2009 -в грудні 2009 року, отже з цього часу позивач дізнався про порушення його права та для нього розпочався перебіг строку для звернення до суду з позовом.
Позивач звернувся з позовом до суду 21.02.2011 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області про визнання неправомірними дій в недоплаті допомоги на оздоровлення та стягнення її недоплати за 2005 рік та 2007-2009 роки підлягають залишенню без розгляду.
Згідно до ст. 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України в 2010 р. надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми в 2010 р. нормативно-правових актів, які б визначали розміри щорічної допомоги на оздоровлення, прийнято не було. При цьому, дію статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено чи змінено не було.
Таким чином, в 2010 р. відповідач повинен був виплатити позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в 2010 р. виплачено позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі меншому ніж встановлено зазначеною нормою, а саме відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Разом з тим, пунктом 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII (у редакції Закону України від 19 грудня 1991 року N 2001-XII з наступними змінами та доповненнями).
Статтею 48 зазначеного Закону встановлено, що встановлено, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії мають право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Водночас Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року N 2017-III (з наступними змінами та доповненнями) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Статтею 19 якого встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір заробітної плати.
Так, мінімальний розмір заробітної плати, з розрахунку якої виплачується щорічна допомога на оздоровлення, згідно із Законом України “Про встановлення мінімальної заробітної плати” та згідно з законами про Державний бюджет України на 2005 -2010 р.р., в зазначені роки був значно більшим ніж встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, аналіз наведених норм правових актів дає підстави дійти висновку, що встановлений Постановою № 562 від 12.07.2005 року фіксований розмір щорічної допомоги на оздоровлення суперечить статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено першочергово більший розмір такої допомоги з розрахунку п'ять мінімальних заробітних плат.
Окрім того, відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
В 2005 році Кабінету Міністрів України не було надано права встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України N 796-XII.
Отже, Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Конституцією та Законами України прав, застосуванню не підлягає.
Таким чином, враховуючи викладене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в 2010 р. щорічна допомога на оздоровлення повинна бути виплачена позивачу відповідно до ст. 48 Закону України N 796-XII, тобто в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення норм процесуального права, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям ухвали про залишення частини позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198,202, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову від 07.04.2011р. по справі № 2-а-960/11/1819 скасувати в частині визнання неправомірними дій та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області здійснити ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильсьткої катастрофи 2 категорії, перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2005 рік та за 2007-2009 роки, прийняти ухвалу, якою цю частину позовних вимог залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07.04.2011р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис)
(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.