23 листопада 2011 р.Справа № 2а-3660/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі № 2а-3660/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс компані" < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрполіс компані» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомленнь-рішеннь задоволено в повному обсязі.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 04.04.2011 р. № 0001232302 та від 04.04.2011 р. № 0001242302.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та деякі норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкові було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ", код за ЄДРПОУ 33901201 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.
У відповідності до висновків акту перевірки від 28.03.2011 р. №1047/23-506/33901201 ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено порушення:
1. ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ “ЮРПОЛІС-КОМПАНІ”з ТОВ „ Техно-Асавир ”.
2. п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ “ЮРПОЛІС-КОМПАНІ”занизило податок на прибуток у сумі 3162644грн. у т.ч. за І кв.2010р. -92395грн., за 2кв. 2010р - 586980грн., за 3 кв.2010р. -1142195грн., за 4 кв.2010р. -1341074грн.
3. п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" в результаті чого, занижено податок на додану вартість в сумі 2528315грн., у т. ч. за березень 2010року -73916грн., за квітень 2010року -49000грн., за травень 2010року -42000грн., за червень 2010р. -378584грн., за липень 2010р. -576987грн., за серпень 2010р. -98187грн., за вересень 2010р. -236782грн., за жовтень 2010р. -363280грн., за листопад 2010р. -249863грн., за грудень 2010р. -459716грн.
За результатами розгляду акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення за №0001232302 від 04.04.11 на загальну суму 3 953 305, 00 грн. та №0001242302 від 04.04.11 на загальну суму 3 160 393, 80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог Податкового кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Законами України та іншими нормативними актами. Разом з тим, податковий орган не довів правомірність свого рішення та дій.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" (Покупець) було укладено з ТОВ “Техно-Асавир”(Продавець) договір про співпрацю №б/н від 02.01.2010р.
Згідно вказаного договору ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" придбало у ТОВ “Техно-Асавир” запчастини та інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 15 180 691 грн., у т.ч. ПДВ -2 530 115грн.
Вказані операції з придбання товарі (робіт, послуг) відображені ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" у декларації з податку на прибуток у складі валових витрат в сумі 12 650 576грн., в тому числі по періодах, згідно видаткових накладних та актів виконаних робіт наданих позивачем до матеріалів справи, а саме:
- видаткова накладна від 17.06.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 235704 грн., в т.ч. ПДВ 39284 грн.;
- видаткова накладна від 13.07.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 2588742 грн., в т.ч. ПДВ 431456,94 грн.;
- видаткова накладна від 04.08.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 34681,92 грн., в т.ч. ПДВ 5780,32 грн.;
- видаткова накладна від 10.08.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 156068,6 грн., в т.ч. ПДВ 26011,44 грн.;
- видаткова накладна від 30.08.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 14208 грн., в т.ч. ПДВ 2368 грн.;
- видаткова накладна від 07.09.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 75480 грн., в т.ч. ПДВ12580 грн.;
- видаткова накладна від 16.09.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 90096 грн., в т.ч. ПДВ15016 грн.;
- видаткова накладна від 16.09.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 728989,8 грн., в т.ч. ПДВ121498,3 грн.;
- видаткова накладна від 28.09.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 24108 грн., в т.ч. ПДВ 4018 грн.;
- видаткова накладна від 28.09.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 335479,2 грн., в т.ч. ПДВ55913,2 грн.;
- видаткова накладна від 10.11.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 746787 грн., в т.ч. ПДВ 124464,5 грн.;
- видаткова накладна від 23.11.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 752390,4 грн., в т.ч. ПДВ 125398,4 грн.;
- видаткова накладна від 06.12.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 852600 грн., в т.ч. ПДВ 142100 грн.;
- видаткова накладна від 16.12.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 14976 грн., в т.ч. ПДВ 2496 грн.;
- видаткова накладна від 29.12.2010 р. б/н по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - запчастини на суму 500520 грн., в т.ч. ПДВ 83420 грн.;
- акт виконаних робіт від 31.03.2010 р. № РН-0000441 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - І квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 443496 грн., в т.ч. ПДВ 73916 грн.;
- акт виконаних робіт від 30.04.2010 р. № РН-0000605 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 294000 грн., в т.ч. ПДВ 49000 грн.;
- акт виконаних робіт від 31.05.2010 р. № РН-0000756 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 252000 грн., в т.ч. ПДВ 42000 грн.;
- акт виконаних робіт від 01.06.2010 р. № РН-0000926 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 2035800 грн., в т.ч. ПДВ 339300 грн.;
- акт виконаних робіт від 01.07.2010 р. № РН-0001116 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 883980 грн., в т.ч. ПДВ 147330 грн.;
- акт виконаних робіт від 31.08.2010 р. № РН-0001315 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 384168 грн., в т.ч. ПДВ 64028 грн.;
- акт виконаних робіт від 30.09.2010 р. № РН-0001572 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІІІ квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 166536 грн., в т.ч. ПДВ 27756 грн.;
- акт виконаних робіт від 15.10.2010 р. № РН-0001804 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 2179680 грн., в т.ч. ПДВ 363280 грн.;
- акт виконаних робіт від 30.12.2010 р. № РН-0002105 по періоду включення до складу валових витрат (квартал) - ІV квартал 2010 р., номенклатура - інформаційно-консультаційні послуги на суму 1390200 грн., в т.ч. ПДВ 231700 грн.
Крім цього, на виконання умов Договору були виписні податкові накладні: від 31.03.2010 №17 на загальну суму 443496,00 грн., від 30.04.2010 №21 на загальну суму 294000,00 грн., від 31.05.2010 №27 на загальну суму 252000,00 грн., від 01.06.2010 №34 на загальну суму 2035800,00 грн., 17.06.2010№ 33 на загальну суму 235704,00 грн., від 01.07.2010 №42 на загальну суму 873180,00 грн., від 13.07.2010 №39 на загальну суму 2588741,64 грн., від 04.08.2010 №47 на загальну суму 34681,92 грн., від 10.08.2010 №48 на загальну суму 156068,64 грн., від 30.08.2010 №51 на загальну суму 14208,00 грн., від 31.08.2010 №54 на загальну суму 384168,00 грн., від 07.09.2010 №57 на загальну суму 75480,00 грн., від 16.09.2010 №56 на загальну суму 90096,00 грн., від 16.09.2010 №58 на загальну суму 728989,80 грн., від 28.09.2010 №59 на загальну суму 24108,00 грн., від 28.09.2010 №60 на загальну суму 335479,20 грн., від 30.09.2010 №64 на загальну суму166536,00 грн., 15.10.2010 №71 на загальну суму 2179680,00 грн., від 10.11.2010 №73 на загальну суму 746787,00 грн. від 23.11.2010 №76 на загальну суму 752390,40 грн., від 06.12.2010 №78 на загальну суму 852600,00 грн., від 16.12.2010 №79 на загальну суму 14976,00 грн., від 29.12.2010 №82 на загальну суму 500520,00 грн. та від 30.12.2010 №83 на загальну суму 1390200,00 грн.
В рахунок оплати за товари (роботи, послуги) ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" було перераховано ТОВ “Техно-Асавир” грошові кошти в сумі 11 472 755,33грн., що підтверджується платіжними дорученнями наданими до матеріалів справи.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивачем під час проведення перевірки податковому органу були надані документи, в підтвердження використання вказаних товарів (робіт, послуг) як у власній господарській діяльності так і в подальшій реалізації товарів, а саме на виконання умов угоди за № 080610/02 від 08.06.2010р. ТОВ “Юрполіс компані” було поставлено товар за період з 08.06.2010 по 31.12.2010р. на адресу Концерну “Бронетехніка України”, на що було виписано податкові накладні та видаткові накладні, які маються в матеріалах справи.
Розрахунок за поставлений товар по договору №080610/02 від 08.06.2010 Концерн “Бронетехніка України”” здійснило у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ “Юрполіс компані”, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
На виконання умов угоди за №200810/03 від 20.08.2010р. ТОВ “Юрполіс компані» було поставлено товар за період з 20.08.2010 по 31.12.2010 на адресу Концерну “ Бронетехніка України ”на що виписано податкові накладні та видаткові накладні. Розрахунок за поставлений товар по договору № 200810/03 від 20.08.2010р Концерн “Бронетехніка України"" здійснило у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ “Юрполіс компані”.
Також, на виконання умов угоди за №270810/05 від 27.08.2010 ТОВ “Юрполіс компані було поставлено товар за період з 27.08.2010 по 31.12.2010р. на адресу Концерн “Бронетехніка України” на що виписано податкові накладні та видаткові накладні. Розрахунок за поставлений товар по договору № 270810/05 від 27.08.2010 Концерн “Бронетехніка України” здійснило у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ “Юрполіс компані”.
На виконання умов угоди за №310810/04 від 31.08.2010р. ТОВ “Юрполіс компані було поставлено товар за період з 31.08.2010 по 31.12.2010 на адресу Концерн “Бронетехніка України” на що виписано податкові накладні та видаткові накладні. Розрахунок за поставлений товар по договору № 310810/04 від 31.08.2010р Концерн “Бронетехніка України” здійснило у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ “Юрполіс компані”.
Крім цього, матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" -з однієї сторони та ТОВ “Укрспецкабель”, ТОВ “Альфа Моторз”, ТОВ “Альфа-М Плюс”, ПП “Архбудекспертиза”, ТОВ “Юридична компанія ”Нафтогаз”, ТОВ “Техенергоресурс”, ТОВ “Електроспецтех”, ТОВ “Тех-агромаркетинг”, ТОВ “Тех-агроремпоставка” з іншої сторони були укладені Договори про надання юридичних, інформаційних та консультаційних послуг. В матеріалах справи наявні технічні завдання, акти виконаних робіт, звіти про виконання робіт, податкові накладні та докази сплати по вказаним договорам.
Вказані документи, також було надано позивачем під час перевірки представникам податкового органу для дослідження.
Згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України, ТОВ “Юрполіс компані” та ТОВ “Техно-Асавир”, на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Матеріалами справи встановлено, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму у розмірі 2 528 315 грн., яка підтверджена податковими накладними, складеними ТОВ “Техно - Асавир”, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.
При цьому доводи відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що наявність у ТОВ "Юрполіс - Компані" вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, колегія суддів до уваги не приймає, так як вони не узгоджуються з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
Що стосується висновків податкового органу про завищення валових витрат позивачем в силу визнання нікчемними відповідачем укладених правочинів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, податковим органом не ставиться під сумнів виконання сторонами зобов'язань по договорам.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Аналізуючи наведені норми закону, колегія судів зазначає, що основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.
Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Одержання прибутку є метою діяльності підприємства, однак досягнення цієї мети може зайняти певний час.
Відповідно до п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1), а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Згідно з приписами п.5.11 ст.5 зазначеного вище закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 “Фінансові витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.
Дослідженням акту перевірки встановлено, що його зміст не спростовує фактів виконання умов договорів, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.
Що стосується позиції податкового органу про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, колегія суддів вважає її необґрунтованою з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.
Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними..
Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.
Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Отже відповідач при складанні акту перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між ТОВ "Юрполіс Компані" - з одної сторони та ТОВ “Техно-Асавир” з другої сторони, недійсними.
На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що твердження відповідача стосовно завищення позивачем валових витрат на суму 12 650 576 грн. є неправомірними.
Крім зазначеного, колегія суддів відмічає, що відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 03.03.11 по справі №5023/1137/11 за позовом ТОВ “Юрполіс Компані” до ТОВ “Техно - Асавир” про визнання недійсним правочину в задоволені позову було відмовлено.
В мотивувальній частині рішення, господарським судом було встановлено, що Договір про співпрацю від 02.01.2010р. укладений між ТОВ “Техно-Асавір” та ТОВ “Юрполіс Компані” є дійсним та таким, що відповідає п. 1 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 92, 228, 509, 526, 532, 626, 627, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7, п. 1 ст. 203, ст. 215 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положенням міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року, вимогам Господарського кодексу України та вимогам Податковому кодексу України. Вказане рішення набрало законної сили.
Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.
Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ДПІ у Київському районі м. Харкова під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень, не дотрималась вимог закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі № 2а-3660/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.
Судді(підпис)
(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.
Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.