22 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/4245/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.,
в присутності:
представника позивача Коряк А.В.,
представника відповідача Переяслівець В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Харвест" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі № 2а-1670/4245/11
за позовом Приватного підприємства "Харвест" < Список > < Текст >
до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування акту документальної перевірки та податкових повідомлень-рішень,
Позивач-ПП"Харвест", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі -Лубенська ОДПІ, відповідач) про визнання неправомірними та скасування акту документальної перевірки від 02.02.2011 року №247/23-31475911 та податкових повідомлень-рішень від 14.02.2011 року №0000022301, № НОМЕР_1.
В обґрунтування своїх вимог вказував, що вважає безпідставним висновок відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах із контрагентами ПП "Маестро", ТОВ "ЛВ "Форум", ТОВ "Атлант Сервіс груп", ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна", ТОВ "Радамант груп". Зазначав, що господарські операції із зазначеними контрагентами мали реальний економічний зміст, товари та послуги використовувались для господарської діяльності позивача. Зазначав, що на час укладання договорів, їх виконання та видачі податкових накладних контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Наполягав на тому, що твердження відповідача про нікчемність угод позивача із зазначеними контрагентами ґрунтуються на припущеннях.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 14.02.2011 року №0000022301, № НОМЕР_1 - відмовлено.
В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу вмотивовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив норми матеріального права, вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що протирічить діючому законодавству.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Харвест" (ідентифікаційний код 31475911) є юридичною особою, зареєстроване Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області 18.04.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 122254, та взято на податковий облік у Лубенській ОДПІ.
У період з 28.12.2010 року по 26.01.2011 року інспекторами Лубенської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП "Харвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 02.02.2011 року № 247/23-31475911, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 5.3.9, 5.3.1 пункту 5.3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 22.05.1997 року № 283/97 в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 481 326 грн. 17 коп.; пунктів 1.3, 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 1 956 928 грн. 09 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Лубенською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 14.02.2011 року: № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2 446 160 грн. 11 коп., в тому числі: 1 956 928 грн. 09 коп. - основний платіж, 489 232 грн. 02 коп. -штрафна санкція; № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 3 101 657 грн. 71 коп., в тому числі: 2 481 326 грн. 17 коп. - основний платіж, 620 331 грн. 54 коп.;
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 14.02.2011 року №0000022301, № НОМЕР_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат суми, перераховані ним постачальникам в рахунок оплати товару та отриманих транспортних послуг, а також неправомірно включено до складу податкового кредиту до податкових декларацій відповідних періодів суми ПДВ на підставі виписаних ПП "Маестро", ТОВ "ЛВ "Форум", ТОВ "Атлант Сервіс груп", ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна", ТОВ "Радамант груп" податкових накладних.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).
При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні відносини із наступними підприємствами: ПП "Маестро"(договори поставки від 05.05.2010 року № 115, від 01.06.2010 року № 178, від 01.07.2010 року № 493, від 06.09.2010 року № 710); ТОВ "ЛВ "Форум"(договори поставки від 09.01.2009 року № 9/01, від 02.02.2009 року № 29, від 02.04.2009 року № 68, від 06.05.2009 року № 170, від 05.06.2009 року № 315, від 01.07.2009 року № 480, від 19.08.2009 року № 390, від 07.09.2009 року № 1100); ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна"(договір поставки від 01.07.2008 року № 393); ТОВ "Радамант груп"(договір поставки від 01.04.2008 року № 119); ТОВ "Атлант Сервіс груп"(договір поставки від 01.09.2008 року № 111/9).
За умовами вказаних договорів, які є аналогічними, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити засоби захисту рослин, а Покупець (ПП "Харвест") зобов'язаний прийняти та оплатити такий товар. Постачальник відвантажує Товар на адресу Покупця за цінами, що визначені у розрахункових документах Постачальника і які погоджені Покупцем. Товар відвантажується Покупцю засобами Постачальника на умовах франко-склад Покупця.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Атлант Сервіс груп" укладено договір від 01.07.2008 року № 111, за умовами якого Виконавець (ТОВ "Атлант Сервіс груп") зобов'язується виконати замовлення Замовника (ПП "Харвест") щодо транспортування засобів захисту рослин, а також сільськогосподарської продукції.
На виконання умов вищевказаних угод позивачу його контрагентами виписано податкові накладні, накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Позивачем віднесено до складу валових витрат суми, перераховані ним в рахунок оплати товарів та отриманих транспортних послуг.
На підставі виписаних ПП "Маестро", ТОВ "ЛВ "Форум", ТОВ "Атлант Сервіс груп", ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна", ТОВ "Радамант груп" податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту до податкових декларацій відповідних періодів.
Як свідчать матеріали справи, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2010 року по справі № 1-582/10 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358, ч. З ст. 358 Кримінального кодексу України, у зв'язку із застосуванням до них п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію"від 12.12.2008 року; кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у вчиненню злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України закрито.
Із постанови, що набрала законної сили 22.06.2010 року, вбачається, зокрема, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, діючи умисно з метою використання підприємств для мінімізації податкових зобов'язань діючих суб'єктів господарської діяльності, створив ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп", ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна"та ТОВ "Радамант Груп", тобто, вчинив дії щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво).
Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Вважаючи вищевикладене, в даному випадку мало місце діяння щодо створення ТОВ "Атлант-Сервіс-Груп", ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна"та ТОВ "Радамант Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність у позивача ділової мети під час вчинення господарських операцій із вказаними контрагентами.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2011 року експертом МНДЕКЦ "ЕКСПОЛ" складено висновок за результатами проведення почеркознавчої експертизи. Висновком експерта встановлено, що підписи в наданих на дослідження первинних документах (договорах, податкових накладних, накладних, рахунках-фактурах, актах приймання-передачі) виписаних від імені ТОВ "ЛВ "Форум", ТОВ "Атлант Сервіс груп", ПП "Маестро", ТОВ "Радамант груп", виконані не посадовими особами даних підприємств, а іншими невстановленими особами.
Згідно пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 33/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 вищезазначеного Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною в пункті 2 даного Порядку.
Згідно з пунктом 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.
Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що в порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, яким встановлено, що підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які підписані неуповноваженими особами, які не мали відношення до діяльності зазначених вище підприємств.
Крім того, у відповідності з пунктами 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1999 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що первинні документи, складені ТОВ "ЛВ "Форум", ТОВ "Атлант Сервіс груп", ПП "Маестро", ТОВ "Радамант груп", підписані не посадовими особами цих підприємств, а іншими не уповноваженими на це особами, а отже не мають юридичної сили та доказовості, у зв'язку із чим позивачем неправомірно збільшено валові витрати від даних підприємств.
За умовами договорів, товар відвантажується Покупцю засобами Постачальника на умовах франко-склад Покупця.
Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів „Інкотермс" Міжнародної торговельної палати від 01.01.2000 року, термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Матеріалами справи встановлено, що у ПП "Харвест" відсутня будь-яка первинна транспортна документація, що підтверджує перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року за № 363 визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Таким чином колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації.
Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Товарно-транспортних накладних суду та будь-яких інших документів, які достовірно свідчили б про фактичне здійснення транспортування товару, документів, з яких можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування, місця відвантаження товару, осіб які здійснювали приймання та відвантаження товару суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на наявність договору схову засобів захисту рослин та міндобрив укладеного з ВАТ „Броварська сільгоспхімія".
Разом з тим, згідно листа від 16.09.2010 року № 29 ПП "Броварська сільгоспхімія" цивільно-правових угод з ПП "Харвест" не укладало, хімічна продукція на склади ПП "Броварська сільгоспхімія" від ПП "Харвест" не поставлялася та не зберігалася, що також підтверджується поясненнями директора ПП "Броварська сільгоспхімія".
Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження зберігання вказаної продукції в складських приміщеннях.
Відповідно до пункту 7 статті 9 Закону України „Про пестициди і агрохімікати'Тосподарська діяльність у сфері виробництва пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), оптової, роздрібної торгівлі пестицидами і агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) проводиться на підставі ліцензії в порядку, встановленому законом.
Згідно пункту 1.4 ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства аграрної політики України від 01.02.2006 року N9/30 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 17 лютого 2006 року за N148/12022 (далі -Наказ №9/ЗС господарська діяльність з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є Міністерство аграрної політики України, здійснюється на всій території України, а господарська діяльність роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є Рада міністрів Автономної Республіки Криму, обласні Київська та Севастопольська міські держадміністрації, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Матеріалами справи підтверджується, що постачальники ПП "Харвесг'на провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (засоби захисту рослин) ліцензії не отримували.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено реальне виконання господарських операцій по взаємовідносинах із ПП "Маестро", ТОВ "ЛВ "Форум", ТОВ "Атлант Сервіс груп", ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна", ТОВ "Радамант груп", а тому позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат суми, перераховані ним постачальникам в рахунок оплати товару та отриманих транспортних послуг, а також неправомірно включено до складу податкового кредиту до податкових декларацій відповідних періодів суми ПДВ на підставі виписаних ПП "Маестро", ТОВ "ЛВ "Форум", ТОВ "Атлант Сервіс груп", ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна", ТОВ "Радамант груп"податкових накладних.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем підпунктів 5.3.9, 5.3.1 пункту 5.3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 22.05.1997 року № 283/97 в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 481 326 грн. 17 коп.; пунктів 1.3, 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 1 956 928 грн. 09 грн.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року по справі № 2-а-1670/4245/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Харвест" залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі № 2а-1670/4245/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Катунов В.В.
Судді< підпис >
< підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.