01 грудня 2011 р. Справа № 2034/2а-538/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Бондара В.О. , П'янової Я.В.
< за участю секретаря судового засідання > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського районного суду від 24.02.2011р. по справі № 2034/2а-538/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання нарахування грошової допомоги, такою що не відповідає чинному законодавству, зобов"язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нарахування йому грошової допомоги такою, що не відповідає чинному законодавству, зобов"язання ГУ МВСУ в Харківській області нарахувати йому грошову допомогу в повному обсязі за 28 календарних років та сплатити її у строки, передбачені законодавством з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, сплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2008 рік, а також компенсацію за не отримане речове майно в період служби.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 24.02.2011 року у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповноту судового розгляду, вимагаючи скасування постанови суду та прийняття нової про задоволення позову. В обгрунтування заявлених вимог стверджує про наявність у нього права на отримання грошової допомоги саме за 28 років служби, оскільки раніше, при звільненні з військової служби у 1992 році такої грошової допомоги не отримував. Також, наполягає на отриманні грошової компенсації за невикористану відпустку у році звільнення, відповідно до ч. 2 ст. 56 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Посилаючись на ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 27, 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого ПКМУ № 1444 від 28.10.2004 року вимагає виплати йому грошової компенсації за не отримане речове майно за час служби.
Відповідач, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, заперечуючи проти задоволення поданої апеляційної с карги по суті заявлених вимог, зазначав про необхідність притягнення до участі у справі в якості належного відповідача Харківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, як самостійного суб"єкта владних повноважень та окремої юридичної особи.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Харківський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справі України в Харківській області, який своїх представників в судове засідання не направив.
Справа слухається в порядку письмового провадження, з огляду на вимоги ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку про наявність підстав для скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.
В ході судового розгляду було встановлено, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справі України в Харківській області № 346 о/с від 29.12.2008 року майор міліції ОСОБА_1 був звільнений з органів МВС України за ст. 64 "А" (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 29.12.2008 року.
Згідно розрахунку вислуги років, складеного на підставі особистої справи позивача, вислуга років у календарному обчисленні складає 28 років 2 місяці 4 дні, а у пільговому 30 років 10 місяців 12 днів.
Незважаючи на такий розрахунок виплата грошової допомоги при звільненні була здійснена лише за 15 повних календарних років проходження служби в органах внутрішніх справ (з 1993 року по 2008 рік) у розмірі 13584,38 грн.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання нарахування грошової допомоги такою, що не відповідає чинному законодавству, зобов"язання ГУ МВСУ в Харківській області нарахувати грошову допомогу в повному обсязі за 28 календарних років, виходив з того, що позивачем не надано доказів не проведення повного розрахунку щодо виплати грошової допомоги при звільнені.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення таких позовних вимог, з огляду на фактичні обставини справи та вимоги діючого законодавства на час існування спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» набув чинності з 09.04.1992 року.
Оскільки позивач був звільнений у відставку за віком, то він набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 1 статті 9 вищенаведеного Закону.
Згідно частини 6 статті 9 вказаного Закону, у разі повторного звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Протягом розгляду справи відповідачами не надано доказів того, що на момент першого звільнення позивача у запас з військової служби у 1993 році грошова допомога була нарахована та виплачена йому. В свою чергу позивач наполягає на тому, що зазначена допомога не нараховувалася та не виплачувалася, так як він не набув права на отримання вказаної допомоги, адже він був звільнений в запас за ст. 59 п. "З" (за власним бажанням) Положення про проходження служби офіцерським складом Збройних сил, згідно наказу міністра оборони України від 16.02.1993 року № 0261.
Вирішуючи позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів виходить з положень ч. 2 ст. 71 КАС України, якими передбачено обов"язок доказування відповідачем, як суб"єктом владних повноважень, правомірності здійсненого нарахування грошової допомоги у разі заперечення проти позову.
Зважаючи на відсутність доказів виплати позивачу грошової допомоги при звільненні з військової служби у 1993 році, колегія суддів дійшла до висновку про неправомірність здійсненого другим відповідачем нарахування грошової допомоги при повторному звільнені зі служби у 2008 році лише за період служби в органах внутрішніх справ. Зазначене зумовлює наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов"язання другого відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні шляхом її нарахування за повних 28 календарних років служби та виплати недоотриманих сум допомоги.
В той же час позовні вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексу інфляції та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України. Адже, в даному випадку грошова допомога не була нарахована у повному обсязі позивача, тому не може вважатися заборгованістю, строк сплати якої прострочив боржник.
Щодо позовних вимог про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку у році звільнення зі служби (за 2008 рік).
Згідно довідки Харківського РВ ГУМВС в харківській області від 25.03.2011 року № 3206, на день звільнення позивача з органів внутрішніх справ чергова відпустка за 2008 рік не була використана.
Відповідно до пункту 56 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка.
Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Тобто, право на грошову компенсацію в зазначених випадках мають лише особи рядового та молодшого начальницького складу.
Згідно з пунктом 2 зазначеного Положення спеціальне звання «майор міліції», в якому на час звільнення перебував позивач, належить до старшого начальницького складу осіб, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ. Відповідно, враховуючи відсутність звернення позивача з рапортом про надання йому відпустки за 2008 рік, підстав для задоволення позовних вимог про нарахування другим відповідачем грошової компенсації за невикористану відпустку за 2008 рік немає.
Щодо позовних вимог про сплату грошової компенсації за не отримане речове майно в період служби.
Є необгрунтованим посилання позивача на ст.ст. 27, 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого ПКМУ № 1444 від 28.10.2004 року, оскільки видача форменого одягу позивачу проводилась згідно з нормами забезпечення по мірі його надходження від довольчого органу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 року № 1515 "Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції", якою не передбачено право видавати натурою предмети форменого одягу після звільнення працівників з органів внутрішніх справ. Крім цього, в ході розгляду справи було встановлено, що заборгованість по грошовій компенсації вартості форменого одягу перед позивачем по бухгалтерському обліку Харківського РВ ГУМВСУ в Харківській області не рахується.
Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення грошової компенсації за не видане речове майно.
Отже, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про сплату грошової компенсації за невикористану відпустку та не отримане речове майно є обгрунтованими.
Разом з тим, приймаючи до розгляду по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, закріплені в ст. 18 КАС України, щодо предметної підсудності адміністративних справ. Адже, в даному випадку предметом спору є питання щодо проходження та звільнення з публічної служби, яка не пов"язана з органами місцевого самоврядування, також спір не стосується здійснення відповідачем соціальних виплат, у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 18 КАС України, заявлені позовні вимоги підлягали розгляду окружним адміністративним судом, а не місцевим загальним судом як адміністративним.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої позивачем апеляційної скарги щодо скасування прийнятої судом першої інстанції постанови та прийняття нової про часткове задоволення позову: визнання неправомірними дії по нарахуванні грошової допомоги при звільненні в сумі 13584,38 грн. та зобов"язання здійснити перерахунок такої допомоги, виходячи з наявних у позивача 28 календарних вислуги років, з виплатою недоотриманих сум допомоги. Зважаючи на відсутність правових підстав та фактичні обставини справи, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Харківського районного суду від 24.02.2011р. по справі № 2034/2а-538/11 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Харківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні в сумі 13584,38 грн.
Зобов"язати Харківський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області здійснити перерахунок нарахованої ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, виходячи з наявних у нього 28 календарних років вислуги, з подальшою виплатою недоотриманих сум допомоги.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. < Текст >
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
< Звіт про виконання >
Головуючий суддя< підпис >Гуцал М.І.
Судді< підпис >
< підпис >Бондар В.О. П'янова Я.В.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >