22 листопада 2011 р.Справа № 2а-11057/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.
представника позивача - Агічеєва О.А.
представника відповідача - Горбатенко Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі № 2а-11057/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Вокруг Цвета"
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка"
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Вокруг Цвета» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка", у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0001072330 від 11.08.2011р. та № 0001062330 від 11.08.2011 р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року зазначений позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0001072330 від 11 серпня 2011 року та № 0001062330 від 11 серпня 2011 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп.. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 185, 188, 192 Податкового кодексу України та вказує на нікчемність правочинів, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка", на підставі яких першим сформовано валові витрати та податковий кредит.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 3044/233/30513495 від 26.07.11 р. про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Видавничий Дім «Вокруг Цвета»(код ЄДРПОУ 30513495) щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка»(код ЄДРПОУ 24136939) з питань правильності визначення податку на прибуток та на додану вартість за період 01.04.10-31.01.11.
В акті перевірки зазначається, що позивач перебуває на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, є зареєстрованим платником ПДВ, декларував податкові зобов'язання внаслідок здійснення ним операцій з виготовлення поліграфічної продукції, які позивач реалізує на митній території України (стор. 1,2,3 акту перевірки). Від ТОВ «Побутелектротехніка»(третя особа по справі) за період, охоплений перевіркою, були придбані товарно-матеріальні цінності для їх подальшого використання в виробничому процесі для виготовлення поліграфічної продукції (стор. 6 акту), за рахунок чого, на підставі отриманих від третьої особи податкових та видаткових накладних, позивач сформував суму валових витрат в розмірі 95752,54 грн. та податковий кредит в загальній сумі 19 151,00 грн., що відповідає даним Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту (стор. 10 акту).
За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001072330 від 11.08.11, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19 151,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 413,50 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062330 від 11.08.11, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23 938,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 516,50 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка", у відповідності до договору поставки № 11 від 04.01.10 року на підставі видаткових накладних від 02.04.10 №3624 0092109, від 02.04.10 № 3624-0092110, від 08.04.10 № 3624-0098103, від 08.04.10 №3624-0098106, від 09.04.10 № 3624-0099105, від 13.04.10 № 3624 0103101, від 13.04.10 № 3624-0103104, від 13.04.10 № 3624-0103105, від 16.04.10 № 3624-0106109, від 16.04.10 № 3624-0106110, від 20.04.10 № 3624-0110108, від 20.04.10 № 3624-0110118, від 23.04.10 № 3624-0113111, від 28.04.10 № 3624-0118110, від 17.05.10 № 3624-0137112, від 21.05.10 № 3624-0141110, від 26.05.10 № 3624-0146106, від 03.06.10 № 3624-0154104, від 07.06.10 № 3624-0158105, від 08.06.10 № 3624-0159109, від 16.06.10 № 3624-0167109, від 22.06.10 № 3624-0173101, від 25.06.10 № 3624-0176104, від 25.06.10 № 3624-0176105, від 01.07.10 № 3624-01829012, від 06.07.10 № 3624-0187110, від 06.07.10 № 3624-0187117, від 09.07.10 № 3624-0190108, від 15.07.10 № 3624-01969142, від 15.07.10 № 3624-01969143, від 22.07.10 № 3624 0203101, від 30.07.10 № 3624-0211103, від 03.08.10 № 3624-0215105, від 03.08.10 № 3624-0215109, від 16.08.10 № 3624-0228106, від 19.08.10 № 3624-0231105, від 30.08.10 № 3624 0242104, від 08.09.10 № 3624-0251107, від 10.09.10 № 3624-0253108, від 17.09.10 № 3624-0260115, від 28.09.10 № 3624-0271116, від 04.10.10 № 3624-0277101, від 13.10.10 № 3624-0286103, від 13.10.10 № 3624-0286111, від 14.10.10 № 3624-0287101, від 15.10.10 № 3624-0288102, від 19.10.10 № 3624-0292102, від 20.10.10, № 3624-0293103, від 20.10.10 № 3624-0293105, від 28.10.10 № 3624-0301109, від 28.10.10, № 3624-0301110, від 03.11.10 № 3624-0307107, від 03.11.10 № 3624-0307108, від 03.11.10 № 3624-0307109, від 11.11.10 № 3624-0315105, від 16.11.10 № 3624-0320101, від 16.11.10 № 3624-0320106, від 16.11.10 № 3624-0320108, від 18.11.10 № 3624-0322101, від 18.11.10 № 3624-0322102, від 24.11.10 № 3624-0328107, від 26.11.10 № 3624-0330104, від 29.11.10 № 3624-0333102, від 29.11.10 № 3624 0333104, від 06.12.10 № 3624-0340102, від 06.12.10 № 3624-0340103, від 21.12.10 № 3624-03557203, від 21.12.10 № 3624-03557204, від 22.12.10 № 3624 03567205, від 24.12.10 № 3624-0358103, від 24.12.10 № 3624-0358105, від 28.12.10 № 3624 03627281, від 13.01.11 № 3624-1013107, від 13.01.11 № 3624-1013108, від 19.01.11 № 3624 1019109, від 28.01.11 № 3624-1028104, від 28.01.11 № 3624-1028105 отримано товарно-матеріальні цінності.
На виконання зазначених правочинів контрагентом позивача виписані податкові накладні, а саме: від 02.04.10 № 0092002, від 02.04.10 № 0092003, від 08.04.10 № 0098005, від 08.04.10 № 0098008, від 09.04.10 № 0099004, від 13.04.10 № 0103003, від 13.04.10 № 0103004, від 13.04.10 № 0103007, від 16.04.10 № 0106010, від 16.04.10 № 0106011, від 20.04.10 № 0110010, від 20.04.10 № 0110019, від 23.04.10 № 0113003, від 28.04.10 № 0118007, від 17.05.10 № 0137003, від 21.05.10 № 0141001, від 26.05.10 № 0146007, від 03.06.10 № 0154004, від 07.06.10 № 0158006, від 08.06.10 № 0159002, від 16.06.10 № 0167004, від 22.06.10 № 0173003, від 25.06.10 № 0176005, від 25.06.10 № 0176011, від 01.07.10 № 0182014, від 06.07.10 № 0187013, від 06.07.10 № 0187019, від 09.07.10 № 0190009, від 15.07.10 № 0196001, від 15.07.10 № 0196002, від 22.07.10 № 0203004, від 30.07.10 № 0211004, від 02.08.10 № 0214011, від 03.08.10 № 0215007, від 16.08.10 № 0228006, від 19.08.10 № 0231010, від 30.08.10 № 0242001, від 08.09.10 № 0251002, від 10.09.10 № 0253005, від 17.09.10 № 0260008, від 28.09.10 № 0271006, від 04.10.10 № 0277007, від 13.10.10 № 0286009, від 13.10.10 № 0286013, від 14.10.10 № 0287001, від 15.10.10 № 0288009, від 19.10.10 № 0292009, від 20.10.10 № 0293005, від 20.10.10 № 0293006, від 28.10.10 № 0301006, від 28.10.10 № 0301007, від 03.11.10 № 0307006, від 03.11.10 № 0307007, від 03.11.10 № 0307008, від 11.11.10 № 0315002, від 16.11.10 № 0320010, від 16.11.10 № 0320011, від 16.11.10 № 0320012, від 18.11.10 № 0322006, від 18.11.10 № 0322008, від 24.11.10 № 0328002, від 26.11.10 № 0330010, від 26.11.10 № 0330010 , від 26.11.10 № 0330012, від 29.11.10 № 0333008, від 06.12.10 № 0340006, від 06.12.10 № 0340007, від 21.12.10 № 0355001, від 21.12.10 № 0355002, від 22.12.10 № 0356016, від 24.12.10 № 0358002, від 24.12.10 № 0358003, від 28.12.10 № 0362004, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).
Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.
Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.
Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
При цьому нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Побутелектротехніка», податковий орган обґрунтовує наявністю акту перевірки ТОВ «Побутелектротехніка»від 09.03.11р. за № 717/23 5/24136939, проведеної ДПІ у Київському районі м. Харкова. В цьому акті констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій третьою особою та нікчемність всіх укладених нею угод як таких, що порушують публічний порядок.
В зазначеному акті податковим органом вказано на відсутність у ТОВ «Побутелектротехніка» можливості реального здійснення господарських операцій.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки реальність виконання правочинів підтверджена матеріалами справи, (довіреностями позивача на отримання матеріалів (були надані третьою особою); платіжними дорученнями, які свідчать про сплату позивачем контрагенту коштів третій особі; відомостями про подальше використання отриманих матеріалів в процесі основної діяльності -виготовлення поліграфічної продукції, товарно-транспортними накладними, за якими вбачається, що товар поставлявся до позивача силами ТОВ «Побутелектротехніка»).
Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-3961/11/2070 від 17.05.11 року встановлено протиправність дій податкового органу з проведення перевірки ТОВ «Побутелектротехніка», за наслідками якої складено акт від 08.03.11р. за № 717/23 5/24136939.
З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.1., п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пп.7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 185, 188, 192 Податкового кодексу України, підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0001072330 від 11 серпня 2011 року та № 0001062330 від 11 серпня 2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування таких податкових повідомлень-рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову від 05.10.2011р. по справі № 2а-11057/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис)
(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.
Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2011 р.